21.Орографічні чинники регіональної та локальної диференціації епігеосфери

ПТК в залежності від гіпсометричного полож. території, змінюється її тепловий баланс (величина сонячної радіації збільшується приблизно на 10% при піднятті на кожні 1000м) та режим зволоження. Вологомісткість повітря змін. з висотою. Випадання опадів у горах зобов’язане бар’єрному ефекту рельєфу. Поряд з абсолютною висотою важливим фактором ландшафтної диференціації гір є експозиція схилів, яка пов’язана із загальн. простяганням гірського підняття. Виділяють два типи експозиції: солярну (інсоляційну) і вітрову (циркуляційну). Перша означає орієнтування схилів по віднош. до сонячн. освітлення, друга – по віднош. до вітрових потоків. Від солярної експозиції залежить тепловий, а також водний режим схилів. Вітрова експозиція може суттєво загострювати контрасти у термічному режимі протилежних схилів, посилюючи ефект солярної експозиції. З іншого боку, вплив вітрової експозиції на клімат і л-ти схилів пов’язана з орієнтув. останніх по відношенню до джерел вологи, тобто до шляхів переносу вологих повітряних мас і траєкторій руху циклонів. Контрастний розподіл зональних типів висотної поясності і їх секторних варіантів в значній мірі підпорядкований загальному плану орографічної будови суходолу. Додатковими факторами різноманіття висотно-поясної диференціації є інші орографічні особливості гірських систем. У складних системах, які складаються із ряду паралельних хребтів, зовнішні хребти знаходяться у більш сприятливих умовах зволоження, ніж внутрішні.