2.1 Особливості акумулювання радіонуклідів грибами

Вивчення грибів у забруднених зонах проводиться з 1986 р. Встановлено, що за ступенем накопичення цезію гриби сильно відрізняються один від одного. Коефіцієнти нагромадження у грибів значно більше, ніж у вищих рослин, що повязане з їх біологічними особливостями. Крім того, акумуляція цезію в плодових тілах залежить від міграції ізотопів по грунтовому профілю і концентрації їх в зоні максимального поширення грибних гіф. [11]

Населення Білорусі здавна займається збиранням грибів зважаючи на їх великий споживчої значущості. Гриби мають гарними смаковими якостями, високою поживністю. У них містяться білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни, ферменти та інші біологічно активні речовини. За вмістом незамінних амінокислот гриби рівноцінні бобових культур, за вмістом вітамінів перевершують багато овочів. У складі грибів виявлено всі макро- і мікроелементи, необхідні для організму людини. Багато грибів мають тонізуючу, кровотворних, бактерицидну, протипухлинну, антиалергічну та антирадіоактівну дію. У плодових тілах грибів містяться лікарські речовини, що уповільнюють розвиток атеросклерозу й діабету, зміцнюють імунну систему, поліпшують діяльність шлунково-кишкового тракту. У білоруських лісах зустрічається близько 200 видів їстівних грибів, але традиційно використовуються не більше 35 видів. [2]

У звязку з аварією на ЧАЕС у республіці гостро постала проблема «брудних» грибів. Навіть на відносно чистих грунтах при щільності забруднення 1-2 Кі/км2 більшість їстівних грибів здатні концентрувати радіонукліди в кількостях, що перевищують норми РДУ-99 («Республіканські допустимі рівні вмісту радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 у харчових продуктах та питній воді») . [12]

Хоча в добовому раціоні споживання грибів невелика, але з-за високого вмісту радіонуклідів вони значущі у формуванні дози внутрішнього опромінення. Так, для населеного пункту, розташованого поблизу лісу, внесок грибів поряд з іншими продуктами харчування становить 65%. Через небезпеку збільшення дозових навантажень при споживанні населенням грибів, обсяг їх заготівель значно скоротився.

Відомо, що основним мінеральним елементом у складі золи грибів (приблизно 50%) є калій - аналог цезію-137. Таким чином, в силу своїх біологічних особливостей гриби добре поглинають цезій-137 і за накопичувальною здібності значно перевершують інші компоненти лісу. Наприклад, вміст цезію-137 в грибах у 20 разів і більше вище, ніж у грунті і в тисячі разів перевищує вміст цезію-137 в деревині. По відношенню до стронцію-90 гриби мають низьку накопичувальної здатністю: інтенсивність переходу стронцію-90 з грунту в гриби в 90-400 разів нижче, ніж цезію-137.

Вміст радіонуклідів у грибах визначається багатьма факторами: видовою приналежністю грибів, щільністю радіоактивних випадінь і формами їх знаходження, властивостями грунту та особливостями водного режиму, погодними та іншими умовами виростання. [9]

Проведені багаторічні спостереження дозволили з великим ступенем надійності розділити гриби по їх накопичувальної здібності. Взявши за основу коефіцієнт переходу (КП), який визначається відношенням вмісту цезію-137 в грибах (Бк / кг) до щільності забруднення грунту (кБк/м2) виділяють чотири групи грибів:

1. слабконакопичуючі (КП менше 5);

2. середньонакопичуючіе (КП дорівнює 5-20);

3. сильнонакопичуючі (КП дорівнює 20-50);

4. акумулятори (КП більше 50). [8]

Наявні відмінності в накопиченні цезію-137 обумовлені приналежністю грибів до різних екологічних груп. Мінімальна накопичення радіонуклідів властиво для грунтових сапрофітів (гриб зонтичний, дощовик перловий) і ксилофітів-паразитів (опеньок осінній). Максимальне накопичення радіонуклідів характерно для мікоризоутворюючих (гриб польська, свинушка, маслюк пізній). Це пояснюється тим, що мікориза грибів (народна назва - грибниця) розташовується в лісовій підстилці і верхньому горизонті грунтів, найбільш забруднених радіонуклідами.

Різні види грибів можна розташувати в порядку збільшення ступеня накопичення цезію-137 наступним чином: дощовик перловий (Lycoperdon perlatum), гриб-парасолька строкатий (Lepiota procera), опеньок осінній (Armillariella mellea), рядовка сіра (Tricholoma terreum), підберезник (Leccinum scabrum ), лисичка звичайна (Cantharellus cibarius), білий гриб (Bolerus edulis), груздь чорний (Lactarius necator), сироїжки (Russula sp), Вовнянка (Lactarius torminosus), зеленка (Tricholoma flavovirens), маслюк пізній (Surllus luteus), свинушка тонка (Paxillus involutus), гриб польський (Xerocomus badius).

Слід зазначити, що в капелюшках грибів концентрація радіонуклідів в 1,5-2 рази вище, ніж у ніжках, особливо це характерно для грибів із добре розвиненою ніжкою (білий гриб, підберезник, підосичники, польський гриб). Різниця у змісті цезію-137 в молодих і старих грибах чітко не проявляється. Тим не менш, рекомендується збирати молоді гриби, тому що в старих можуть накопичуватися отруйні речовини з огляду на те, що інтенсивність акумуляції різних елементів збільшується в міру росту грибів. [2]

Середній вміст цезію-137 в сирих грибах при різній щільності забруднення становить: 1280 Бк / кг - до 2 Кі/км2; 3400 Бк / кг - 2-5 Кі/км2; 22100 Бк / кг - 5-15 Кі/км2; 25000 Бк / кг - 15-40 Кі/км2; 109200 Бк / кг - понад 40 Кі/км2. Допустимий вміст цезію-137 становить: 370 Бк / кг - гриби свіжі, 2500 Бк / кг - гриби сушені.

Слід враховувати, що накопичення радіонуклідів у грибах з часом змінюється. У більшості грибів максимум накопичення радіонуклідів спостерігався в 1989-1992 роках. У наступні роки намітилася тенденція до зниження накопичення радіонуклідів окремими видами грибів. За останні чотири роки в 1,5-2 рази знизився перехід цезію-137 в вовнянки, опеньок, маслюк і груздь чорний. Для сироїжок, рядовки, гриба польського, зеленок ступінь накопичення радіонуклідів з 1993 року практично не змінилася. Виявилася тенденція до збільшення переходу радіонуклідів у часі у парасольки строкатого, свинушки, лисички, підберезники.

У відповідно до коефіцієнтів переходу (КП) цезію-137 з грунту в гриби розраховані рівні радіоактивного забруднення грунтів, при яких можна заготовлювати різні види грибів з допустимим вмістом у них радіонуклідів. [9]

Заготівлю грибів-акумуляторів (гриб польська, Паутінник козячий, свинушка, маслюк, моховик, горькушки) не рекомендується проводити в лісах Білорусі, оскільки вже при щільності радіоактивного забруднення 0,3 Кі/км2 вміст у них цезію-137 перевищує норми РДУ в 1, 5-5 разів.

Сильнонакопичуючі гриби (груздь, рижик, волнушка, зеленка, подгруздок) можна заготовляти на території з щільністю забруднення 0,4 Кі/км2.

Переважно слід збирати гриби, що відносяться до першої і другої груп. Це - вередньонакопичуючі гриби (сироїжки, підберезник, лисичка, рядовка сіра, білий гриб, підосичники), їх дозволяється заготовляти на територіях із забрудненням до 1 Кі/км2

Малонакопичуючі гриби (опеньок, гриб-парасолька строкатий, дощовик перловий, печериця, строчок звичайний, рядовка фіолетова) можна збирати при забрудненні території до 2 Кі/км2.

Рекомендації по збору грибів можна отримати в лісгоспах, лісництвах і в районній санепідемстанції. У газетах періодично публікуються спеціальні «грибні» карти. [10]

За поглинаючої здатності основні види їстівних грибів розташовуються так: свинушка тонка> моховик жовто-бурий> польський гриб> сироїжка (види)> лисичка> білий гриб> красноголовець. [11]

З наведеної інформації слід загальний практичний висновок про те, що перш ніж іти в ліс за грибами, потрібно знати рівень радіоактивного забруднення конкретного лісової ділянки, а також всі види грибів, зібрані на забрудненій території, рекомендується піддавати обовязковому радіаційному контролю.