Будова літосфери.

Літосфера – зовнішня тверда оболонка Землі, яка включає всю земну кору з частиною верхньої мантії Землі й складається з осадочних, вивержених і метаморфічних порід.

Нижня межа літосфери нечітка й визначається різким зменшенням в”язкості порід, зміною швидкості поширення сейсмічних хвиль і збільшенням електропровідності порід. Товщина літосфери на континентах і під океанами різниться й становить в середньому відповідно – 25-200 і 5-100 км.

Третя за віддаленістю від Сонця планета – Земля має радіус 6370 км, середню густину – 5.5 г/см³ і складається з трьох оболонок – кори, мантії та ядра.

Земна кора – тонка верхня оболонка Землі, яка має товщину на континентах 40-80 км, під океанами 5-10 км і становить всього близько 1 % маси Землі Вісім елементів – кисень, кремній, водень, алюміній, залізо, магній, кальцій, натрій – утворюють 99.5 % земної кори.

На континентах кора тришарова: осадочні породи вкривають гранітні, а гранітні залягають на базальтових. Під океанами кора “океанічного” двошарового типу; осадочні породи залягають на базальтах, гранітного шару немає.

Основна частина літосфери складається з вивержених магматичних порід (95 %), серед яких на континентах переважають граніти та гранітоїди, а в океанах – базальти.

Актуальність екологічного вивчення літосфери зумовлене тим, що літосфера є середовищем усіх мінеральних ресурсів, одним з основних об’єктів антропогенної діяльності, через значні зміни якого розвивається глобальна екологічна криза.

У верхній частині континентальної земної кори розвинені грунти, значення яких для людства важко переоцінити.

З різними породами земної кори, як і з її тектонічними структурами пов’язані різні корисні копалини: горючі, металічні, будівельні, а також такі, що є сировиною для хімічної та харчової промисловості.

Глибинні товщі літосфери, які досліджуються геофізичними методами, мають досить складну й ще недостатньо вивчену будову, так само, я мантія та ядро Землі. Але вже відомо, що з глибиною щільність порід зростає, і якщо на поверхні вона становить у середньому 2.3-2.7 г/см³, то на глибині близько 400 км – 3.5 г/см³, а на глибині 2900 км (межа мантії та зовнішнього ядра) – 5.6 г/см³. У центрі ядра, де тиск досягає 3.5 тис. т/см³, вона збільшується до 13-17 г/см³. Встановлено також характер зростання глибинної температури Землі. На глибині 100 км вона становить приблизно 1300 К, на глибині близько 3000 км – 4800, а в центрі земного ядра – 6900 К.

Переважна частина речовини Землі перебуває в твердому стані, але на межі земної кори та верхньої мантії (глибини 100-150 км) залягає товща пом’якшених, тістоподібних гірських порід. Ця товща (100-150 км)називається астеносферою. Геофізики вважають, що в розрідженому стані можуть перебувати й інші ділянки Землі, зокрема зона зовнішнього ядра. Внутрішнє ядро перебуває в металічній фазі, але щодо його речовинного складу єдиної думки на сьогодні немає.