Вплив навколишнього природного середовища на здоров'я населення

Забруднення навколишнього середовища впливає на здоров'я різними шляхами і практично може впливати через всі сфери контакту людини із природою. З цього випливає, що для людини несприятливим є забруднення будь-якого із компонентів природного середовища. Уражені можуть бути різні системи і органи. Особливо велику роль при цьому відіграє атмосфера. За день в середньому людина вдихає більше 9 кг повітря, випиває близько 2 л води, з'їдає більше 1 кг їжі. Деякий час вона може жити без їжі, але без повітря може існувати не більше 5 хвилин. Тому контакт із шкідливими речовинами через повітря відбувається в середньому частіше, ніж через воду, рослини та інші компоненти.

Географічно-екологічні особливості забруднення навколишнього середовища значною мірою визначаються розвитком промисловості, транспорту та їх розміщенням. Забруднення стимулює виникнення специфічної патології населення. В районах з інтенсивним рівнем розвитку промисловості зникає різниця між професійною патологією і патологією населення, яке проживає в безпосередній близькості від промислових підприємств.

З урахуванням можливого впливу забруднення на життєдіяльність людини виділяються такі території: умовно чисті, помірно забруднені, дуже забруднені, надзвичайно забруднені, екологічного лиха та екологічної катастрофи. За територіальним поділом забруднення характеризується різною покомпонентною структурою. Так, в районі ЧАЕС основним є радіаційне, на іншій території — хімічне забруднення. В Донбасі, Придніпров'ї, великих містах — забруднення атмосферного повітря, в районах зрошувальної меліорації — забруднення землі та води і т. п.

Складна ситуація склалась у південних районах України. Там діє потужна зрошувальна система, інтенсивне, використання в сільському господарстві пестицидів при слабкому самоочищенні від них, промислове та автомобільне забруднення населених пунктів та багато інших факторів природного і економічного походження.

Особливу тривогу викликають території екологічного лиха і екологічної катастрофи. До районів екологічних катастроф можна віднести території, деградація яких набуло незворотного характеру, а проживання людей стає неможливим. До районів екологічної біди належать території, в межах яких природні процеси і екологічні зв'язки настільки глибоко порушені, що різко погіршують умови життя населення, але ще не набули незворотного процесу. Території екологічної біди і екологічної катастрофи займають близько 7,4 тис. км площі країни. До них входять райони 30-ти кілометрової зони Чорнобильської АЕС і причорноморські регіони інтенсивного зрошування.

Надзвичайно забруднені — (близько 61 тис. км²) території зосереджені в районах Придніпров'я, Придністров'я, Донбасу, східної частини Причорномор'я, Чорнобильської АЕС, в багатьох великих містах. Дуже забруднені (близько 116,7 тис. км²) та забруднені (121 тис. км²) території, які суцільними ареалами зосереджені в районі Чорнобильської АЕС і південної частини України.

Найбільш сприятливі для життя людей, трудової діяльності та відпочинку помірно забруднені та умовно чисті території республіки, які відповідно становлять 114,8 і 49,1 тис. км². Майже всі вони знаходяться в центральній, західній і східній частинах України.

Складна екологічна ситуація створює ряд екологічних проблем (наслідки аварії на ЧАЕС, катастрофічний стан Азовського моря і значне забруднення лиманів прибережних .вод Чорного моря, високий рівень забруднення атмосферного повітря в багатьох великих містах України, дефіцит водних ресурсів, нераціональне їх використання, повсюдне забруднення поверхневих і підземних вод, інтенсивна деградація ґрунтів і рослин, тваринного світу, забруднення природного середовища в курортних зонах).

Саме поняття "здоров'я" визначається по-різному, а навколо понять "здоров'я" і "хвороба" все ще продовжуються дискусії. Нині найбільш поширене поняття "здоров'я" запропоноване в 1963 році ВОЗ: "Здоров'я — це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів". Є визначення здоров'я з позицій системного підходу. Він розглядає здоров'я як цілісний багатомірний стан (охоплює позитивні і негативні сторони), який розвивається в процесі реалізації генетичного потенціалу в умовах конкретного соціального (в тому числі медичного обслуговування), і екологічного середовища, дозволяє людині рівною мірою виконувати біологічні і соціальні функції.

Захворюваність населення є найчутливішим показником, що характеризує вплив середовища на людину, але статистичні величини не завжди достовірні і порівняльні. Смертність можна розглядати як наслідок впливу середовища. Цей показник підлягає обов'язковій реєстрації за єдиною класифікацією причин смерті. Офіційні показники захворюваності і смертності розраховуються за рік на 100 000 населення.

Протягом останніх 10 років у структурі захворюваності переважають хвороби органів дихання, нервової системи, шкіри, системи кровообігу тощо. В структурі смертності населення на першому місті — смертність від захворювань органів системи кровообігу, далі злоякісні новоутворення, нещасні випадки та інше.

Територіальний розподіл захворювання населення тісно пов'язаний з екологічною ситуацією в Україні. В сучасних складних екологічних умовах відбуваються значні структурно-динамічні порушення стану здоров'я людей, фізичного розвитку, зміна характеру патології населення — поступово зростання в структурі захворюваності і смертності населення частини неепідеміологічних хронічних захворювань і відповідно зменшення частки інфекційних. Серед причин цих явищ є високі темпи життя, прискорення виробничих ритмів. Внаслідок постійного втручання людини в природу відбувається порушення екологічної рівноваги і як наслідок — посилення нервово-емоційного напруження при повній консервативності функцій організму, що може бути причиною ускладнення здоров'я населення.

Встановлено, що довготривале забруднення атмосферного повітря сірчаним газом, окислами вуглецю, азоту та іншими речовинами шкідливо впливав на здоров'я людини. При цьому зростає загальна захворюваність населення, яка зумовлена ураженням окремих органів і систем організму — легеневої (пневмонії, бронхіальна задуха та інші неспецифічні хвороби легень) і серцево-судинної (гіпертонічна хвороба, інфаркт міокарду, хронічні хвороби). Великий вплив на рівень серцево-судинних, легеневих та інших захворювань має сумарне забруднення атмосферного повітря. При концентрації його в 5 ГДК спостерігається суттєве зростання певних форм і груп захворювань (бронхіти, бронхіальна астма, авітамінози, розлади нервової системи), а також збільшення загального числа дітей з хронічними хворобами. При сумарному забрудненні атмосферного повітря на рівні 10 ГДК спостерігається значне збільшення хронічних захворювань не тільки серед дітей, але і серед дорослих. Для деяких захворювань (ішемічна хвороба серця, гострі респіраторні хвороби і грип) суттєве їх поширення спостерігається тільки на рівні 20 ГДК. Такі хвороби, як захворювання органів травлення, корелюють з атмосферним забрудненням лише за умови його спільної дії з іншими факторами.

Найбільш небезпечні промислові викиди для здоров'я дітей. У зв'язку із забрудненням атмосферного повітря знижуються адаптивні можливості дитячого організму, що призводить до зміни дихальних функцій і збільшення рівня легеневої патології.

Слід також враховувати і локальні територіальні відмінності у поширенні деяких захворювань. У зонах розміщення промислових підприємств характерні специфічні забруднення, які можуть також призводити до погіршення стану здоров'я людини. Наприклад, у зонах розміщення атомних електростанцій можлива висока загальна захворюваність населення, особливо злоякісними пухлинами; біля теплових електростанцій і цементних заводів — силікозом; в зоні металургійних заводів — хронічними бронхітами; кольорової металургії — раком легень, нафтопереробних і хімічних заводів. — раком легень; алюмінієвих заводів — отруєння фтором; інтенсивного руху автотранспорту — хронічних отруєнь і уражень легень. Високий рівень забруднення атмосферного повітря загрожує здоров'ю не тільки теперішнього, але й майбутніх поколінь.

Також небезпечне і забруднення природних вод. Перевищення гігієнічних нормативів може мати негативні наслідки для здоров'я людини. Так, використання води із високою концентрацією кадмію може привести до розвитку протеінурії, нирково-кам'яної хвороби, захворювання печінки, анемії, гіпертонічної хвороби, злоякісних пухлин, захворювань шлунково-кишкового тракту. Вода, забруднена марганцем, може викликати порушення ліпідного обміну, пневмонії» психічні розлади; миш'яком — захворювання шлунково-кишкового тракту, органів дихання, раком шкіри. Проникнення до організму ртуті може викликати незворотні ураження нервової системи та інше. Встановлено зв'язок між забрудненням води вінілхлоридом та захворюваннями раком сечового міхура. Завдають шкоди фтор-, хлор- і фосфорорганічні забруднювачі, нітрити, нітрати, нітросполуки, пестициди, гербіциди. Таким чином, наслідки забруднення водного середовища для здоров'я людини можуть бути дуже різноманітними.

В сільському господарстві значного поширення набули пестициди. Проте пестициди викликають алергійні реакції, зниження імунної реактивності та інші негативні ефекти. Деякі пестициди Можуть викликати мутагенну дію, яка призводить до зміни спадкових властивостей. Вплив пестицидів на людину може призвести й до деяких уражень нервової системи, патологічного стану печінки, серцево-судинної системи.

Таким чином, захворюваність населення України залежить від природних та соціально-економічних груп факторів з переважанням останніх за рахунок забруднення природних компонентів.

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ:

1.Нєкос В.Є. Основи загальной екології і неоекології.Харьков Госуніверситет,1999р.ІІ-ч.

2.Нікітін Д.П,Новіков Ю.В.Навколишня середа і людина.

3.Хабарова Є.В,Панова С.А.Екологія.Довідник школяра.

4.Харьковскій Б.Т.Основи пром. екології.

5.Білявський Г.О,та інші.Основи загальнойї єкології. Київ , Либідь 1995 р.

6.Одум Ю. Екологія т1-2 . м. Мир , 1986 .

7. Я.П.Дідух. Популяційна екологія . Київ фітосоціоцентр 1998р.

ЛЕКЦІЯ 9. УРБАНІЗАЦІЯ ТА ЇЇ НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ

ПЛАН

1.Урбанизація та її негативні наслідки.

2.Джерела антропогеннзабруднення довкілля.

3.Вплив діяльності людського суспільства на геологічне середовище.

4.Вплив господарської діяльності на грунт.

5.Сучасний стан грунтів України та шляхи їх покращення.

УРБАНІЗАЦІЯ ТА ЇЇ НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ

В наш час особливо зросло забруднення навколишнього середовища у великих містах, зокрема у великих індустріальних центрах. Відбувається нестримна концентрація людей в містах, з'являються і зростають багатомільйонні міста-мегаполіси, збільшується їх кількість, розміри та проблеми.

Очікується, що частка міського населення в Західній Європі в 2000 році складе 71 %, в Північній Америці — 87, в Латинській Америці — 80, в Австралії і Океанії — 80, в Східній Азії — 40, в Південній Азії — 35, в Африці -- 39%. У 1900 році у світі налічувалось 10 міст мільйонерів, в 1975 — 185, в 2000 році (за прогнозами) їх число перевищить 400. Виявляється, що в 1920 році два найбільших міста світу — Нью-Йорк і Лондон мали відповідно 5620 тисяч і 4483 тисячі осіб населення, два — Париж і Чикаго — наближалися до трьох мільйонів (відповідно 2906 і 2702 тис.) і ще чотири міста — двох мільйонів осіб (Токіо — 2173, Берлін — 1903, Відень — 1841 і Філадельфія — 1824 тисячі осіб). Вісім із десяти найбільших міст світу були у США, Європії й Японії і тільки 2 — в Південній Америці та Китаї.

Через сорок років, в 1960 році, якісна картина розташування багатомільйонних міст на карті світу істотно не змінилася, якщо брати до уваги десять найбільших міст: вісім з них знову розташовані у США, Європі та Японії і два — в Південній Америці та Китаї. Зате кардинально змінилися у бік збільшення населення розміри міст, і на карті світу з'явилися мегаполіси, що перевищують п'яти-шести і десятимільйонний рівень чисельності мешканців.

Очолюють цей список Нью-Йорк (14 164 тис.), Лондон (10 772 тис.) і Токіо (10 686 тис.). За ними йдуть три міста, чисельність населення котрих перевищує вісім мільйонів чоловік або наближається до цієї цифри: Рейя-Рур (8736 тис.), Шанхай (7432 тис.) і Париж (7420 тис.) і чотири міста з чисельністю населення на рівні шести мільйонів — Буенос-Айрес (6700 тис.), Лос-Анджелес <6530 тис.), Москва (6285 тис.) та Чикаго (5977 тис.).

Список цих міст свідчить про якісно нову тенденцію в урбанізації світу — колосальне зростання міст — мегаполісів у країнах, що розвиваються, які утворилися на місці колишніх світових імперій: вісім найбільш заселених міст припадають саме на ці країни, і тільки Токіо та Нью-Йорк продовжують залишатися в першій десятці лідерів урбанізації.

В Україні тільки столиця — Київ є багатомільйонним містом, населення якого сягнуло трьох мільйонів, а отже, його можна вважати еквівалентом трьох одномільйонних міст. Сім міст вже перевищили або сягають одномільйонного рубежу: Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг. Десять міст, в яких зараз від 0,5 до 0,3 мільйона мешканців (Маріуполь, Миколаїв, Луганськ, Макіївка, Вінниця, Севастополь, Херсон, Сімферополь, Горлівка, Полтава), можуть іде в цьому столітті наблизитись до одномільйонного рівня, асимілювавши навколишні менші містечка. Нарешті ще десять міст, які можуть дорости до мільйона в першій половині XXI ст. — Чернігів, Чернівці, Суми, Дніпродзержинськ, Житомир, Івано-Франківськ, Хмельницький, Черкаси, Рівне, Луцьк) і які зараз налічують від 0,3 до 0,2 мільйона жителів. Отже, можна сподіватися, що невдовзі половина населення України проживатиме в містах. Переважна частина великих міст — це індустріальні комплекси і головна їх проблема — продукування виробничих відходів, сміття. Деградоване штучне міське середовище справляє комплексну шкідливу дію на здоров'я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, дефіциту сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, нестачею зелених насаджень тощо.

Ступінь поширення багатьох хвороб у великих містах набагато більший, ніж у малих містах чи селах. Така хвороба, як рак легень, у великих містах нині реєструється в два-три рази частіше, ніж у сільських місцевостях. Тут набагато більше хворіють бронхітами, астмою, алергійними хворобами. Рівень інфекційних захворювань у містах також удвічі вищий.

Мешканці великих міст вже давно п'ють воду набагато гіршої якості, ніж у селах. Зокрема, в Україні в більшості міст якість питної води не відповідає санітарним нормам. Великі міста створюють свій мікроклімат, під ними змінюється фізичний стан порід.

Одночасно з розвитком міст збільшувався негативний тиск на біосферу. Проблеми урбанізації ретельно вивчаються у багатьох країнах світу, в. тому числі і на Україні. Це соціальне явище досліджують екологи, економісти, соціологи і представники багатьох галузей науки, застосовуючи комплексний, системний аналіз.