Вплив забруднення грунтів на здоров'я людей та його нормування

В мінеральній частині грунтів присутні близько 50 елементів. Хімічні елементи знаходяться в грунті в окисленому стані або у вигляді солей.

Органічна складова грунтів являє собою продукти розкладу тваринного або рослинного походження (гумус), а також білки, вуглеводні, органічні кислоти, жири, дубильні речовини тощо. В грунтах знаходиться велика кількість живих організмів, котрі мають велике значення для ґрунтоутворення.

З грунту хімічні речовини частково переходять у рослини, а з рослин з Їжею потрапляють в організми тварин та людей. Хімічні мікроелементи мають велике значення для розвитку рослинного і тваринного світу, в тому числі і людини. Нестача або надлишок мікроелементів у грунті призводить до порушення обмінних процесів не лише в травоїдних, але і м'ясоїдних тварин та в організмі людини. Це викликає ендемічні захворювання. Грунти мають здатність накопичувати радіоактивні речовини, котрі уражають живі організми, а потрапляючи з їжею в організм тварин та людей, викликають захворювання різних органів.

Найбільш поширеними є забруднення грунтів канцерогенами типу поліциклічних ароматичних вуглеводнів. Основними джерелами канцерогенних забруднень є вихлопні гази двигунів автомобілів, тракторів, тепловозів, літаків, а також викиди котелень та промислових підприємств. Забруднення грунту канцерогенами фіксується на віддалі до 5 км від доріг та джерел викидів.

Патогенні мікроорганізми, котрі потрапляють у грунт та розмножуються в ньому, можуть бути збудниками інфекційних захворювань. До патогенних бактерій відносяться збудники таких інфекційних захворювань як сибірська виразка, газова гангрена, правець, ботулізм, холера, черевний тиф, дизентерія, бруцельоз, чума тощо. Забруднення грунтів патогенними організмами відбувається від тваринних та людських фекалій. Зараження тварин та людини патогенними мікроорганізмами відбувається внаслідок вживання неочищеної сирої рослинної, погано провареної тваринної Їжі, шляхом контакту з зараженим грунтом, котрий є місцем існування та розмноження мух.

Особливу групу паразитарних хвороб, що поширюються через грунти, складають гельмінти (паразитні черв'яки).

Таким чином, грунти можуть бути джерелами порушення здоров'я тварин та людей.

Важливим елементом комплексу заходів щодо, збереження грунтів є гігієнічне регламентування їх забруднення. Нормування хімічних речовин у грунтах розпочалося лише в 1976 році. Розроблено методичні рекомендації щодо встановлення ГДК хімічних речовин у грунтах. При цьому термін "граничне допустима кількість забруднюючих грунти речовин (ГДК)" означає частку хімічної речовини, що забруднює грунти, мг/м³ і не справляє прямої або опосередкованої дії, включаючи віддалені наслідки для навколишнього середовища та здоров'я людини. Значення ГДК деяких хімічних речовин в грунтах наведено в табл. 4.2.

Таблиця 4.2

Номенклатура регламентованих ГДК хімічних речовин в грунті складає декілька десятків найменувань. За ступенем шкідливості хімічні речовини за умови їх систематичного проникнення до грунту розташовуються в такій послідовності: пестициди та їх метаболіти, важкі метали, мікроелементи, нафтопродукти, сірчисті сполуки, речовини органічного синтезу тощо. Крім ГДК застосовується показник орієнтовно допустимої кількості забруднюючої грунти хімічної речовини (ОДК), котрий визначається розрахунковим методом. Санітарна оцінка стану грунтів здійснюється за спеціальними показниками, В якості основного хімічного показника використовується санітарне число - частка відділення кількості ґрунтового білкового азоту в міліграмах в 100 г абсолютно сухого грунту до кількості органічного азоту в тих же одиницях. Показником бактеріального забруднення грунту є титр кишкової палички та титр одного з анаеробів. Санітарно-гельмінтологічним показником грунту є число яєць гельмінтів в 1 кг грунту. Ентомологічний показник визначається за наявністю личинок та лялечок мух в 0,25 м³ поверхні грунту (табл. 4.3).

Таблиця 4.3