25. Вертикальний (топічний) устрій ландшафту.
Верт. устрій л-ту формується формується в результаті закономірних відносин між випадковими комбінаціями грунтів, порід, рослинності. Предметом топічного л-ва є ландшафт, як складно взаємодією різноякісних субстанцій цілісність. При дослідженні верт. устрою л –ту вважається, що він є територіально однорідним, але у вертикальному аспекті складається з різних, пов’язаних між собою частин. Під складовими верт. устрою л-ту та його вертикальних структур мають на увазі його частини, специфічні за субстратними, фіз..-хім., характеристиками. Ці різні частини можуть займати спільний «висотний поверх» ( травяні рослини, наземні тварини), а деякі – пронизувати весь його верт. розріз (гази). Отже, складові вертикального усторю л-ту складно накладаються один на одного, проникають один в одного, переміщуються по вертикалі.
Сучасне л-во керується трьома основними вертикальними структурами л-ту: геокомпонентна, речовинно-фазова (геомасова), геогоризонтна.
Структура л-ту | Структуроформувальнийзвязок | Складові структури | Прояв л-ту, який розкриває структура |
геокомпоненотна | Генетико-еволюційні | Геокомпоненти географ. оболонок | л-т, як природна цілісність |
геомасова | Поведінка речовин у л-ті та їх перетворення | Геомаси, як тіла | л-т, як складна композиція речовин |
геогоризонтна | Верт. потоки енергії, речовини та їхдифер.поверт | геогоризонти | л-т, як просторово-обємне утворення |
26. Поняття про геокомпоненти. Геокомпоненти – матеріальні тіла прир. походження, що відрізняються між собою переважно станом речовини, наявністю та формою органічного життя, основними механізмами утворення, положенням щодо земної поверхні та основними функціями в ландшафті. Ряд Солнцева: геологічна будова, літологія, рельєф, атмосфера, рослинність, тваринне населення, поверх. Та ґрунтові води. За роллю у формуванні та динаміці: інертні, мобільні, активні. Інертні – мінерал. Субстрат та рельєф(осн. Ландшафту, яка надає йому фіксованого місцеположення і певну просторову уособленість), мобільні – повітряні та водні маси (обмінні та транзитні функції, внутр. зв’язки, зв’язок із середовищем), активні – живі організми (внутр..чинники саморегуляції, відновлення, стабілізації).
27.Поняття про геомасу. Геомаса – якісне своєрідне тіло вертикального розрізу ландшафту з певною масою, з певним функціональним призначенням, а також зі швидкістю змін у часі та просторі. Виділяють: літо-, педо-, морт-(відмерлі рештки біоти), фіто-, зоо-, аеро-, гідромаси. Геомаси бувають активні (переміщуються по вертикалі, змін. масу), пасивні (не переміщ., кіл-ть не змін., але беруть участь у процесах ландшафту), інертні (не вплив. На процеси, не переміщ.). Рівень геомас досить високий. Вони поділяються на елементи, залежно від агрегатного складу, функціонального призначення, хімічного складу, положення у вертикальній структурі ландшафту, щільності, метричних та інших особливостей.
28. Поняття про геогоризонти. Геогоризонти – паралельні земній поверхні шари, що відрізняються за складом геомас, їх співвідношенням та текстурно-структурними особливостями. Виділяють: аерофіто-, мортаеро-, педогідрогоризонти. Бувають: фонові (зустріч.в усіх ландшафтах певного регіону), інтергеогоризонти (пошир.в кількох суміжних ландшафтах), локальні (х-ні для певного комплексу). За роллю геогоризонтів у регуляції вертикальних речовинних потоків у ладшафтів вони поділяються на геогоризонти-бар’єри (практично непроникні для потоків геомас), геогоризонти-провідники (легкопроникні), геогоризонти ковзання (інтенсивна міграція речовини по поверхні). Геогоризонти мінливі.
29.Морфологічна структура – порядок взаєморозташування морфологічних частин на території даного ПТК. Горизонтальна будова ландшафту виражається в наявності системи просторово взаємопов’язаних та підлеглих ПТК. Ті з них, які входять до складу ландшафту, і обумовлюють його внутрішню неоднорідність, є морфологічними одиницями, а їх поєднання утворюють морфологічну структуру ландшафту. Уявлення про внутрішню неоднорідність ландшафту розглянута в працях С.В. Калесника і особливо – М.О. Солнцева, з ім’ям якого пов’язаний розділ ландшафтознавства “морфологія ландшафту”. Основні морфологічні частини ландшафту – фації, урочища і місцевості, проміжні – складні урочища і підурочища.Фація – найменший за розмірами та найбільш однорідний у природному відношенні ПТК, на всьому протязі якого зберігається однакова літологія поверхневих порід, однаковий характер рельєфу та зволоження, один мікроклімат, один ґрунтовий різновид та один біоценоз. Підурочище є ПТК, який складається з групи фацій, тісно пов’язаних генетично і динамічно внаслідок їх загального положення на одному з елементів форми мезорельєфу однакової експозиції (М.О. Солнцев) Урочище – це сукупність генетично і динамічно пов’язаних фацій розташованих в межах однієї мезоформи рельєфу. Місцевість – найбільш велика проміжна морфологічна одиниця ландшафту, яка характеризується особливим варіантом поєднання основних урочищ даного ландшафту. Це ПТК більш високого рангу ніж урочище. Морфологічна структура ландшафтів не є чимось незмінним – вона змінюється і ускладнюється з розвитком ландшафтів, причому процес ускладнення постійний і спрямований від простих одиниць до більш складних. Чим різноманітніша внутрішня будова ландшафту, тим складніша і довша історія його формування. Вивчення морфологічної структури ландшафту дозволяє визначити просторове розміщення ПТК будь-якого рангу, а також вияснити їх взаємодію, ступінь подібності та відмінності, вплив на фізико-географічні процеси. Типи морфологічної структури: флювіальний, моренний, морський прибережний, еоловий, карстовий.
30. Фація як елементарна ландшафтна одиниця. Фація – елемент земної поверхні чи його частина в межах якого зберігається однаковий літологічний склад порід одного походження і віку, поширена одна відміна ґрунту, одна рослинна асоціація, зберігається один режим зволоження, один мікроклімат. Фації найчастіше виділ. за змінами у рельєфі. Найбільш динамічна і найменш стійка територіальна одиниця (змін. залежно від пори року, людської діяльності). Бувають: корінні (первинні), похідні (змінені).
31. Урочища і місцевості. Урочище – сукупність генетично і динамічно пов’язаних фацій розташованих в межах однієї мезоформи рельєфу. Бувають – прості і складні. Прості (урочища, в яких кожен мезоелемент рельєфу зайнятий однією фацією). Складні (… кількома фаціями). Урочища основні (визначають риси ландшафту, найбільш поширені 80-90%), фонові (домінантні, не більше 50%), субдомінантні (характерні і реліктові, до 30-40%); універсальні. Місцевість – найбільша морфологічна одиниця ландшафту, складена із групи взаємопов’язаних урочищ. Принципи утворення: зміни в літологічному складі і в геолог. основі л-ту, що познач. На кількох урочищах; відмінності у рельєфі, в результаті яких утворюються різні поєднання основних урочищ.
- 10. Ландшафт і птк.
- 8. Поняття про ландшафт
- 7. Основні властивості закономірності розвитку ландшафтної сфери
- 9. Ландшафт і геосистема.
- 11. Птк як результат взаємодії природ. Компонент.
- 12. Інертні, мобільні та активні компоненти птк.
- 13. Ієрархічні рівні птк.
- 14. Основні риси та властивості л-тів.
- 17. Азональність епігеосфери.
- 21.Орографічні чинники регіональної та локальної диференціації епігеосфери
- 22. Фізико-геогр. (фг) процеси як чинники локальної диференціації птк.
- 23. Роль біоти в локальній диференціації птк.
- 25. Вертикальний (топічний) устрій ландшафту.
- 32 Горизонтальні та вертикальні межі птк
- 33. Типологія птк
- 35.Поняття Динаміки ландшафту
- 34. Поняття про ландшафтну територіальну структуру
- 36. Добова динаміка ландшафту
- 37. Сезонна динаміка ландшафту.
- 38. Багаторічна динаміка ландшафту.
- 39. Функціонування ландшафту.
- 42. Обмін мінеральних речовин у л-ті (омр).
- 43. Біопродуційний процес у ландшафті.
- 41.Вологообіг у ландшафті
- 45. Поняття стану ландшафту.
- 49. Принцип відносної просторової однорідності
- 51. Класифікаційні ознаки птк різних рівнів
- 57. Розділення та об’єднання в районуванні
- 59. Однорядний і дворядний підходи у районуванні.
- 65.Фізико-географічна країна
- 63 Азональні таксономічні одиниці районування
- 69. Класифікації антропогенних ландшафтів.
- 70. Природоохоронні і рекреаційні ландшафти.
- 75. Транспортні ландшафти.
- 78.Беллігеративний ландшафт
- 79 Передумови формування і геогр. Поширення антроп. Л-тів України
- 82. Функції лісогосподарських ландшафтів.
- 81. Рекреаційні і природоохоронні функціх ландшафтів.
- 83. Сільськогосподарські функції ландшафтів
- 84. Урбаністичні функції ландшафтів.
- 85. Гірсько-промислові функції ландшафтів.
- 86. Поняття про культурний ландшафт.
- 88. Основні етапи експедиційних осліджень птк
- 87.Організаційні форми польових(натурних) ландшафтознавчих досліджень.
- 90. Метод комплексного фізико-географічного опису у ландшафтному картуванні.
- 92. Ландшафтний підхід і його роль у розвитку сучасних досліджень довкілля.
- 93. Сучасні наукові напрями л-чих дос.
- 94.Основні напрямки практичного застос. Результатів ландшафтознавчих досліджень.
- 95. Місце і значення ландшафтознавчого аналізу довкілля у сільському господарстві.
- 96.Місце та значення ландшафтознавчого аналізу у містобудуванні
- 97.Ландшафтний підхід у природокористуванні.
- 98. Ландшафтний підхід у національному та міжнародному законодавстві.
- 99. Ландшафтний підхід у плануванні рекреаційної діяльності.