3.7. Екологізація як метод раціонального природокористування

Екологізація – це напрямок вирішення проблеми захисту довкілля від згубного антропогенного впливу. Це також головний напрямок взаємовідносин у системі "суспільство-природа".

Термін "екологізація" має багато значень: екологізація знань, науки, виробництва тощо. Загальна екологізація означає різносторонній, більш системний, ніж раніше, підхід до об'єктивного світу і більше усвідомлення ролі природи в житті людини.

Більшість вчених трактують поняття загальної екологізації як процес невпинного та послідовного впровадження систем технологічних, управлінських та інших рішень, що дозволяють підвищувати ефективність використання природних ресурсів та умов нарівні з покращенням чи хоча б збереженням якості природного середовища на локальному, регіональному та глобальному рівнях (від окремого підприємства до техносфери в цілому). Екологізація необхідна тому, що розвиток суспільства протікає за умов надзвичайної нестійкості. Для сталого розвитку суспільної структури необхідно, щоб різноманітність поведінки, індивідуальних особливостей, устремлінь і бажання знаходились би у межах якоїсь загальної мети майбутнього розвитку, яка повинна об'єднувати суспільні інтереси і споживання. Екологізація — це не лише необхідний, а й єдино можливий шлях розвитку через те, що альтернативи йому немає.

У сучасній літературі визначається декілька основних шляхів екологізації виробництва.Найпоширеним є погляд на екологізацію як на об'єктивний процес, ознаками якого є орієнтація на безвідходні технології та замкнені виробничі цикли, екологічно чисті джерела енергії.

Найбільшу зацікавленість з точки зору екологізації як частини цілісної системи соціально-економічного управління викликає концепція сталого розвитку, в якій екологічні і соціально-економічні прагнення у перспективі поєднуються.

Похідною від загального поняття екологізації є категорія екологізації виробництва. При цьому під виробництвом мається на увазі процес поєднання предметів та засобів праці, технологій та економічних умов (податкової системи, ціноутворення, тарифів тощо).

Частина вчених та практиків вважають екологізацію своєрідним тактичним кроком, за допомогою якого можна розв'язати деякі проблеми, однак виправити становище в цілому не можна.

На нашу думку, екологізація виробництва — багатоетапний процес по запровадженню заходів, що забезпечують стале функціонування і розвиток виробництва, та які спрямовані на дотримання необхідних санітарно-гігієнічних та природоохоронних нормативів якості навколишнього середовища та умов проживання.

Досить актуальною є задача формування потреб, стилю і способу життя, орієнтованих на підвищення якості життя. Тут соціальні та екологічні імперативи виступають як критерії для формування і реалізації механізму екологізації виробництва. Економічні методи управління екологічним чинником виступають як форми реалізації управлінських рішень, прийнятих на основі тих критеріїв, які визначені пріоритетами розвитку.

Взаємозв'язок і взаємозалежність природних і господарських процесів суспільства створюють єдину біоекономічну систему «виробництво-навколишнє середовище».

Проблема екологізації суспільного виробництва переростає в незрівнянно більш складну проблему екологізації біоекономічної системи. У найбільш загальному вигляді вона може бути сформульована таким чином: вибрати таке співвідношення між досягнутим рівнем потужностей технологічних систем і економічними темпами їх зростання, яке забезпечило б якість навколишнього середовища в певних межах. Отже, проблема екологізації виробництва є кардинальною проблемою сучасності.

Головним завданням є удосконалення управління процесом екологізації виробництва на основі розробки і впровадження відповідних економічних засад його впливу на розвиток виробництва з урахуванням чинників, що впливають на формування та розвиток екологізації (специфічних особливостей техніки, технології, організації тощо). Необхідно сформувати дієвий економічний механізм раціонального природокористування, відтворення і охорони навколишнього середовища, ефективне функціонування якого може забезпечити екологічно безпечний розвиток матеріального виробництва.

Екологізацію виробництва не можна здійснювати шляхом стримування економічного зростання. Навпаки, розвиток є передумовою ефективного вирішення проблеми, передумовою успішного відтворення середовища. В наш час вже досить очевидно, що профілактичні заходи обходяться дешевше, ніж ліквідація збитку, що зволікання у вирішенні цієї проблеми в кінцевому рахунку обертаються великими додатковими витратами.

Екологізація може бути розглянута в глобальних, регіональних та умовно точечних рамках, у тому числі в межах держав та їх підрозділів, регіонів, областей, міських агломерацій.

Екологізацію також слід розуміти як сукупність умов та заходів, що забезпечують стале функціонування та розвиток регіону, управління його екологічною безпекою. У сфері екологізації економіки важливою метою є розбудити у людей бажання виробляти і споживати екологічно сприятливу продукцію, жити в екологічно сприятливому середовищі. Щоб цього досягти, існує безліч організаційних, соціальних, психологічних та економічних методів.