9.3 Майбутнє людства в контексті глобальних екологічних

проблум

9.3.1Екстраполяційні динамічні і нормативні моделі

майбутнього

Так що ж чекає на людство у майбутньому? На це питання існують різні відповіді, часто протилежні одна одній.

В 70-ті роки ХХ століття під егідою Римського Клубу були виконані роботи, в яких за допомогою комп'ютерів, були побудовані глобальні моделі світового економічного розвитку.Ці роботи одержали назву "доповіді Римському клубу". Вони привернули увагу до глобальних проблем і викликали гостру полеміку.

Основу сучасного глобального моделювання заклав американський професор Джей Форрестер. Використовуючи розроблений ним метод "системної динаміки", Форрестер створив перші моделі "мир-1" і "мир-2", які відбивали тенденції і взаємозв'язки 5 головних перемінних: населення, капіталу, ресурсів, забруднення навколишнього середовища і виробництва продовольства. Модель Форрестера мала попередній характер і давала лише самі загальні висновки. Для більш докладного аналізу була створена група під керівництвом учня Форрестера Д.Медоуза, яка розробила модель "мир-3". Медоуз та його співробітники провели комп'ютерний аналіз світового економічного розвитку у двох варіантах (рис. 9.1):

1 -ресурси; 2-виробництво продуктів харчування на душу

населення; 3-чисельність населення; 4-виробництво

промислової продукції на душу населення; 5-забруднення.

Рис.9.1. Комп'ютерний аналіз світового економічного розвитку,

(по Д.Медоузу):

1.При збереженні сучасних тенденцій розвитку суспільства.

У цьому випадку, населення планети і забруднення навколишнього середовища по інерції будуть ще деякий час збільшуватися після піка індустріалізації, а потім настане драматично бистре скорочення чисельності населення, ресурсів, виробництва продуктів харчування на душу населення;виробництва промислової продукції на душу населення (рис.9.1,А).

2.Другий варіант припускає нульовий приріст населення (рис. 9.1,Б). У цому випадку можливий перехід на рельси стійкого розвитку.

Під керівництвом Д.Медоуза була підготовлена перша доповідь Римському клубу "Межі росту", яка викликала широкий суспільний резонанс. Д.Медоуз дав самі несприятливі прогнози на майбутнє: через 75 років сировинні ресурси Землі будуть вичерпані, а нестача продовольства стане катастрофічною, якщо економічний розвиток не буде зведено до простого відтворення, а приріст населення Землі не буде поставлений на жорсткий контроль. Висновки доповіді одержали назву концепції "нульового росту".

Не зважаючи на те, що окремі аспекти роботи можна критикувати,головне значення цих робіт у тому, що вони вперше поставили питання про можливість катастрофічних наслідків сучасного характеру розвитку суспільства. Головну небезпеку автори робіт (Медоуз, Форрестер) бачать у необмеженому зростанні чисельності населення, капіталу і забруднення навколишнього середовища.

Публікація другої доповіді Римському клубу, яка відома під назвою "Стратегія виживання" (німецький варіант) і "Людство у поворотного пункту" (американське видання) є результатом роботи двох груп вчних, що проводили дослідження під керівництвом М.Месаровича (США) і Е.Пестеля (ФРН). У цій роботі вміщуються економічні розрахунки і моделі розвитку для 50-літнього періоду (1975 - 2025 р.м.). Авторами цієї доповіді виділені два типи розвитку світу. При першому типі, передумовою якого є зберігання існуючих тенденцій світового розвитку - неминуча ціла серія регіональних катастроф, що відбудуться значно раніш, чим це припускали вчені групи Медоуза, і поступово захоплять усю планету.Відбудеться швидке вичерпання усіх відомих ресурсів, посилення розриву між "багатими" і "бідними" країнами. Якщо не припинеться ріст населення - різко загостриться проблема продовольства.

Перпектива чекання "меж росту " природно не може задовольнити людство. "Стратегія виживання" Месаровича і Пестеля полягає не в досягненні "стану глобального розвитку", як пропонували автори моделі "Мир-3", а в переході до "органічного росту" - другого типу розвитку світу, який припускає диференційований, керований розвиток різноманітних частин світової системи, в результаті чого досягається збалансований розвиток усього людства.

Третя доповідь Римському клубу - "Перегляд міжнародного порядку" (1976 р.), виконана під керівництвом Я.Тинбергена.Ціль цієї роботи - визначити шляхи ліквідації розриву між "багатими" і "бідними" країнами.

Четверта доповідь "За межею сторіччя марнотратства" (автор Д.Габор) відбиває результати дослідження запасів природних ресурсів планети .

Ні одна із розглянутих робіт не дає позитивних висновків стосовно майбутнього людства, якщо не відбудуться корінні зміни у відношенні людей до природи та визначенні основних цінностей життя.За найбільш обгрунтованими підрахунками Л.Брауна, К.Флейвіна та С.Постела, для стійкого розвитку цивілізації, населення Землі не повинно перевищувати 8млрд. чоловік, але навіть і в цьому випадку потрібні зміни характеру виробництва та стилю життя.

Для вирішення протиріччя в системі "людина – біосфера" потрібна нова ноосферна ідеологія, навіть ноосферна "революція". В основу взаємовідносин людини з природним середовищем повинні бути покладені нові принципи зберігаючого гуманізму, перехід до ноосферної економіки, екологізація виробничої діяльності та людської свідомості.