8.4 Екологічна криза, як криза антропоцентричної

свідомості

Екологічна криза XX століття засвічує, що біосфера та її компоненти є досить крихкими структурами. Вони почали інтенсивно руйнуватися під впливом глобального антро­погенезу та втрачати сприятливі для людини властивості. Кінець ХХ-століття – це час усвідомлення кризи цивілізації, заснованої на індивідуалізмі, споживанні та підкоренні природи.

Протягом всієї історії свого існування людина спиралася на природоруйнівну структуру господарювання. Напередодні ХХІ століття людство ступило на поріг нової складної епохи - екологізації усіх сфер виробничої діяльності. Її легкому протіканню заважають: соціально-політичні передумови, коли уряди та народи ще не зрозуміли необхідності включення стану навколишнього середовища до числа пріоритетів розвитку нації; економічно-технічні передумови, які полягають у тому, що екологічно чисті технології відсутні або дорого коштують, та передумови морально-психологічного характеру, що зводяться до неусвідомлення згубних наслідків антиекологічних дій. Технократична парадизма мислення, притаманна ХХ століттю, настільки сильна, що вихід з екологічної кризи, як і раніше, намагаються знайти звичайними шляхами: контроль за технологіями, які використовуються у промисловості; прийняття природоохоронних законів; створення екологічно чистих виробництв і т.п. Іншими словами, коли екологічна криза породжена технічним прогресом, то слід просто внести відповідні корективи в напрямок цього прогресу. Екологічна криза сприймається як щось зовнішнє по відношенню до людини, а не як те, що міститься у ній самій. Однак, дієвість любих заходів, які приймаються по захисту природи, в кінцевому рахунку, визначаються поведінкою людей, які взаємодіють з нею, їх відношенням до природи.

"Розруха не в навколишньому світі, розруха в головах" – казав колись професор Преображенський з повісті М.Булгакова "Собаче серце". В суспільстві дуже повільно утверджується поняття того, що екологічна криза – це, не в останню чергу, "розруха в головах" і саме в них потрібно спочатку привести все до ладу. Все більша кількість дослідників доходять висновку, що екологічна криза – це, в першу чергу, криза світогляду, філософсько-ідеологічна криза. З цієї точки зору, вирішення екологічних проблем у глобальному масштабі неможливо без зміни домінуючої зараз екологічної свідомості. Терміном "екологічна свідомість" традиційно позначається сукупність уявлень (як індивідуальних, так і групових) про взаємозв’язки в системі "людина-природа" і у самій природі, а також відповідних стратегій і технологій взаємодії з нею. Саме сформований тип екологічної свідомості визначає поведінку людей по відношенні до навколишньої природи.Поступова зміна технократичного шляху розвитку суспільства на шлях екологічний найбільш придатний можливий шлях подальшого розвитку людської цивілізації.

Питання для самоконтролю:

1.Які основні признаки глобальних екологічних проблем?

2.Що таке «Парниковий ефект», які причини його виникнення та наслідки?

3.Які причини та наслідки виснаження озонового прошарку?

4. Які причини виникнення кислотних дощів, та їх наслідки?

5.Як впливає забруднення атмосфери , гідросфери, грунтів на розвиток живих організмів та здоров’я людей?

6.Які можливі шляхи гармонізації взаємовідносин між суспільством і природою?

Література:

1.Радионова И.А. Глобальные проблемы человечества. – М.: Аспект Прес, 1995.

2.Батлук В.А.Основы экологии и охрана природной среды. — Львов, Афиша, 2001.

3..Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - К.:Либідь, 1993

4.Погребняк В.ОГ. Основы экологии. – Донецк.: ДонДУЕТ, 2001

5. Ярошева О.І. Соціально-економічні проблеми екології.– Донецьк.: ДонДУЕТ, 2003.