logo
метод указания текст

Тема 1.1 Сучасні теорії і концепції «Регіональної економіки»

Тема охоплює такі питання:

Для самостійного опрацювання основних питань теми рекомендуються такі джерела:

  1. Лишеленко В.І. Регіональна економіка: К.: Центр учб.літ., 2009. – 384с.

  2. Регіональна економіка: навч.посібник./ За ред.. Я.Б.Олійника. – К.: КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2008. – 444с.

  3. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Підручник / С.І.Дорогунцов, Т.А.Заяць, Ю.І.Пітюренко та ін., За заг. Ред..д-ра екон.наук проф., ч-л., кор. НАН України С.І.Дорогунцова. – К.:КНЕУ, 2008., 992с.

  4. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / О.М.Петрига. – К.: ДП «Вид.дім «Персонал», 2009. – 302с.

  5. Сазонець І.Л., Джинджаян В.В., Чубар О.О. Розміщення продуктивних сил: Навч.посібник. – К.: ЦНЛ, 2006. – 320с.

  6. Україна у цифрах у 2010році: Короткий статистичний довідник. – К.: Держвидав.України, 2010. – 264с.

  7. Щербіна Н.М., Ягодзинська О.В. «Регіональна економіка». Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни для студентів економічних спеціальностей денної та заочної форм навчання. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2008р. – 107с.

Мета теми полягає в отриманні загальних уявлень щодо наукових теоретичних розробок розміщення виробництва.

Методологічною основою науки про розміщення продуктивних сил є матеріалістична діалектика, відповідні економічні категорії та закони. Тобто, необхідно розібратися, які головні обставини обумовлюють розміщення об’єктів народного господарства на території. Конкретна оцінка напрямків і наукових течій дається як у вітчизняній, так і в зарубіжній науці.

Серед багатьох наукових прямувань, що аналізують, які головні обставини обумовлюють територіальне розміщення об'єктів народного господарства, є „географічний детермінізм”. Коріння його сягає ще давніх греків (Гіпократ, Страбону); згодом видатними представниками цього вчення стали Монтеськє, Рекло, Гантингтон, Ратцель. Сутність географічного детермінізму полягає у тому, що визначальною силою у розвитку людства (включно з розміщенням продуктивних сил) оголошується природне середовище й географічне розташування тієї чи іншої країни або регіону. Соціальні процеси, на думку детерміністів, відіграють другорядну роль.

У 19 ст. розробляються теорії розміщення виробництва, їхніми засновниками були І.Тюнен, А.Вебер, у 20-го ст. - А.Гетнер, А.Льош, В.Крисгалер. Ці теорії спирались на визначну роль прибутку за умов ринкового господарювання. Так, А.Вебер доводить, що капіталістична промисловість розміщується за принципами найменших витрат. На його думку, розміщення промисловості визначається трьома орієнтаціями - транспортною, робочою й агломераційною. Далі ця теорія була розвинута А.Льошем, який доводив, що єдиним імпульсом при розміщенні підприємств є максимальний прибуток. Головну увагу він приділяв ринкам збуту продукції, як вирішальному фактору розміщення виробництва.

Досить популярною у 20-30 роках 20-го століття була на Заході „хорологічна” концепція вченого А.Гетнера. він доводив, що головну завдання науки про розміщення продуктивних сил полягає у вивчену територіальної диференціації земної поверхні, в описі земних просторів, не в їх пізнанні. Сьогодні цілком очевидно, що описовість не лише початковий етап дослідження явищ і процесів про розміщення продуктивних сил. Необхідно головну увагу зосередити на пізнання просторової диференціації у господарстві на основі вивчення причинних взаємозв'язків між об'єктами і явищами, з одного боку, і територією, якої вони приурочені - з іншого.

Сьогодні, коли інтеграційні процеси в економіці всіх країн світу посилюються, а науково-технічний прогрес докорінно впливає на характер виробництва у планетарному масштабі, вчені приходять до висновку про те, що економічні закони і закономірності набувають всезагального характеру.

В Україні основні концептуальні положення політики регіонального розвитку пов’язані з розширенням самостійності та повноважень органів місцевого самоврядування в умовах переходу до ринку. Політика регіонального розвитку є складовою загальнодержавної політики щодо соціально-економічних та суспільно-політичних перетворень в Україні.

Одним з важелів удосконалення територіальної організації суспільства стає політика регіонального розвитку, орієнтована на становлення механізмів управління формуванням господарських адміністративно-територіальних систем всіх типів та просторових рівнів. Вона покликана забезпечувати комплексно-пропорційний розвиток територій з максимальним урахуванням місцевих умов і ресурсів.

Актуальні проблеми розміщення продуктивних сил та регіональної економіки завжди були і залишаються в центрі уваги української економічної науки. У їх розробку вагомий внесок зробили вчені: О.М.Алимов, П.Т.Ващенко, К.Г.Воблий, С.І.Дорогунцов, М.І.Долішній, Ф.Д.Заставний, М.М.Паламарчук, М.Д.Пістун, Ю.І.Пітюренко, В.О. Поповкін, О.І.Щаблій та багато інших. З проголошенням України незалежною державою було надано нового імпульсу розвитку теорії розміщення продуктивних сил та регіональної економіки. В основу сучасних поглядів і концепцій покладені теоретичні положення раціоналізації територіального поділу праці, комплексного ресурсозбереження, економії витрат суспільної праці, забезпечення сталого розвитку продуктивних сил. Парадигма раціональної цілісності, згідно з якою регіон являє собою єдність природного, матеріального середовища та соціуму, розглядається як вихідне посилання при розробці нових концептуальних положень щодо розміщення і розвитку продуктивних сил України та її регіонів на перспективу.