23. Роль біоти в локальній диференціації птк.

Локальна (топологічна, внутрішньоландшафтна) диференціфція геосистем відрізняється від регіональної не лише територіальними масштабами свого прояву та відносно обмеженим радіусом дії диференційованих факторів, але перш за все відмінною сутністю (природою) останніх.

В основі локальної мозаїки лежать внутрішні географічні причини.

Локальна диференціація – наслідок функціонування та розвитку самих ландшафтів, процесів, внутрішньо притаманним різноманітним ландшафтам. Можна сказати, що це прояв активного початку,закладеного в кожному ландшафті. Різноманітності ландшафтів відповідає різноманітність факторів внутрішньо ландшафтної геграфічної диференціації і форм, в яких вона проявляється.

При одних і тих самих азональних умовах(в одному і тому ж ландшафті) відбувається перерозподіл сонячної радіації, вологи та мінеральних речовин за місцеположенням в наслідок чого кожне місцеположення буде характеризуватися специфічним мікрокліматом, тепловим, водним і сольовим режимами. Тим самим різні місцеположення повинні характеризуватися неоднаковим екологічним потенціалом (сукупність умов життєдіяльності організмів.) Завдяки їх вибірковій здатності до умов середовища заселення території відбувається в строгому співвідношенні з цими умовами. І кожному місцеположенню повинен відповідати один біоценоз. В кінцевому рахунку в результаті формується елементарний географічний комплекс – фація.

Локальна диференціація відбувається на фоні певних зонально-азональних, що ніби зумовлюють середовище для локальних процесів. В різних ландшафтах на різних місцевостях форм різні фації.

Локальні гідротермічні відмінності знаходять ясне відображення в рослинному покриві. На південних схилах всі фази розвитку рослин починаються раніше, ніж на північних, і весь річний цикл проходить у більш короткі строки. В пн. Тайзі на південних схилах крутизною 10гр. вегетація проходить на 5 днів швидше, ніж на рівних площах, а на аналогічних північних схилах – на 6-8днів повільніше. В пд. Районах колишньої СРСР контраст більш значний (відповідно 8-10, 10-15 днів). Це пояснюється сприятливими термічними умовами.

Найбільш локальні контрасти рослинного покриву пов’язані зі строкатістю умов зволоження.

Отже, рослинності в локальних умовах належить важлива системотвірна роль як найбільш активному початку, що здатен трансформувати зовнішні впливи і створити сласне, внутрішнє середовище, що за основними параметрами різко відрізняється від первинного аборигенного середовища.

Особлива середовищетвірна роль притаманна лісовій рослинності, здатній накопичувати більшу біомасу. І пронизує своїми органами шар(в грунті і атмосвері) потужність 30-40м.