2.4 Радіоактивне забруднення поверхневих вод.

Показники радіоактивного забруднення поверхневих вод визначались у 9 створах на річках Дніпро, Десна, Дунай, Південний Буг. Спостереження за радіоактивним забрудненням дніпровських водосховищ гідрометслужба України проводить в основному у їх нижніх частинах (у верхніх б’єфах ГЕС).

У рамках радіоекологічного моніторингу у зонах впливу діючих АЕС визначення рівнів радіоактивного забруднення поверхневих вод проводились на річках Стир та Горинь.

Радіаційний стан водних об’єктів басейну Дніпра у 2014 р., як і в інші роки після аварії на Чорнобильській АЕС, визначався переважно техногенними радіонуклідами, що змиваються із водозборів, що були забруднені внаслідок аварійних викидів.

Оскільки на теперішній час головним шляхом надходження радіонуклідів до Київського водосховища (з подальшою міграцією по каскаду дніпровських водосховищ) залишаються води р. Прип’ять, то умови формування поверхневого стоку в її басейні (перш за все у межах зони відчуження) мають вирішальний вплив на радіаційний стан всього дніпровського каскаду водосховищ.

Гідрометеорологічні умови, що склались у 30-км зоні відчуження у 2014 р., не призвели до ускладнень радіаційної ситуації на водних об'єктах зони та дніпровської водної системи. На пригирловій ділянці р. Прип’ять максимуми весняного водопілля сформувалися 24-28 березня, за величиною вони були нижчі за їх середні багаторічні значення. Встановлені критичні відмітки, за яких відбувається затоплення найбільш забруднених, не захищених водоохоронними дамбами ділянок заплави, перевищені не були. Загалом водність р. Прип’ять у 2014 р. становила 84% від норми і на 45% була менше водності 2013 р.

Такі гідрологічні умови сприяли тому, що вміст радіонуклідів у воді р. Прип’ять у створі м. Чорнобиль у 2014 р. був одним із найменших за весь період спостережень після аварії і на 20-40% і меншим ніж у 2013 р. За даними ДСП “Чорнобильський спецкомбінат” ДАЗВ України об’ємна активність стронцію-90 у воді річки протягом року коливалась від 51 до 540 Бк/м³ і в середньому за рік становила 109 Бк/м³ (у 2013 р. – 181 Бк/м³); об’ємна активність цезію-137 була у межах 11-315 Бк/м³ за середнього значення 59 Бк/м³ (у 2013 р. – 75 Бк/м³).

Показники виносу радіонуклідів стронцію-90 та цезію-137 водами р. Прип’ять у створі м. Чорнобиль у 2014 р. були одними з найменших за період спостережень після аварії. Винос стронцію-90 склав 1,08х10¹² Бк (29,2 Кі), що становить 22% від виносу у 2013 р. Річний винос цезію-137 дорівнював 0,55х10¹² Бк (14,9 Кі) – 29% від виносу попереднього року.

Певна кількість радіонуклідів стронцію-90 і цезію-137 потрапляє до дніпровських водосховищ із стоком Верхнього Дніпра і Десни, однак внесок цих річок у радіоактивне забруднення каскаду порівняно з р. Прип’ять значно менший.

Вміст радіонуклідів у водах Верхнього Дніпра (с. Неданчичі) та р. Десни (м. Чернігів) у 2014 р. знаходився на передаварійному рівні⁵ і був одним із найменшим за весь період спостережень після аварії на ЧАЕС: концентрації стронцію-90 у воді в середньому за рік складали, відповідно, 6,5 та 5,1 Бк/м³ (у 2013 р. – 5,4 та 5,0 Бк/м³); концентрації цезію-137 становили, відповідно, 6,1 та 0,88 Бк/м³ (у 2013 р. – 6,9 та 1,0 Бк/м³).

У порівнянні з показниками 2013 р. вміст радіонуклідів у водах Верхнього Дніпра та Десни дещо зменшився або був близький до минулорічних значень.

Загальний внесок Верхнього Дніпра і Десни у забруднення дніпровських водосховищ стронцію-90 та цезію-137 становить, відповідно, 0,12х10¹² Бк (3,24 Кі) та 0,088х10¹² Бк (2,38 Кі), що складає 9,4 та 13% від внеску р. Прип’ять разом з річками Уж та Брагінка.

У каскаді дніпровських водосховищ під впливом різних природних факторів відбувається трансформація стоку радіонуклідів, що надходять з річковими водами із забруднених територій, і внаслідок природних проце­сів самоочищення водних мас, поступове зменшення їх концентрацій.

При проходженні забруднених прип’ятських вод від м. Чорнобиль через Київське водосховище концентрація стронцію-90 знизилась у 2,5 рази і в створі верхнього б’єфу Київської ГЕС (м. Вишгород) складала в середньому за рік 43,2 Бк/м³. Вниз по Дніпру внаслідок розбавлення більш чистими водами бокових приток вміст стронцію-90 у воді й далі зменшувався і у Каховському водосховищі в районі м. Нова Каховка становив у середньому за рік 25,6 Бк/м³, що у 4,2 рази менше ніж у воді Прип’яті (у 2013 році аналогічні показники складали 81 Бк/м³ у Київському водосховищі та 30 Бк/м³ у Каховському).

Зниження концентрації цезію-137 вздовж Дніпра відбувається більш інтенсивно, ніж стронцію-90. Вирішальну роль у цьому відіграють, окрім розбавлення, процеси седиментації (значна частина цезію-137 акумулюється у донних відкладах водосховищ). У 2014 році середня концентрація цезію-137 у Київському водосховищі становила 11,4 Бк/м³, що у 5,2 разів менше, ніж у прип’ятській воді; у Каховському водосховищі вона складала вже 0,49 Бк/м³, тобто була у 120 разів менша за вміст цього радіонукліду у воді р. Прип’ять (у 2013 р. відповідно 11,1 і 0,40 Бк/м³).

У Дніпро-Бузькому лимані в районі м. Очаків вміст стронцію-90 у середньому за рік дорівнював 16,9 Бк/м³, вміст цезію-137 – 5,3 Бк/м³ (у 2013 р. аналогічні показники становили 14 та 1,9 Бк/м³ відповідно).

Загалом у 2014 р. у водах дніпровського каскаду вміст радіонуклідів стронцію-90 і цезію-137 (крім Дніпро-Бузького лиману) в усіх створах спостережень був близьким або у 1,2-1,9 рази меншим ніж у 2013 р. Лише концентрація цезію-137 у Дніпро-Бузькому лимані перевищила показники 2013 р. у 2,8 рази.

Об’ємна активність радіонуклідів у водах річок Південний Буг та Дунай (на українській ділянці) в останні роки коливалась у межах багато­річних значень і також була близькою до передаварійних рівнів. Середній за 2014 р. вміст стронцію-90 у воді Дунаю в районі м. Ізмаїл складав 7,9 Бк/м³, цезію-137 – 1,7 Бк/м³ (у 2013 р. відповідно 6,6 та 1,4 Бк/м³); у воді Південного Бугу в районі м. Миколаїв концентрація стронцію-90 дорівню­вала 6,5 Бк/м³, цезію-137 – 1,5 Бк/м³ (у 2013 р. відповідно 6,7 та 1,4 Бк/м³).

Об’ємна активність стронцію-90 у поверхневих водах у зонах впливу Рівненської (р. Стир) та Хмельницької (р. Горинь) атомних електростанцій знаходилась у 2014 р. в межах 3,7-6,0 Бк/м³. Об’ємна активність цезію-137 у поверхневих водах у зонах впливу Рівненської та Хмельницької АЕС складала 2,5-5,6 Бк/м³.

Дані про вміст радіонуклідів у контрольованих водних об’єктах України наведено у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Вміст радіонуклідів у поверхневих водах України у 2014 році

* - сумарна концентрація цезію-137 у зависі та розчині

** - дані ДСП „Чорнобильський спецкомбінат”

Таким чином, у 2014 році у контрольованих водних об’єктах басейну Дніпра не зареєстровано перевищень допустимих концентрацій радіонуклідів, встановлених у “Допустимих рівнях вмісту радіонуклідів ¹³⁷Cs та ⁹⁰Sr у харчових продуктах та питній воді” (ДР-2006).

Динаміка забруднення вод дніпровських водосховищ стронцієм-90 і цезієм-137 у 1987-2014 рр. наведена на рис. 2.1–2.2. Незважаючи на сталу тенденцію до зменшення забруднення, в окремі роки та сезони спостерігались суттєві коливання концентрацій радіонуклідів внаслідок ускладнення радіаційної ситуації на водних об'єктах зони відчуження під час проходження високих весняних повеней, дощових паводків тощо.

Рис.2.1. Динаміка концентрації цезію-137 у водах каскаду дніпровських водосховищ

Рис. 2.2. Динаміка концентрації стронцію-90 у водах каскаду дніпровських водосховищ

Наведені вище результати, а також те, що у зоні відчуження продовжуються роботи по запобіганню виносу радіонуклідів у Київське водосховище, дають підстави прогнозувати, що ситуація стосовно забруднення води дніпровського каскаду техногенними стронцієм-90 та цезієм-137 залишатиметься стабільною з тенденцією до поліпшення радіаційного стану поверхневих вод України.