Об'єкти та діяльність, що становлять підвищену екологічну небезпеку
Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпек)', затверджено постановою КМУ від 27 липня 1995 р. № 554:
Атомна енергетика і атомна промисловість (у тому числі видобування і збагачення руди, виготовлення тепловиділяючих елементів для атомних електростанцій, регенерація відпрацьованого ядерного палива, зберігання чи утилізація радіоактивних відходів).
Біохімічне, біотехнічне і фармацевтичне виробництво.
Збір, обробка, зберігання, поховання, знешкодження і утилізація всіх видів промислових і побутових відходів.
Видобування нафти, нафтохімія і нафтопереробка (включаючи всі види продуктопроводів). Автозаправні станції.
Добування і переробка природного газу, будівництво газосховищ.
Хімічна промисловість (включаючи виробництво засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив), текстильне виробнигггво (з фарбуванням тканин і обробкою їх іншими хімічними засобами).
Металургія (чорна і кольорова).
Вугільна, гірничовидобувна промисловість, видобування і переробка торфу, сапропелю.
Виробництво, зберігання, утилізація і знищення боєприпасів усіх видів, вибухових речовин і ракетного палива.
Виробництво електроенергії і тепла на базі органічного палива.
1 і. Промисловість будівельних матеріалів (виробництво цементу, асфальтобетону, азбесту, скла).
Целюлозно-паперова промисловість.
Деревообробна промисловість (хімічна переробка деревини, виробництво деревостружкових і деревоволокнистих плит та інше з використанням синтетичних смол, консервування деревини просочуванням).
Машинобудування і металообробка (з литтям із чавуну, сталі, кольорових металів та хімічною обробкою).
Будівництво гідроенергетичних та гідротехнічних споруд і меліоративних систем, включаючи хвостосховища та шламона- копичувачі.
Будівництво аеропортів, залізничних вузлів і вокзалів, автовокзалів, річкових і морських портів, залізничних і автомобільних магістралей, метрополітенів.
Тваринництво (тваринницькі комплекси продуктивністю більш як 5000 голів і птахофабрики).
Виробництво харчових продуктів (м'ясокомбінати, молокозаводи, цукрозаводи, спиртзаводи).
Обробка продуктів і переробка відходів тваринного походження (переробка шкіри, виготовлення клею і технічного желатину, утильзаводи).
Будівництво каналізаційних систем і очисних споруд.
Будівництво водозаборів поверхневих і підземних вод для централізованих систем водопостачання населених пунктів, водозабез- печення меліоративних систем, окремих промислових підприємств.
22. Інші окремі об'єкти, будівництво і експлуатація яких можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, які у кожному конкретному' випадку визначаються Мінприроди або його органами на місцях.
Конституційні засади забезпечення екологічної безпеки
Відповідно до ст. З Основного закону людина, її життя, здоров'я і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави (ст. 16 Конституції).
Виключно законами України визначаються засади екологічної безпеки (ст. 92 Конституції).
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст. 41 Конституції').
Законодавство про забезпечення екологічної безпеки
Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003р.// Відомості Верховної Ради України, 2003, № 39 (26.09.2003), ст. 351.
Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001р.// Відомості Верховної Ради України, 2001, № 15 (13.04.2001), ст.73.
Закон України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» від 11.01.2000р. //Відомості Верховної Ради України, 2000, № 9 (03.03.2000), ст. 68.
Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13.07.2000р.// Відомості Верховної Ради України, 2000, № 42 (20.10.2000), ст. 348.
Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 08.06.2000р. //Відомості Верховної Ради України, 2000, № 40 (06.10.2000), ст. 337.
Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони- України» від 05,03.1998р. //Відомості Верховної Ради України, 1998, № 35, ст. 237.
Закон України «Про відходи» від 05.03.1998р. //Відомості Верховної Ради України, 1998, № 36-37, ст. 242.
Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» від 14.01.1998р.// Відомості Верховної Ради України, 1998, № 22, ст. 115.
Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30.06.1995р. //Відомості Верховної Ради України, 1995, № 27 (04.07.95), ст. 198.
Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995р. //Відомості Верховної Ради України, 1995, № 12(21.03.95), ст. 81.
Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24,02 1994р. //Відомості Верховної Ради України, 1994, № 27 (05.07.94), ст. 218.
Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1998р. //Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, № 16 (16.04.91), ст. 198.
Види заходів забезпечення екологічної безпеки
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює обов'язковість дотримання заходів забезпечення екологічної безпеки в наступних випадках:
Відповідно до видів господарської діяльності:
а) при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів;
б) при проведенні науковій досліджень, впровадженні відкриттів, винаходів, застосуванні нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем.
В залежності від об'єктів експлуатації:
а) екологічна безпека транспортних та інших пересувних засобів і установок;
б) екологічна безпека щодо військових, оборонних об'єктів та військової діяльності;
в) екологічні вимоги при розміщенні і розвитку населених пунктів (ст. 59).
Щодо впливу небезпечних речовин:
а) неконтрольованого та шкідливого біологічного впливу;
б) акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого впливу фізичних факторів та радіаційного забруднення;
в) забруднення відходами.
Види заходів забезпечення екологічної безпеки:
проведення екологічної експертизи;
проведення громадських слухань;
запровадження екологічних стандартів, нормативів, лімітів;
ліцензування;
екологічне страхування;
інформаційно-управлінські заходи (моніторинг, кадастри, реєстри, облік);
інші.
Забезпечення радіаційної безпеки
Радіаційна безпека - дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, встановлених нормами, правилами та стандартами з безпеки.
Заходи державного регулювання безпеки використання ядерної енергії:
встановлення нормативних критеріїв і вимог, що визначають умови використання ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання у державі (нормування);
надання дозволів на здійснення діяльності, пов'язаної з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання (провадження дозвільної діяльності);
здійснення нагляду за дотриманням нормативних вимог та умов наданих дозволів організаціями, підприємствами та особами, які використовують ядерні установки та джерела іонізуючого випромінювання, включаючи примусові заходи (нагляд).
Використання ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання на території України базується на дозвільному принципі.
Дозвіл на кожен окремий вид діяльності надається лише одним уповноваженим на це Кабінетом Міністрів України органом - на теперішній час це Державній комітет ядерного регулювання України, який є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Ядерна установка, джерело іонізуючого випромінювання можуть використовуватись лише з такою метою і таким чином, як це передбачено умовами виданого дозволу.
Ядерні установки та джерела іонізуючого випромінювання можуть перебувати у різних формах власності.
Перелік ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, що перебувають у державній власності, визначається Кабінетом Міністрів України.
Ядерні матеріали є виключно загальнодержавною власністю.
Забезпечення біологічної безпеки
До об'єктів шкідливого біологічного впливу законодавець відносить:
мікроорганізми та інші біологічно активні речовини;
предмети біотехнологій;
інтродукцію, акліматизацію і реакліматизацію тварин і рослин.
Господарюючі суб'єкти зобов'язані забезпечувати екологічно безпечне поводження з мікроорганізмами, іншими біологічно активних речовинами та предметами біотехнології, а також дотримуватися вимог екологічної безпеки при інтродукції, акліматизації і реакліматизації тварин і рослин, розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання та ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних факторів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.
Створення, виробництво і використання нових штаммів мікроорганізмів та біологічно активних речовин здійснюється тільки на підставі дозволів МОЗ та Мінприроди при наявності оцінки їх впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людей, тобто проведення екологічної експертизи.
При створенні зазначених організмів і речовин повинні розроблятися:
нормативи гранично допустимих концентрацій;
методи визначення цих організмів та речовин у навколишньому природному середовищі і продуктах харчування.
Законодавство щодо біологічної безпеки знаходиться в стані становлення.
До останнього можна віднести наступні нормативно-правові акти.
Конвенцію про охорону біологічного різноманіття 92 р. (ратифікована Україною 29.11.94 р.) та Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття (ратифіковано 12.09.2002 р.).
Мета цього Протоколу полягає у сприянні забезпеченню належного рівня захисту в галузі безпечної передачі, обробки і використання живих змінених організмів, отриманих в результаті використання сучасної біотехнології, які можуть мати несприятливий вплив на збереження і стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням також ризиків для здоров'я людини та з приділенням особливої уваги транскордонному переміщенню.
Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», який встановлює, що виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізація продуктів біотехнології та інших біологічних агентів здійснюються за умови дотримання санітарних норм і наявності дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби, а також з дозволу інших спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. «Порядок одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 1995 р. № 440.
Тимчасовий порядок ввезення, державного випробування, реєстрації та використання трансгенних сортів рослин в Україні затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1304. Останній встановлює, що ввезення в Україну трансгенних сортів рослин здійснюється за дозволом Мінагропрому. Підставою для отримання дозволу на ввезення трансгенних сортів рослин є позитивний висновок Міжвідомчої комісії з питань біобезпеки, яка створюється при Міннауки, про біобезпеку генетичної конструкції, включеної до геному цих сортів.
Закон України «Про захист прав споживачів», який встановлює, що інформація про продукцію повинна містити позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів (п. 5, ч. 2 ст. 15).
- К. П. Пейчев екологічне право україни
- Поняття екологічного права
- Закони та підзаконні акти в системі джерел екологічного права
- Тема № 2 Право власності на природні ресурси
- Поняття права власності на природні ресурси, його зміст і специфіка
- Система органів державного управління в галузі екологічних відносин
- Тема №4 Правове регулювання використання та охорони земель
- Земля як об'єкт екологічних відносин
- Система законодавства щодо охорони та використання земель
- Система законодавства щодо використання та охорони вод
- Стандартизація і нормування в галузі використання і охорони вод
- Поняття охорони вод та система заходів водоохорони
- Водоохоронні зони та зони санітарної охорони
- Здійснення заходів по охороні вод від забруднення, засмічення і вичерпання
- Запобігання шкідливим діям вод та аваріям на водних об'єктах і ліквідація їх наслідків
- Система законодавства щодо використання та охорони надр
- Поняття використання надр та його види
- Суб'єкти надрокористування, їх права та обов'язки, припинення права користування надрами
- Користування надрами для видобування корисних копали
- Користування надрами для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин
- Здійснення заходів з охорони надр
- Тема № 7 Правове регулювання використання та охорони лісів
- Система законодавства щодо використання та охорони лісів
- Поняття використання лісів і його види
- Використання лісів на праві користування
- Тема № 8 Правове регулювання використання і охорони тваринного світу
- Тваринний світ як об'єкт екологічних відносин
- Система законодавства щодо використання та охорони тваринного світу
- Право власності на об'єкти тваринного світу
- Використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітнїх, виховних та естетичних цілях
- Використання корисних властивостей життєдіяльності тварин та отримання продуктів їх життєдіяльності
- Добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі
- Охорона тваринного світу
- Засоби забезпечення формування, збереження та використання екологічної мережі
- Поняття природно-заповідного фонду, його склад та режим
- Форми власності на території, об'єкти природно-заповідного фонду та види їх використання
- Режим регіональних ландшафтних парків
- Режим ботанічних садів та дендрологічних парків
- Режим зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва
- Тема № 10 Правове регулювання використання та охорони рослинного світу
- Система законодавства щодо використання та охорони рослинного світу
- Загальне використання природних рослинних ресурсів
- Спеціальне використання природних рослинних ресурсів
- Використання природних рослинних ресурсів з господарською метою
- Використання природних рослинних ресурсів з іншою (не господарською) метою
- Інтродукція, акліматизація та селекція рослин; ботанічні колекції
- Регулювання викидів пересувних засобів і установок та впливу їх фізичних факторів
- Охорона атмосферного повітря під час застосування пестицидів та агрохімікатів; видобування надр та проведення вибухових робіт; охорона від забруднення відходами
- Тема № 12 Економіко-правовий механізм в екологічному праві
- Поняття економіко-правового механізму в екологічному праві та види економічних заходів
- Фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища
- Поняття та види зборів за спеціальне використання природних ресурсів
- Збір за спеціальне використання об'єктів тваринного світу
- Збори за забруднення навколишнього природного середовища та за погіршення якості природних ресурсів
- Економічне стимулювання в екологічній сфері
- Тема № 13 Забезпечення екологічної безпеки
- Поняття екологічної безпеки
- Загрози національній екологічній безпеці України
- Об'єкти та діяльність, що становлять підвищену екологічну небезпеку
- Тема № 14 Правове регулювання відносин щодо надзвичайних екологічних ситуацій та поводження з відходами
- Законодавство про відходи
- Принципи і напрями державної політики у сфері поводження з відходами
- Державне регулювання безпеки у сфері поводження з радіоактивними відходами
- Тема № 15 Екологічні права та обов'язки людини
- Види екологічних правопорушень, за які передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність
- Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення
- Тема № 17 Міжнародне право навколишнього середовища
- Підстави застосування в Україні норм міжнародного екологічного права
- Принципи міжнародного права навколишнього середовища
- Екологічне співробітництво між Україною і єс, адаптація законодавства