1.6 Рослинність та тваринний світ як фактор формування стану навколишнього середовища Балаклійського району

Березові ліси на території Балаклійського району збереглися невеликими ділянками на пониженнях борової тераси серед лісових соснових масивів. Основна порода цих фітоценозів – береза повисла, значно рідше зустрічається береза пухнаста .

Суходільні луки розвиваються на місці зведених лісів і є похідними угрупованнями. Тут переважають багаторічні трав’янисті рослини: грястиця збірна, костриця лучна, тонконіг лучний, тонконіг вузьколистий, пирій повзучий, конюшина лучна, конюшина гірська, в’язіль барвистий, різні види горошку, деревій майже звичайний, вероніка колосиста, підмаренник справжній, горлянка женевська, материнка звичайна тощо [2].

Степові формації на території району майже не збереглися, степи в значній мірі розорані. Окремі ділянки степової рослинності зустрічаються лише на схилах балок, ярів та на правому березі річки Сіверський Донець.

Тут поширені злаково - різнотравні та осоково - різнотравні угруповання. Але природний рослинний покрив степових фітоценозів дуже змінений під впливом господарської діяльності людини. Особливо великих змін зазнала степова рослинність на ділянках, де протягом багатьох років випасали худобу. Під впливом випасу різнобарвна рослинність природних степів змінилась на одноманітні типчакові або тонконогово - деревійні збої. Тому невеликі ділянки лучних степів на схилах балок перебувають у дигресивному стані.

На жаль, ці залишки цілинних степів відводяться під садово-городні ділянки та піддаються залісненню. В інших місцях на стан рослин негативно впливають надмірний випас худоби, щорічне випалювання, сінокосіння та нерегламентований збір лікарських і декоративних рослин.

Відслонення крейди тягнуться вузенькими смужками на правих берегах річок, порізаних глибокими ярами і балками, по Сіверському Донцю та його притоках. Цю специфічну флору утворюють близько 350 видів рослин [2]. Серед них багато ендемічних, рідкісних і зникаючих видів, занесених до Європейського червоного списку та Червоної книги України. В утворенні рослинних угруповань на відслоненнях крейди беруть участь і типові представники степової флори: типчак, ковила волосиста, стоколос прибережний, шавлія поникла, деревій щетинистий, нечуйвітер синяковидний тощо.

На жаль, цей рідкісний комплекс крейдолюбних видів рослин практично не охороняється, а знищується надмірними випасами, кар’єрами для видобутку крейди та утворенням терас при залісненні крутих крейдяних схилів. Така негативна господарська діяльність людини призводить до зникнення рідкісних видів рослин, тому в цих рослинних угрупуваннях все значнішою стає роль рудеральних видів.

Заплавні ліси розташовані на берегах річок, головним чином Сіверського Донця. Це широколистяні заплавні діброви, в деревостані яких домінують дуб звичайний, ясен високий, види в’яза. Підлісок і травостій подібні до нагірних дібров. Зазвичай тут зростають і ліани: хміль звичайний і плетуха звичайна. Дрібнолистяні заплавні ліси із верби білої, тополі сріблястої, тополі чорної, осики та вільхи чорної зустрічаються лише в притерасній частині заплави річок. В заплавних лісах подекуди зростають рідкісні асоціації ясеневово-дубового лісу хвощового з участю хвоща зимуючого, ясенево-дубового лісу конвалієвого, чорновільхового лісу теліптерісового, щитникового (зі щитником шартрським) та безщитникового (з безщитником жіночим). В заплавах річок також поширені зарості чагарникових верб з вологолюбним високотрав’ям та бур’янами.

Соснові і широколистяно-соснові ліси – азональні типи рослинності, займають значну частину борової тераси лівих берегів Сіверського Дінця, Волоської та Середньої Балаклійок. Рельєф терас нерівний, на його підвищених елементах з бідними ґрунтами формуються сухі бори, а на рівнинних і понижених його елементах з родючими ґрунтами – свіжі субори. Сухі бори бідні за флористичним складом. Тут зустрічаються сосново-різнотравно-злакові угруповання. Із дерев росте сосна звичайна, а серед трав переважають степові злаки: костриця Беккера, ковила дніпровська, жито дике, чаполоч пахуча, кипець пісковий, куничник наземний та різнотрав’я: сон чорніючий, агалик-трава гірська, чебрець Паласів, цмин пісковий, полин Маршаллів, юринея харківська, хондрила ситниковидна. Флористичний склад свіжих суборів значно багатший. У першому ярусі росте сосна звичайна, у другому – дуб звичайний, види в’язу, яблуня лісова, груша звичайна. Підлісок складається з бруслини бородавчастої, клена польового, клена татарського. Типовими є напівкущі – зіновать дніпровська і дрік красильний. Трав’янистий покрив складають орляк звичайний, щитник чоловічий, суниці лісові, конвалія травнева, нечуйвітер волохатенький, смовдь гірська, золотушник звичайний.

Заплавні луки формуються в заплавах річок. Раніше вони щорічно затоплювалися повеневими водами. Інтенсивне використання луків як сіножатей та пасовищних угідь призвело до значної деградації цих рослинних угруповань. Площі їх дуже скоротилися також через розорювання заплав багатьох річок району. Домінантами та співдомінантами природних заплавних луків є кореневищні та пухкодернинні види злаків, які мають добрі кормові якості. Це – китник лучний, види тонконогу, костриця лучна, тимофіївка лучна, пирій повзучий та бобові: види конюшини, люцерна румунська, лядвенець український, види горошку, чина лучна [2].

На Балаклійщині в складі угруповань заплавних луків виявлені формація лепешняка тростинового, яка занесена до Зеленої книги України, та рідкісні для району асоціації: родовиково-злакова, рябчиково-злакова, королицево - злакова, косариково –злакова, зозулинцеві – злаково - осокові, формація оману високого.

При надмірному випасі худоби в складі лучної флори з’являється багато баластних видів та бур’янів – види жовтецю, щавлю, полин лікарський, молочай болотний, нетреба звичайна, чорнощир звичайний. Вони не поїдаються тваринами і добре помітні на деградованих луках. Природні луки Балаклійського району майже не охороняються, їх доля в природно-заповідному фонді може реально збільшитись при створенні екологічної мережі. Значна площа заплав розорана під сільськогосподарські угіддя або витоптується худобою, знищується неорганізованими туристами.

Для заплав річки степової зони Волоської Балаклійки властиві солончакові та солонцюваті ґрунти, на яких зростає галофітна рослинність. У засолених умовах найчастіше зростають осоково-різнотравні та злаково-різнотравні угруповання з участю видів-галофітів: осока гостра, покісниця звичайна, покісниця велетенська, костриця східна, китник тростиновий, бекманія звичайна, ситник Жерардів, ситник тонкий, ситняг болотний, бульбокомиш морський, тризубець морський, солончакова айстра звичайна, солонечник естрагоновидний, хартолепіс середній, хрінниця широколиста, зміячка дрібноквіткова, кермек замшевий, конюшина суницева, подорожник Корнута, подорожник солончаковий. Подекуди в складі цих фітоценозів зустрічаються рідкісні види флори: молочка приморська та рапонтикум серпієвидний. На засолених луках нами виявлено рідкісні формації кермеку замшевого, кермеку донецького, полину сантонінського, а при збільшенні вологості – молочки приморської та рогозу Лаксманового [2].

У долинах і заплавах річок велика кількість озер, рукавів, стариць, тимчасових водойм. У долині Сіверського Донця найбільшими озерами є Лиман, Чайка, Світличне, Комишувате, Біле та інші, а озеро Борове розташоване прямо серед соснового лісу. Ці водойми і грузькі береги річок заростають прибережно-водною рослинністю.

Бур’яни зростають там, де людина в процесі своєї діяльності порушує природні угруповання і цим сприяє їм у боротьбі за існування. Бур’янам властива велика енергія насіннєвого і вегетативного розмноження. Їх насіння довго зберігає схожість. Плоди і насіння мають різноманітні пристосування до поширення. За біологічними особливостями й умовами зростання бур’яни поділяють на три групи: польові, придорожні і рудеральні або сміттєві.

У складі сучасної флори Балаклійщини нами 1672 види вищих судинних спорових та насінних рослин. Серед них 1234 види – представники природної флори, а 437 видів – це види, що культивуються як харчові, технічні, декоративні тощо. Крім того, на території області нами відмічені понад 60 видів адвентивних бур’янів. Тобто майже 500 видів рослин потрапили на нашу територію внаслідок випадкового переносу і господарської діяльності людини, їх поява й поширення є наслідком антропогенного впливу на довкілля.

Тваринний світ Балаклійського району є досить різноманітним у зв’язку з тим, що на території району є досить різноманітні природні місця проживання, а саме: ліси, степи, луки та заплави річки Сіверський Дінець, водойми [2].

Для лісів характерні наступні риси поширення тварин : найпростіші, круглі та кільчасті черви, молюски, членистоногі (павукоподібні, комахи – жуки, метелики, мурахи), земноводні (часничниця звичайна, ропуха зелена, жаба гостроморда), плазуни (веретільниця, ящірка прудка, вуж звичайний, мідянка, гадюка звичайна), птахи (горлиця звичайна, співучий і чорний дрозди, сіра мухоловка, східний соловейко, сіра ворона, голуба синиця), ссавці (іжак звичайний, бурозубка звичайна, мишоподібні гризуни, кабан, заєць, білка звичайна).

В степах Балаклійщини відмічаються круглі та кільчасті черви, членистоногі (павукоподібні, комахи – саранові, жуки, метелики ), плазуни (гадюка степова східна, ящірка прудка, різнобарвна ящурка), птахи (сіра куріпка, боривітер звичайний, степовий та звичайний жайворонки), ссавці (заєць сірий, лисиця, степовий бабак, мишоподібні гризуни, хом’як звичайний, ховрахи).

Для лук та заплав Сіверського Дінця, характерний наступний видовий склад тварин: найпростіші, круглі, плоскі та кільчасті черви, молюски, членистоногі (ракоподібні, павукоподібні, комахи – двокрилі, бабки, жуки), земноводні (тритони, зелена ропуха, озерна жаба), плазуни (вуж звичайний, черепаха болотяна), птахи (сіра та руда чаплі, білий лелека, чибіс, деркач, водяна курочка, берегова ластівка), ссавці (ондатра, водяна полівка, видра).

У водоймах району спостерігаються: найпростіші, губки, кишковопорожнинні, плоскі, круглі та кільчасті черви, молюски, членистоногі (ракоподібні, комахи), риби (щука, карась, лящ, лин, краснопірка, тарань, сом, судак, миньок).

У зв’язку з інтенсивною антропогенною діяльністю виникають ареали проживання, змінені людиною. До них відносять: поля, полезахисні штучні насадження, населені пункти.

В полях району виділяють наступний видовий склад: кільчасті черви, членистоногі (павукоподібні, комахи, метелики), земноводні (зелена ропуха), плазуни (ящірка пркдка, вуж звичайний), птахи (звичайна горлиця, звичайна зозуля, велика синиця, східний соловейко), ссавці (кріт звичайний, лисиця звичайна, мишоподібні гризуни, заєць сірий (русак). Для полезахисних смуг характерні види лісових тварин.

Широкого розповсюдження набули представники тваринного світу населених пунктів: членистоногі (павукоподібні, комахи двукрилі, жуки, метелики), земноводні (зелена ропуха), птахи (білий лелека, кільчаста горлиця, хатній сич, чорний стриж, грак, галка, шпак, міська та сілська ластівки, хатній та польові горобці, звичайна камінка, сіра мухоловка), ссавці (кажани, кам'яна куниця, мишоподібні гризуни, сірий щур) [2].

Таким чином, слід зауважити, що у наш час природні ландшафти на Балаклійщині, де збереглись зональні та азональні рослинні угруповання, займають незначну площу (близько 20 %). На місці зведених соснових і дубових лісів та розораних природних лучних і різнотравно – типчаково – ковилових степів впродовж уже багатьох років на сільськогосподарських землях вирощуються різноманітні зернові, зерново-бобові, технічні, овочеві та плодово-ягідні культури тощо. На цих площах формуються своєрідні агрофітоценози, в утворенні яких беруть участь, крім певних видів культурних рослин, і значна кількість бур’янів, що складають основу синантропної рослинності. Аналогічна картина спостерігається із тваринним світом. У зв’язку з інтенсивною антропогенною діяльністю значно знижується саме природне різноманіття тварин. Але спостерігається широке розповсюдження представників тваринного світу населених пунктів, полів, полезахисних смуг і т.д., тобто штучно створених ареалів проживання.