Форми власності на території, об'єкти природно-заповідного фонду та види їх використання

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у держав­ній, комунальній та приватній власності.

Території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю українського народу.

Регіональні ландшафтні парки, зони -- буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповід­ників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки приро­ди, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологіч­ні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

Ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки, створені до прийняття Закону України «Про ПЗФ», не підлягають приватизації.

У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться об'єкти природно-заповідного фонду, землевласники зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.

Види використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду

Об'єкти природно-заповідного фонду можуть використовува­тися:

• у природоохоронних цілях; - • у науково-дослідних цілях;

• в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

• в освітньо-виховних цілях;

• для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Встановлені основні види використання, а також заготівля де­ревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та вико­ристання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

Режим природних заповідників

Природні заповідники — природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою (береження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх ком­понентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються і! них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та еколо­гічної безпеки.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресур­сами, що надаються заповідникам, повністю вилучаються з госпо­дарського використання.

• ріа території природних заповідників забороняється будь-яка гос­подарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню іаповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, а саме:

• будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів тран­спорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських гварин, пересування механічних транспортних засобів, за винятком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків та нертольотів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками тукового бар'єру над територією заповідника та інші види штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи;

» геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, пору­шення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів, усі ниди лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів;

• мисливство, рибальство, інтродукція нових видів тварин і рос­лин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих нидів тварин понад допустиму науково обгрунтовану ємкість угідь, чбирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.

У природному заповіднику допускається проведення заходів виключно відповідно до проекту організації його території та для збереження і відтворення корінних природних комплексів, а саме:

• виконання відновлюваних робіт на землях з порушеними корін­ними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок антропогенного впливу - відновлення гідрологічного режиму, збере­ження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо;

• здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не пору­шують режиму заповідника; спорудження у встановленому порядку будівель та інших об'єктів, необхідних для виконання поставлених перед заповідником завдань; збір колекційних та інших матеріалів, виконання робіт, передбачених планами довгострокових стаціонарних наукових досліджень, проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Проекти організації території природних заповідників та охорони їх природних комплексів розробляються спеціалізованими проектними орг анізаціями і затверджуються Мінприроди.

Режим біосферних заповідників

Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідни­ми установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комп­лексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, ви­вчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Біосферні заповідники створюються на базі природних заповід­ників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель і належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників.

Структура території біосферних заповідників

Для біосферних заповідників установлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням:

• заповідна зона - включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослин­ного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

• буферна зона - включає території, виділені з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; її режим визначається відповідно до вимог, «становлених для охоронних зон природних заповідників;

• зона антропогенних ландшафтів - включає території традицій­ного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності.

У межах території біосферних заповідників можуть виділятися ■іони регульованого заповідного режиму, до складу яких включаються регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища з додер­жанням вимог щодо їх охорони, встановлених цим Законом.

Проекти організації території біосферних заповідників та охорони їх природних комплексів розробляються спеціалізованими проектними організаціями і затверджуються Мінприроди.

Режим національних природних парків

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційни­ми, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загаль­нодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтво­рення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами, що надаються національним природним паркам, вилучаються з господарського використання.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань:

• збереження цінних природних та історико-культурних комплек­сів і об'єктів;

• створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з до­держанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів;

• проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових реко­мендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів;

• проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Структура території та вимоги щодо охорони природних комплексів та об'єктів національних природних парків

На території національних природних парків диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функ­ціональним зонуванням:

• заповідна зона - призначена для охорони та відновлення най­більш цінних природних комплексів, режим якої визначається відпо­відно до вимог, встановлених для природних заповідників;

• зона регульованої рекреації - в її межах проводяться корот­костроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство й промислове добування мисливських тварин, інша діяль­ність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони;

• зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готе­лів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку;

• господарська зона - у її межах проводиться господарська діяль­ність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знахо­дяться населені пункти, об'єкти комунального призначення парку, а також :,емлі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додер­жанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.