Міжнародне співробітництво в галузі охорони природи
Глобальний характер сучасних екологічних проблем обумовлює необхідність спільних зусиль всіх країн для їх вирішення. Знаходячись в єдиній взаємозалежній природній системі Європи, Україна не може відгородитися стіною від забруднення і деградації біосфери на континенті. Не здатні це зробити, як свідчить важливий досвід чорнобильської трагедії і наші сусіди у загальноєвропейському домі, розбудова якого зараз активно здійснюється.
При використанні міжнародних ресурсів особливо важливою є наявність та дотримання міжнародних домовленостей, щоб їх спільне використання супроводжувалось співробітництвом, а не протиборством. Та й розвідка, раціональний видобуток і використання невідновлюваних ресурсів, охорона та відтворення відновлюваних ресурсів, в міру їх вичерпання та забруднення, все більше будуть перетворюватися з внутрішньої справи кожної країни в загальнолюдську проблему забезпечення виживання.
Розв'язання проблем оптимізації природокористування вимагає наявності високого наукового потенціалу, коштів для проведення експериментів, обладнання, котрих багато країн, особливо ті, що розвиваються, не мають, Багатьом країнам є чому вчитися одна в одної.
Найбільші проблеми постають при сумісному використанні запасів риби та мігруючих тварин і пташок, адже для біогеоценозів не існує державних кордонів.
Внаслідок цього виникає багато проблем, коли тварини, котрі знаходяться під охороною на території однієї країни, стають об'єктом промислу на, території іншої.
Це проблема не лише екологічна, але й економічна, оскільки виходить, що країна-споживач отримує додатковий прибуток за рахунок того, що країна-охоронець витрачає кошти на охорону і відмовляється від здобичі заради збереження гаснучого виду. Внаслідок цього зростає і політична напруженість у стосунках між країнами. Розв'язати конфлікт можна прийняттям відповідної двосторонньої угоди.
Часто виникають конфлікти, викликані бракон'єрством в так званих економічних зонах тих чи інших країн. В 60-х роках прибережні країни стали встановлювати, крім територіальних вод (12 миль від берега), що знаходяться під повним державним суверенітетом, ще й 200-мильну економічну зону з вільним судноплавством, але обмеженим видобутком біологічних ресурсів за ліцензіями, що містять квоти, тобто допустиму кількість улову.
Не менш важливою проблемою, що вимагає міжнародного співробітництва та відповідних домовленостей, є забруднення, котрому підлягають абсолютно всі міжнародні та міжнаціональні ресурси. Навіть у пінгвінів Антарктиди в печінці виявлено ДДТ — дуже, стійку отруту, майже всюди заборонену для використання.
В навколоземному просторі за останні роки різко зросла кількість відходів земного походження — контейнерів зі сміттям, відпрацьованих космічних апаратів тощо, котрі спричиняють труднощі в роботі астрономів, зв'язківців, метеорологів, підвищують небезпеку космічних польотів.
Космічна техніка завдає значної шкоди озоновому шару. За деякими розрахунками виходить, що американському апарату багаторазового використання "Спейс Шаттл", котрий працює на твердому паливі, достатньо кілька сот разів за 4—5 років полетіти в космос, щоб озоновий шар повністю зник. Найбільш екологічно чистим з усіх космічних засобів є російська ракета-носій "Енергія", котра в якості пального використовує кисень, вуглеводневе пальне та водень. Вона в декілька тисяч разів слабше впливає на озоновий шар, ніж "Спейс Шаттл".
Може статися занесення земних мікроорганізмів в планетне середовище, сприятливе для існування життя (Марс, Венера), що призведе до видозмін поверхневих оболонок планет та зробить неможливим подальше вивчення природи цих планет вченими всіх країн.
Внаслідок вивчення Місяця та навколомісячного простору за допомогою американських космічних кораблів "Аполлон" сталося забруднення місячної атмосфери вихлопними газами. Їх маса стала порівняною з масою місячної атмосфери (близько 10 т), тобто можна стверджувати, що утворився Новий атмосферний шар. Безумовно, таке втручання в розвиток планет та їх супутників може мати найнесподіваніші наслідки в майбутньому.
Важливою проблемою сьогодення є забруднення світового океану нафтою, промисловими стічними водами, побутовими відходами з кораблів, контейнерами з радіоактивними відходами та затонулими реакторами і боєзарядами атомних підводних човнів.
Нарешті, існування всієї біосфери залежить від того, чи зможуть люди запобігти початку атомної, бактеріологічної, хімічної та екологічної (існують проекти навмисного знищення озонового шару над територією ворога) воєн. Кожна з цих воєн може викликати незворотні екологічні зміни.
Таким чином, зростаючий вплив людської діяльності на довкілля викликає небажані зміни в природному середовищі: забруднення повітряного басейну, океанів, виснаження природних ресурсів у всесвітньому масштабі. А порушений екологічної рівноваги завдає величезної шкоди генофонду усього живого, зокрема і людини. Тому проблема гармонізації відносин суспільства і природи, охорони навколишнього середовища набула глобального значення. Виникла потреба розробки ефективних міжнародних механізмів, які забезпечували б розумне використання ресурсів планети, їх охорону, сприяли б збереженню екологічної рівноваги.
Рішення всіх цих проблем можливе лише на базі міжнародного співробітництва, здійснюваного на двосторонній та багатосторонній основі. Формами такого співробітництва є організація наукових та практичних зустрічей; створення міжнародних організацій, що координують спільні зусилля з охорони природи; укладання офіційних договорів та угод, а також діяльність міжнародних громадських партій та організацій ("зелених" та "екологістів").
Історія міжнародної екологічної співпраці почалась понад 100 років тому. У 1875 році Австро-Угорщина та Італія прийняли Декларацію про охорону птахів. В 1897 році Росія, Японія, США уклали угоду про спільне використання і охорону морських котиків у Тихому океані
Перша міжнародна конвенція була укладена деякими європейськими країнами в 1902 році в Парижі для охорони птахів, корисних сільському господарству. На жаль, ця Конвенція давала дозвіл на знищення деяких видів "шкідливих" птахів. В 1950 р. в Парижі була підписана нова Конвенція про охорону всіх видів птахів. В межах міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього природного середовища розв'язуються найбільш складні проблеми і конкретні проекти. До їх числа належать спільні інженерні і технічні розробки з питань охорони атмосфери від промислових викидів, запобігання забруднень під час сільськогосподарських робіт, збереження дикої флори і фауни, створення заповідників та ін.
Особливу групу проектів складають наукові дослідження впливу діяльності людини на клімат, передбачення землетрусів і цунамі, роботи в галузі біологічних та генетичних наслідків забруднення оточуючого середовища.
Реалізацією цих проектів займаються різноманітні міжнародні спеціалізовані як урядові, так і громадські організації, в тому числі ЮНЕП (Програма 00Н з навколишнього середовища), створена в 197Ї р., котра координує всі види діяльності в галузі захисту навколишнього природного середовища, розробляє програми подальших спільних дій в цій галузі. Ефективність природоохоронної діяльності організацій системі 00Н великою мірою залежить від роботи ЮНЕП. Співробітництво України з цим міжнародним органом почалося у 1975 р. коли країна зробила свій перший добровільний внесок у Фонд навколишнього середовища.
Протягом останнього десятиріччя Україна доклала чимало зусиль по розширенню своєї участі в багатосторонньому співробітництві, активно виступила за розгляд екологічної проблематики в 00Н та її органах. Зокрема, вона стала одним з ініціаторів розробки концепції міжнародної екологічної безпеки, яку було висунуто р рамках діяльності цієї міжнародної організації. Ця ідея дістала підтримку ряду країн. При активному сприянні України на 44-й сесії Генеральної Асамблеї 00Н була прийнята резолюція про міжнародне співробітництво в галузі моніторингу та прогнозування екологічних загроз і надання допомоги у випадках надзвичайних екологічних ситуацій.
Активне співробітництво здійснюється з Європейською Економічною Комісією (ЄЕК). Розширюються двосторонні зв'язки України з проблем екології з багатьма країнами Східної і Західної Європи, Канади, США як на міждержавному, так і на міжвідомчому рівнях.
ВМО (Всесвітня метеорологічна організація), ЮНЕСКО (Організація об'єднаних націй з питань освіти, науки і культури), ВООЗ (Всесвітня Організація охорони здоров'я), ЄЕК (Європейська економічна комісія), ММО (Міжнародна морська організація), МАГАТЕ (Міжнародна організація з радіологічного захисту), МСОП (Міжнародна спілка охорони природи, природних ресурсів).
З громадських організацій велику роботу щодо охорони довкілля проводить Greenpeace — Зелений світ, з котрою співпрацюють представники громадськості і нашої країни. Її головним завданням є недопущення радіоактивного забруднення біосфери. Ця організація утворена в 1971 р. в Північній Америці. Вона діє в 30 країнах світу. В Україні почала працювати в 1990 році.
Розвитку природоохоронного співробітництва сприяє проведення міжнародних форумів — Стокгольмської конференції 00Н з навколишнього середовища (1972 рік), день відкриття котрої — 5 червня — був оголошений Всесвітнім днем навколишнього середовища; Наради за безпеку та співробітництво в Європі (Хельсінкі, 1975 рік); Глобального форуму з проблем виживання (Москва, 1990 рік); Конференції 00Н з навколишнього середовища та розвитку (ЮНСЕД або КОСР-92) (Ріо-де-Жанейро, 1992 рік).
Одне з перших починань ЮНЕП — створення всесвітньої системи станцій спостереження (моніторингу) за станом і змінами біосфери. Під егідою ЮНЕП разом з ВМО та ЮНЕСКО було проведено в 1979 році в Ризі, в 1981 році в Тбілісі, а в 1983 році в Таллінні міжнародні симпозіуми з комплексного глобального моніторингу забруднення навколишнього середовища. Роботи щодо проекту "Біосферні заповідники" передбачають спостереження за станом біосфери на фоновому рівні. Перший Міжнародний конгрес у справі біосферних заповідників було проведено у Мінську в 1983 році. У світову мережу було включено 17 великих заповідників колишнього СРСР.
Важливими документами в міжнародних природоохоронних відносинах є Всесвітня хартія охорони природи, котра проголосила та взяла під захист право всіх форм життя на виживання; Конвенція про заборону воєнного та ворожого використання засобів впливу на природне середовище; Декларація про оточуюче людину середовище, котра є зведенням основних принципів міжнародного співробітництва; конвенція про зміну клімату; Конвенція про біологічну різноманітність. Конвенція про боротьбу зі спустелюванням. Особливе значення має головний документ, прийнятий ЮНСЕД — "Порядок денний на XXI століття" — всесвітній план дій з метою сталого розвитку, під котрим слід розуміти таку модель соціально-економічного розвитку суспільства, при котрому життєві потреби людей будуть задовольнятися з врахуванням прав майбутніх поколінь на життя в здоровому та невиснаженому природному середовищі. Крім того, досягнення сталого розвитку неможливе без більш справедливого використання ресурсів природи, боротьби з бідністю, з одного боку, та неприпустимими розкошами — з другого.
Таким чином, екологічна проблематика все частіше виходить на перше місце в міжнародних відносинах.
Українська держава з перших днів незалежності бере активну участь у міжнародних природоохоронних заходах та реалізації екологічних програм та проектів. Так, відповідно до закону "Про природно-заповідний фонд України" від 26. 11. 1993 року видано Указ Президента України "Про біосферні заповідники", яким затверджено перелік біосферних заповідників в Україні, що включені в Бюро міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО "Людина та біосфера", до міжнародної мережі .біосферних заповідників. Станом на листопад 1993 року таких заповідників було три: Асканія Нова (Херсонська обл.). Чорноморський (Херсонська, Миколаївська обл.). Карпатський (Закарпатська обл.). Міністерству закордонних справ України і Академії наук України доручено підготувати матеріали, необхідні для підписання угоди з Республікою Польща та Словацькою Республікою про створення міжнародного біосферного заповідника "Східні Карпати".
Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища займає одне з важливих місць у зовнішньополітичному курсі України.
Україна як член 00Н є суверенною стороною багатьох міжнародних природоохоронних угод і продовжує активно працювати з іншими країнами світу над врятуванням нашої планети від екологічного лиха.
Українські вчені підтримують ділові стосунки зі своїми колегами з Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі, Болгарії та інших країн. Спільними силами ведуться дослідження екосистем Карпат, Полісся, Чорного моря, розробляються заходи щодо збереження рекреаційних ресурсів, рідкісної флори і фауни.
Нині настав час серйозного переосмислення людством ставлення до природи, час об'єднання зусиль націй і народів у боротьбі за врятування біосфери планети, здійснення нових локальних, регіональних і міжнародних програм подальшого розвитку та виживання, які повинні базуватися на нових соціально-політичних засадах, екологічній основі, глибоких екологічних знаннях і підвищеній загальнолюдській екологічній свідомості.
Існування й благополуччя людини сьогодні залежить від того, чи вдасться нам піднести принципи довгострокового розвитку до рівня .всесвітньої етики, Для цього слід докласти великих зусиль і підвищити готовність до співробітництва націй в таких сферах, як глобальна ліквідація бідності, активна підтримка миру в усьому світі, підвищення міжнародної безпеки, раціональне, дбайливе використання глобальних загальних природних ресурсів, регулювання народонаселення, вирішення проблем енергетики (максимальне залучення альтернативних видів енергії, підвищення ефективності, надійності та безпечності існуючих), харчування, урбанізації, охорони флори та фауни.
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ:
1.Нєкос В.Є. Основи загальной екології і неоекології.Харьков Госуніверситет,1999р.ІІ-ч.
2.Нікітін Д.П,Новіков Ю.В.Навколишня середа і людина.
3.Хабарова Є.В,Панова С.А.Екологія.Довідник школяра.
4.Харьковскій Б.Т.Основи пром. екології.
5.Білявський Г.О,та інші.Основи загальнойї єкології. Київ , Либідь 1995 р.
6.Одум Ю. Екологія т1-2 . м. Мир , 1986 .
7. Я.П.Дідух. Популяційна екологія . Київ фітосоціоцентр 1998р.
ЛЕКЦІЯ 14. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
ПЛАН
1.Стан навколишнього природного середовища в Україні.
2.Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища.
3.Маніторинг навколишнього природного середовища.
4.Види забруднення навколишнього природного середовища та,напрямки його охорони.
- Лекція 1. Вступна лекція
- Історія винекнення екології
- Завдання екології
- Лекція 2. Поняття про середовище існування план
- Еволюція взаємовідносин людини й природного середовища
- Структура природного середовища
- Атмосфера
- Літосфера
- Гідросфера
- Природні ресурси
- Лекція 3. Поняття про біосферу план
- Загальні властивості біосфери.
- Кругообіг речовин у біосфері.
- Трансформація енергії у біосфері.
- Рівні організації органічного світу
- Поняття про екосистеми
- Ланцюги живлення та піраміди мас, чисел і енергії
- Класифікація екосистем
- Основні екосистеми світу
- Лекція 5. Екологія популяцій
- Ознаки популяцій
- Екологічна структура популяцій
- Лекція 6. Екологічні фактори та їх вплив на життєдіяльність організмів план
- Поняття про екологічні фактори
- Класифікація екологічних факторів
- Лекція 7.Основні екологічні закони план
- Лекція 8. Вплив діяльності людини на довкілля план
- Вплив діяльності людини на довкілля
- 2.1. Світова демографічна ситуація
- Демографічні проблеми україни
- Вплив навколишнього природного середовища на здоров'я населення
- Джерела антропогенного забруднення довкілля
- Вплив діяльності людського суспільства на геологічне середовище
- Вплив господарської діяльності на грунт
- Лекція 10. Вплив діяльності людини на гідросферу
- Світові проблеми прісної води
- Сталий розвиток і вода
- Лекція 11. Джерела забруднення гідросфери план
- Джерела забруднення гідросфери
- Антропогенний вплив на води світового океану
- Забруднення природних вод україни
- Лекція 12. Забруднення атмосфери
- Джерела, масштаби і наслідки забруднення атмосфери
- Джерела викидів в атмосферу
- Кількість щорічних викидів до атмосфери Землі
- Стан повітряного середовища україни
- Лекція 13. Енергетичне забруднення довкілля план
- Шумове та вібраційне забруднення
- Інтенсивність шуму різних джерел, дБа
- Електромагнітне забруднення
- Радіоактивне забруднення
- Лекція 13. Міжнародні природні ресурси та співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища план
- Міжнародні природні ресурси
- Міжнародне співробітництво в галузі охорони природи
- Стан навколишнього природного середовища в україні
- Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища
- Моніторинг навколишнього природного середовища
- Види моніторингу
- Класифікація систем моніторингу
- Деякі методи аналізу забруднюючих речовин
- У повітрі більшості міст проводяться спостереження за найбільш поширеними шкідливими домішками.
- Класифікація пріоритетних забруднювальних речовин та програми вимірювань
- Лекція 15. Визначення антропогенного впливу на навколишнє природне середовище план
- Оцінка забруднення грунтів
- Показники та класи небезпеки хімічних речовин
- Вплив забруднення грунтів на здоров'я людей та його нормування
- Показники санітарного стану грунтів населених пунктів та сільськогосподарських угідь
- Лекція 16. Порушення ,та рекультивація земель план
- Порушення ,та рекультивація земель
- Норми знімання родючого шару грунту
- Лекція 17. Раціональне використання та охорона водних ресурсів план
- Загальні положення
- Показники забруднення для водних об'єктів і та II категорії
- Водокористування та водоспоживання
- Джерела забруднення води
- Наслідки споживання людиною забрудненої води
- Контроль якості води
- Гігієнічні вимоги до складу та властивостей води
- Умови скидання стічних вод у каналізацію та водоймища