1. Економічне стимулювання раціонального використання, збереження та розширеного відтворення природних ресурсів.

Неврахування екологічної оцінки природних ресурсі обумовлює безгосподарське відношення до природних ресурсів. Плата за природні ресурси ставить їх у рівне положення з іншими виробничими ресурсами. За сверхнормативний забір води, наприклад, устанавлюються підвищенні платежі. Витрати на це ураховуються у статтях на невиробничі витрати.

У ряді гірничодобувних галузей у різних формах існує плата за корисні копалини. Плата за геологорозвідувальні роботи проводиться завсіма видами корисних копалин. Плата за ресурси враховує обмеженість та дефіцит природних ресурсів, прямі затрати на відтворення, у тому числі на геологорозвідувальні роботи, розвиток інфраструктури, якість сировини.

Однією з різновидностей плати за природні ресурси є штрафи за забруднення навколішнього природного середовища. Економічна дійсність данних штрафів і платежів залежіть від величини; ступеня впливу на виробничо-фінансові показники підприємства, яке є забруднювачем (активним чи пасивним) навколишнього природного середовища.

Природні фактори справляють значний вплив на економіку гірничодобувних підприємств. Рентабельність гірничодобувних підприємств залежить від об’єктивних (природно-географічних) та суб’єктивних факторів, які залежать від цін на продукцію, обсягів виробництва продукції, рівня технічного оснащення, технологічного рівня.

Задача удосканалення госпрозрахунку вирішується наступними методами:

• зональна диференціація оптових цін;

• введення розрахункових цін;

• плата за виробничі фактори;

• фіксовані або рентні платежі.

За сутністю та змістом рентні платежі є формою вилучення у гірничодобувних підприємств ренти, яка утворюється в результаті стійких коливань індивідуальних витрат у зв’язку з різними природно-географічними виробничими умовами.

Рентні платежі установлюються в розрахунку на одиницю продукції на декілька років наперед, а їх розмір диференціюється по роках.

Рентні платежі виконують подвійну задачу: з одного боку служать для диференціації природних відміностей. А з іншого – сприяє підвищенню ефективності використання надрових ресурсів. Рентні платежі устанавлюються на одиницю балансових запасів.

Рентні платежі пов’язані з гірничо-геологічними та гірничо-технічними факторами виробництва, що дозволяє устанолвлювати на динамічній основі та диференціювати за рентоутворюючими факторами окремі підприємства.

Економічні збитки від кількісних та якісних втрат корисних крпалин у надрах на показниках фінансово-економічної діяльності підприємства відбивається досить незначним чином. В наслідок чого пряма зацікавленність у підвищенні повноти вилучення корисних копалин.

Чим вище рівень вилучення корисних копалин, тим більша сума витрачуваних засобів на добування з урахуванням наступних переділів до готової продукції та інтинсивніший її ріст. По мірі збільшення ступеня вилучення ресурсів з надр збільшується вартість готової продукції. Яка умовно називається “вилученою цінністю” та розраховується за наступною формулою:

Ц_н = Ц_оСБК_нИ_о,

де Ц_о – ціна одиниці вилучених корисних копалин;

С – вміст корисних компонентів у балансових запасах;

Б – величина погашених балансових запасів;

К_нИ_о – коефіцієнти вилучення при добуванні та переробці корисних копалин.

Якщо величина Ио буде постійною, то Ц_н пропорційна при заданих С, Б і її можна буде представити графічно у вигляді прямої лінії. Різниця між цінністю Ц_н та витратами С є не чим іншим, як прибутком від розробки даної ділянки.

Підвищення коефіцієнта вилучення порівняно з оптимальним доцільне у випадку, якщо здійсніти зниження матеріальних витрат, тобто втрати цінності вилучених корисних копалин.

Розробка методів економічного стимулювання вилучення корисних копалин базується на аналізі впливу конкретних техніко-економічних показників, які характерізують рівень вилучення та величину прибутку підприємства. Далі переходять до визначення нормативів відрахувань від прибутку.

Стимулювання повноти вилучення корисних копалин базується на комплексному підході, який включає виконання наступних нормативів: повнота та якість вилучення запасів; продуктивність праці; витрата матеріалів; собівартість готової продукції.

Основними принципами формування економічного регулювання природоохоронної діяльності можна назвати такі:

- спрямований вплив на виробників на основі створення податкової системи, платежів за забруднення у всіх сферах господарської діяльності;

- цінове стимулювання – заохочення виробництва екологічно чистої продукції у виді надбавок до оптової ціни і введення системи оподатковування за випуск екологічно брудної продукції;

- конкурентноздатність продукції, що випускається. Цей принцип діє на основі цінового стимулювання й інших елементів, що включають процедуру погоджень і дозволів на подальше розширення виробництва або розміщення об'єкта з обліком екологічності запланованої до випуску продукції;

- стандартизація якості виробів, що вводяться, з урахуванням екологічних вимог охорони середовища;

- стимулювання вільної підприємницької активності, орієнтованої на рішення гострих природоохоронних проблем, у т.ч. залучені у господарський оборот всіх видів відходів виробництва, пільгове кредитування, прямі дотації, "заморожування" платежів за забруднення на період будівництва об'єктів, різні фінансові заохочення з різних фондів за освоєння і випуск екологічно чистої продукції;

- економічне стимулювання виробників, що випускають природоохоронне устаткування;

- підвищення наукоємності досліджень, спрямованих на створення нових технічних засобів, технологій і підвищення екологоємності наукових досліджень із проблем екологічно безпечного розвитку регіонів;

- колективна відповідальність за забруднення навколишнього середовища, заснована на обліку відходовідведення при здійсненні господарської діяльності усіх видів об'єктів, усіх форм власності і відповідного їхнього оподатковування.

Аналізуючи закордонний досвід використання вільної підприємницької ініціативи для рішення проблем екологічно безпечного розвитку, можна виділити головні фактори, що сприяють реалізації підприємницьких зусиль у боротьбі з забрудненням НС, а саме:

- активізація податкової політики шляхом проведення багатоетапних податкових реформ, спрямованих на стимулювання капіталовкладень у промисловість і структурні перетворення в економіці з більшою орієнтацією на ринкові цілі, а не на податкові механізми. У зв'язку з цим істотно знижені максимальні податкові ставки обкладання прибутків корпорацій і значно розширена податкова база з одночасним зменшенням різних податкових пільг для великих компаній і заможних осіб;

- застосування комплексу фінансових механізмів у державній політиці НС, що включає систему оподатковування на основі стягання штрафів і платежів за забруднення НС; систему диференційованого оподатковування продукції з врахуванням її екологічної чистоти; систему заходів для стимулювання капітальних вкладень приватних фірм у природоохоронне устаткування; економіко-екологічне регулювання на основі вільного ринку, прав на забруднення; надання субсидій на скорочення викидів і т.п.

Екологічна ситуація, що склалася в Україні, вимагає проведення визначеного комплексу досліджень, а саме:

- удосконалювання податкової політики держави в рамках національного господарства, спрямована на посилення підприємницької діяльності шляхом зниження податкових ставок і розширення податкової бази;

- розробка умов пільгового оподатковування фундаментальних наукових досліджень по еколого-економічним питанням;

- розробка напрямків пільгової кредитно-фінансової політики з метою пріоритетного субсидування природоохоронних заходів і залучення підприємницької активності. Встановлення умов довгострокового пільгового кредитування робіт, спрямованих на створення рециклингових і переробних фірм, що працюють у сфері обертання з відходами;

- удосконалювання податкової політики в області природоохоронного регулювання шляхом створення цілісної податкової системи, введення в практику господарювання регіональних ставок, платежів за забруднення НС і розширення податкової бази за рахунок обліку всіх об'єктів господарювання і специфіки їхньої діяльності;

- більш рівномірний розподіл податку серед потенційних платників податків усіх категорій і створення умов для збільшення загального обсягу інвестиційних ресурсів і прискорення рішення екологічних проблем регіону на основі фінансування природоохоронного бізнесу;

- організація реклами і маркетингових послуг для залучення й інформування необхідного контингенту підприємців.