9.2. Антропогенні екологічні катастрофи
Розвиток екологічної кризи прискорюють антропогенні катастрофи, передусім — техногенні аварії. Вони відбуваються в усіх галузях економіки, й кількість їх із року в рік зростає.
За останні три-чотири десятиліття, крім аварії на ЧАЕС, найбільшими й найтяжчими за своїми наслідками було кілька таких катастроф.
У березні 1961 р. потужний сель промчав Бабиним Яром у Києві, завдавши величезних матеріальних збитків і забравши кілька сотень людських життів. Причиною цього лиха став прорив дамби технічного резервуару цегельного заводу.
До великих катастроф 70-х років слід віднести пожежі на газових родовищах — Шебелинському (Харківська область) та Угерському (Львівська область), аварії на нафто- й газопроводах, аварію на нафтогазовій платформі в Азовському морі та аварійний прорив очисних споруд Калуського калійного комбінату, що завдали величезних економічних збитків і шкоди довкіллю на величезній акваторії Азовського моря й у басейні Дністра.
У недалекому минулому сталися такі великі техногенні аварії.
Улітку 1992 р. через переповнення каналізаційних місткостей курортів Криму стався масовий викид нечистот у Чорне море. В результаті пляжі Ялти, Алушти, Судака, Сак, Керчі, Феодосії було закрито на два місяці.
У тому ж році на Кременецькій райагробазі розлилося майже 14 т солярової оливи. Нафтопродукти забруднили річку Ікву до міста Дубно, потерпіли риборозплідні ставки села Берег.
Тоді ж у результаті диверсії на нафтобазі міста Світловодська (Кіровоградська область) у навколишнє середовище потрапило 200 т палива.
Того ж року під час аварії на ТЕЦ у Чернігові розлилося майже 300 т мазуту.
У вересні 1993 р. на Київській насосній каналізаційній станції з ладу вийшло кілька потужних насосів, і в Дніпро протягом тижня щоденно викидалося майже 1,5 млн м3 фекальних стоків.
Імовірність природних та антропогенних катастроф і кожний такий випадок необхідно обов´язково враховувати, ретельно аналізувати й уживати заходів для запобігання їм чи зведення до мінімуму їхніх негативних наслідків.
- Глава 1. Людство в навколишньому середовищі
- 1.1. Еволюція взаємин людини й природи
- 1.2. Основні фактори деградації довкілля
- 1.3. Екологічні катастрофи
- 1.4. Духовна криза
- 1.5. Нова філософія життя
- 1.6. Сучасна екологія
- 2.1. Загальне уявлення про біосферу
- 2.2. Походження й еволюція біосфери
- 2.3. Джерела й кількість енергії в біосфері
- 2.4. Біогеоценози — елементарні одиниці біосфери
- 2.5. Види, популяції та середовище
- 2.6. Основні екологічні закони
- 2.7. Ноосфера
- 2.8. Біорізноманітність і її збереження
- 3.1. Деякі риси екологічної системи «Земля»
- 3.2. Атмосфера
- 3.3. Гідросфера
- 3.4. Літосфера
- 4.1. Основні техногенні забруднювачі й методи їх контролю
- 4.2. Енергетика
- 4.3. Промисловість
- 4.4. Сільське господарство
- 4.5. Транспорт
- 4.6. Військова діяльність
- 4.7. Наукова діяльність
- 5.1. Правила й закони соціоекології
- 5.2. Екологічна освіта
- 5.3. Економіка природокористування
- 5.4. Правові засади природокористування
- 5.5. Культура й релігія
- 5.6. Урбоекологія
- 6.1. Здоров'я людини як інтегральний показник її багатовимірної екологічної ніші
- 6.2. Здоров'я та його критерії
- 6.3. Реакції організму людини на вплив факторів середовища
- 6.4. Вплив абіотичних факторів на здоров'я людини
- 6.5. Вплив біотичних факторів на здоров'я людини
- 6.6. Вплив антропогенних факторів на здоров'я людини
- 7.1. Загальні відомості про природні умови
- 7.2. Традиції природокористування
- 7.3. Причини розвитку екологічної кризи
- 7.4. Джерела забруднення довкілля
- 7.5. Основні наслідки екологічної кризи
- 8.1. Загальна характеристика
- 8.2. Екологічні проблеми найбільших річок, Чорного й Азовського морів
- 8.3. Донецько-Придніпровський регіон
- 8.4. Українське Полісся
- 8.5. Українські Карпати
- 9.1. Природні екологічні катастрофи
- 9.2. Антропогенні екологічні катастрофи
- 9.3. Аварія на Чорнобильській аес
- 10.1. Головні підсумки XX століття
- 10.2. Програма переходу України до збалансованого розвитку