9.3.2 Стратегія й тактика виживання людства.
Нині настав час серйозного переосмислення людством ставлення до природи, час об’єднання зусиль націй і народів у боротьбі за врятування біосфери планети, здійснення нових локальних, регіональних і міжнародних програм подальшого розвитку та виживання, які повинні базуватися на нових соціально-політичних засадах, екологічній основі, глибоких екологічних знаннях і підвищеній загальнолюдській екологічній свідомості. Існування й благополуччя людини сьогодні залежить від того, чи вдасться нам піднести принципи довгострокового розвитку до рівня всесвітньої етики. Для цього слід докласти великих зусиль і підвищити готовність до співробітництва націй в таких сферах, як глобальна ліквідація бідності, активна підтримка миру в усьому світі, підвищення міжнародної безпеки, раціональне, бережливе використання глобальних загальних природних ресурсів, регулювання народонаселення, вирішення проблем енергетики (максимальне залучення альтернативних видів енергії, підвищення ефективності, надійності та безпечності існуючих), харчування, урбанізації, охорони флори та фауни.
Тягар цих турбот має лягти на всі країни. Ті з них, що розвиваються, перш за все повинні вирішувати демографічні проблеми, проблеми опустелювання, знищення лісів, фауни та флори, розвинені країни – суперурбанізації, перезабруднення довкілля промисловими й сільськогосподарськими відходами, особливо токсичними, понадвиробництва та понадспоживання, кислотних дощів і демілітаризації. Всі країни повинні брати участь у збереженні світу, виправленні економічної системи, яка посилює нерівність і збільшує кількість бідних і голодних. Для майбутнього всього людства, наступні два десятиріччя будуть визначальними: або співдружність націй вирішить найголовніші екологічні проблеми, або почнеться незворотна деградація біосфери й поступова загибель цивілізації. Планета вже не витримує антропогенного тиску: подвоєння населення всього за кілька десятиріч та його концентрація головним чином у містах; п’яти-десятикратний приріст економічної активності менш, ніж за століття; некероване зростання різних перетворень у сільському господарстві, енергетичних і промислових системах; супермілітарізація суспільства та накопичення величезної кількості глобально небезпечної ядерної та хімічної зброї. Нові технології та потенційно необмежений доступ до інформації відкривають нові величезні перспективи позитивного й негативного перетворення довкілля.
Кожна область змін людської діяльності має свої складні та важливі завдання, але головна проблема витікає із їх системного характеру. Через це довкілля та розвиток, які ще донедавна вважали ізольованими одне від одного, виявилися тісно пов’язаними. Зв’язуються також окремі галузі знань, організації, відомства, країни. Взаємопов’язаний, комплексний характер нових завдань і екологічних проблем вступив у протиріччя з характером дій існуючих національних відомств у межах кожної країни та транснаціональних компаній і корпорацій світу. Ці відомства, як правило, є незалежними, відокремленими і виконують порівняно вузькі завдання, приймаючи рішення за закритими дверима. Існує роз’єднаність відомств, що керують економікою, і відомств, які відповідають за охорону природи.
Новий підхід потребує докорінної зміни ставлення урядів, відомств, корпорацій і приватних осіб до навколишнього середовища, подальшого розвитку й міжнародного співробітництва. Такий підхід може реалізуватися двома шляхами. Перший – коли головна увага буде зосереджена на екологічних наслідках, другий – на причинах.
На першому шляху останнім часом уже досягнуто певних успіхів: у багатьох відомствах з’явилися нові установи, які почали займатися охороною довкілля та раціональним використанням ресурсів (укомплектовані, переважно, науковим персоналом). Розгорнуто екологічний моніторинг, спеціальні екологічні дослідження, поліпшується інформування в межах окремих країн і в міжнародному масштабі, вдосконалено екологічне законодавство, яке сприяло розробці нових, екологічно нешкідливих і менш ресурсоємких технологій.
Більшість відомств і організацій раніше головну увагу приділяли винятково наслідкам екологічних порушень. Нині настав час проаналізувати перш за все причини негативних ситуацій і почати їх усунення. Головні галузеві відомства й міністерства відіграють основну роль у прийнятті рішень на національному рівні. Саме вони визначають форму, характер і розподіл впливу економічної діяльності на стан ресурсів і екологічну ситуацію, своєю політикою та бюджетами формують розширення чи деградацію ресурсно-екологічного потенціалу й можливості планети забезпечити ріст чисельності населення та екологічний прогрес. Але, на жаль, у коло інтересів більшості згаданих відомств не входять збереження ресурсно-екологічного потенціалу, від якого залежить позитивне вирішення завдань гармонізації, взаємовідносин нашого суспільства з довкіллям. Крім того, вони ще не мають повноважень для виконання цих завдань. Природоохоронні завдання й забезпечення стійкого розвитку повинні бути невід’ємною частиною діяльності усіх урядових відомств, міжнародних і великих приватних організацій. Вони мусять відповідати за те, щоб їх політика, програми й бюджети заохочували та підтримували діяльність, яка була б екологічно безпечною та економічно сталою нині та в майбутньому. У наш час традиційні кордони між країнами, націями з екологічної точки зору стають прозорими, проникними, а діяльність, яка колись вважалася винятково “внутрішньою справою”, сьогодні зумовлює екологічну ситуацію, розвиток і виживання інших країн. І навпаки, наслідки економічної, валютної, соціальної, торгової політики одних країн істотно впливають на інші. Тому необхідно зміцнити міжнародно-правову основу для забезпечення стійкого розвитку. Потрібна нова система міжнародних відносин, яка могла б заборонити одній чи кільком державам підривати екологічні основи існування й розвитку інших держав. Тепер зрозуміло, що при обранні напрямів майбутньої діяльності, яка має на меті стійкий розвиток і нормалізацію екологічної ситуації, економічні аспекти повинні обов’язково розглядатися одночасно з економічними, торговими, енергетичними, сільськогосподарськими, промисловими, військовими, культурно-освітніми та соціально-політичними в рамках одних і тих же підходів і в тих самих національних і міжнародних установах. Це – головне організаційне завдання на найближчі роки. Людство сьогодні завдяки своїй чисельності, розумовому потенціалу, активності вже може радикально змінити системи, що складалися на планеті тисячоліттями й мільйонами років. Темпи змін настільки великі, що за ними не встигають науково-технічні знання й наші особисті можливості оцінювати та осмислювати екологічну ситуацію. Просте пристосування до цієї ситуації є хибним шляхом. Сьогоднішнє покоління має активно діяти вже зараз, на національному й міжнародному рівнях, щоб у майбутніх поколінь ще залишалася можливість вибору.
Питання для самоконтролю:
1.Чим обумовлена необхідність формування міжнародної екополітики?
2.На яких засадах формьується міжнародна екополітика?
3. Які Ви знаєте міжнародні організації, діяльність яких пов’язана з охороною навколишнього середовища?
4. Які основні завдання і цілі діяльності МСОП?
5.Через які організації ООН здійснює свою роботу по охороні навколишнього середовища?
6.Які найбільш відомі дослідження Римського клубу Ви знаєте?
7. Які висновки були зроблені з моделі світового економічного розвитку “Мир3”, яку розробли вчені під керівництвом Д.Медоуза?
8. Як повинно діяти людство для збереження і подальшого стабільного розвитку життя на Землі?
- 1.4 Соціальні аспекти екології 13
- Лекція 2 екосистеми, їхні властивості і закони функціонування 18
- Лекція 3 біосфера її структура та закони функціонування 38
- 9.2.3 Діяльність юнеско 147
- 93.1 Екстраполяційні динамічні і нормативні моделі майбутнього 150
- Лекція 1
- Предмет екології, її об’єкт і завдання. Становлення і розвиток екологічної науки
- 1.2 Місце екології в системі наукових знань
- 1. 3 Структура екології
- 1.4 Соціальні аспекти екології
- 1.5 Методи досліджень в екології. Метод моделювання
- 3.Реймерс м.Ф.Экология. – м.: Россия молодая, 1994.
- Лекція 2
- 2.1 Концепція екосистеми. Критерії виділення екосистем
- I. Екосистема - єдиний природний організм, створений за тривалий період живими організмами і середовищем їхнього існування і де всі компоненти тісно пов'язані шляхом обміну речовиною та енергією.
- 2.2 Класифікація екосистем
- 2.3 Компоненти екосистеми, закони формування її
- 2.4 Екологічні фактори
- 2.5 Лімітуючи екологічні фактори, принцип Лібіха.
- Принцип емерджентності
- 2.6 Функціонування екосистем. Потоки енергії та
- 2.7 Концентрація речовини у трофічних ланцюгах
- 2.8 Розвиток та еволюція екосистем
- 1)Зміні середовища;
- 2)Спадковій мінливості живих організмів та природному доборі;
- 3)Наявності в екосистемах вільної енергії.
- 2.9 Стійкість і саморегуляція екосистем
- Питання для самоконтролю:
- Література:
- Тема лекції: біосфера ,її структура та закони функціонування
- 3.1 Поняття біосфери. Вчення в. І. Вернадського про
- 3.2 Структура біосфери
- 3.2.1 Основні типи речовини у біосфері
- 3.2.3 Гідросфера
- 3.2.4 Літосферa
- 3.2.5 Живі організми в біосфері
- 3.3 Структура біосфери запропонована Реймерсом
- 3.4.1 Функції живої речовини у біосфері
- 3.4.2 Складові енергетичного балансу в біосфері
- 3.4.3 Біохімічні кругообіги речовини
- Континенти Океани
- 3.5 Стабільність біосфери
- 3.6 Самоорганізація біосфери
- 5.Реймерс м.Ф.Экология. – м.: Россия молодая, 1994.
- 4.1 Соціоекологія - наука про структуру і закони
- 4.2 Історія взаємовідносин людського суспільства і природи.
- 4.3 Класифікація і структура соціоекосистем
- 4.4 Функціонування соціоекосистем. Залежність
- 4.5 Соціоекосфера. Навчання Вернадського в.І про ноосферу
- 4.6 Роль соціоекології в розвитку соціологічної культури
- 5.1 Критичні епохи в історії еволюції біосфери Землі
- 5.1.1 Докембрійський період
- 5.1.2 Палеозойська ера (570-235 млн. Років тому)
- 5.1.3 Мезозойська ера
- 5.1.4 Кайнозойський етап
- 5.2 Походження людини. Вплив змін навколишнього
- 5.3 Еволюція біосфери
- 5.4 Цивілізація і біосфера Землі
- 5.5 Сучасна екологічна ситуація. Антропогенна деградація біосфери
- 5.6 Зростання народонаселення Землі і екологічні проблеми
- Лекція 6 Тема лекції: екологія і економіка. Соціально-економічний механізм взаємодії суспільства і природи
- 6.1 Соціально-економічний механізм взаємодії суспільства і
- 6.2 Економічний і еколого - економічний принципи
- 6.3 Завдання раціонального природокористування
- 6.4 Розрахунок еколого-економічної ефективності виробничих процесів. Визначення еколого-економічної шкоди
- 6.5 Економічні оцінки і стимули відтворення
- 6.6 Плата за природокористування
- 6.7 Проблеми гармонізації взаємодії між
- Лекція7
- 7.1 Роль юриспруденції в регулюванні взаємодії між суспільством і природою. Норми права в цій області.
- 7.2 Три етапи в історії правового регулювання
- 7.3 Головні джерела соціоекологічного права в Україні
- 7.4 Екологічні нормативи і стандарти
- 7.5 Еколого-правова відповідальність
- 7.6 Державне управління в галузі охорони
- 7.7 Міжнародна-правова охорона навколишнього середовища.
- Лекція 8 Тема лекції: глобальні екологічні проблеми
- 8.1 Загальна характеристика глобальних проблем
- 8.2 Забруднення біосфери
- 8.2.1 Забруднення атмосфери
- 8.2.2 Забруднення гідросфери
- 8.2.3 Забруднення грунтів
- 8 2. 4 Радіація у біосфері
- 8.2.5 Токсична дія забруднюючих речовин
- 8.3 Екологічні наслідки забруднення біосфери і безгосподарчої діяльності людей
- 8.3.1 «Парниковий ефект»
- 8.3.2 Виснаження озонового прошарку
- 8.3.3 Кислотні дощі
- 8.3.4 Масове зведення лісів
- 8.3.5 Відходи виробництва
- 8.3.6 Сільське господарство.
- 8.3.7. Виробництво енергії
- 8.4 Екологічна криза, як криза антропоцентричної
- Лекція 9
- Діяльність юнеско
- 9.1 Міжнародна екополітика
- 9.2 Діяльність урядових та неурядових міжнародних
- 9.2.1Діяльнысть мсоп
- 9.2.2 Діяльність оон.
- 9.2.3 Діяльність юнеско
- 9.2.4 Діяльність Римського клубу
- Діяльність «зелених»
- 9.3 Майбутнє людства в контексті глобальних екологічних
- 9.3.2 Стратегія й тактика виживання людства.
- Література:
- Витрати на охорону навколишнього середовища в закордонних країнах показані в таблиці 10.1.
- 10.2 Екологічний моніторинг і його задачі
- 10.3 Екологічна експертиза
- 10.4 Екологічний паспорт підприємства
- Література