5. Перспективи розвитку ефективного економічного механізму природокористування в Україні

Плата за спеціальне використання ПР – форма економічного платежу, яка підлягає сплаті суб’єктами господарювання за одиницю ПР, наданого (переданого) для спеціального використання. Нормативи плати за використання ПР – юридично визначена, фіксована сума коштів, обов’язкова для сплати суб’єктами господарювання, які використовують ПР на титулі права власності або спеціального природокористування. Ліміти використання ПР – щорічно затверджувані компетентними органами державної влади, які визначають обсяги ПР, на основі яких видаються дозволи на спеціальне використання ПР. Розподіл платежів за використання ПР – порядок надходження платежів за використання ПР до відповідних бюджетів. Поділяються на: платежі за використання ПР державного значення та платежі за використання ПР місцевого значення.

Види плати:

- за спеціальне використання водних ресурсів і за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

- плата за землю;

- за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду;

- за спеціальне використання рибних і інших водних живих ресурсів;

- за спеціальне використання диких тварин;

- збір за заготівлю лікарських трав;

- за спеціальне використання надр і за видобуток мінеральної води.

Економічні механізми природокористування та природоохоронної діяльності в Україні базуються на таких головних засадах:

1) Платність за спеціальне використання ПР і за шкідливий вплив на довкілля;

2) Цільове використання коштів, отриманих від зборів за спеціальне використання ПР та забруднення довкілля, на ліквідацію джерел забруднення, відновлення та підтримання ПР в належному стані.

Головною метою економічних механізмів природокористування та природоохоронної діяльності є:

- стимулювання шляхом впровадження еколого-економічних інструментів природокористувачів до зменшення шкідливого впливу на довкілля, раціонального та ощадливого використання ПР та зменшення енерго- і ресурсомісткості одиниці продукції;

- створення за рахунок коштів, отриманих від екологічних зборів і платежів, незалежного від державного та місцевих бюджетів джерела фінансування природоохоронних заходів і робіт.

Стимулююча функція платежів спрямована на запобігання виснаження ПР і припинення безоплатного використання НПС як приймальника забруднюючих речовин.

Економічна суть плати за забруднення полягає у тому, що:

- забруднювач і споживач продукції змушені оплачувати (компенсувати) економічні збитки від негативного екологічного впливу на здоров’я людей, об’єкти житлово-комунального господарства (житловий фонд, міський транспорт, зелені насадження тощо), сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні та рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості та ін. При цьому слід враховувати, що наразі не йдеться про юридичну відповідальність у повному обсязі за забруднення НПС;

- платежі за забруднення стали основою створення місцевих і Державного фондів охорони НПС, незалежного від державного та місцевих бюджетів джерел фінансування природоохоронних заходів і робіт.

В умовах ринкових відносин, конкуренції плата стимулює виробника до зменшення рівня забруднення, з метою зменшення ціни продукції та підвищення її конкурентоспроможності.

Діючий механізм фінансування природоохоронної діяльності в Україні представлений:

- фондами охорони НПС, якими розпоряджаються відповідні ради;

- розділом "Охорона НПС і ЯБ" Держбюджету, який формується за залишковим принципом, видаткова частина якого постійно протягом року урізається, а кошти плануються лише на поточні витрати;

- власними коштами підприємств, установ і організацій.

Головними недоліками такої системи фінансування є:

- розпорошення коштів, що посилюється їх незначними обсягами;

- кошти переважно спрямовуються на поточні витрати, а не на капітальні видатки. В умовах економічної кризи, що переживає України, немає підстав сподіватися на збільшення бюджетних видатків.

Головними проблемами при цьому є:

1) Створення Національного екологічного фонду. Об’єднання екофондів в єдиній фінансовій структурі за асоційованим принципом та при повному збереженні всіх елементів самостійності місцевих фондів, забезпечить надійні можливості взаємного страхування, кредитування, об’єднання ресурсів при виконанні спільних екологічних проектів.

2) Необхідно розширити коло платників зору за забруднення НПС. Це завдання можна вирішити шляхом оподаткування екологічно-небезпечної продукції.

3) Реструктуризація боргів підприємств-забруднювачів. Так, вважати погашенням внесків до фонду виконання підприємствами, які мають заборгованість, реальних природоохоронних заходів за рахунок власних коштів.

4) Розвиток нетрадиційних ринкових джерел фінансування охорони НПС. Насамперед це лізинг на природоохоронне обладнання.

5) Екологічне страхування.

6) Встановлення пільг при оподаткуванні підприємств, що буде стимулювати приплив капіталу в природоохоронну сферу, що дасть змогу створити екологічне підприємництво, ринок екологічних робіт і послуг.