45. Поняття стану ландшафту.

Стан л-ту – це такий проміжок часу, протягом якого характеристики, що його описують і співвідношення між ними залишаються практично незмінними.

За тривалістю стани л-ів поділяються на:

короткотривалі, існують протягом відрізку часу, менше однієї доби. Їх зміни описують внутрішньодобову динаміку л-ту. Ці стани насамперед пов’язані зі змінами повітряних мас;

середньотривалі(внутрішньорічні) тривають від однієї доби до декад та сезонів року. Головна причина їх змін – обертання Землі навколо Сонця;

довготривалі (багаторічні) можуть тривати десятки і навіть сотні років. Вони пов’язані з багаторічними кліматичними циклами, сукцесією рослинності та грунтів, із сучасними тектонічними рухами.

За господарськими та соціальними функціями л-ту:

оптимальні стани, допустимі, гранично допустимі, неприпустимі.

За ступенем змінності природної складової:

спонтанні, антропічні, ренуталізаційні.

Ще стани л-ів характеризують за відповідністю станів л-ту природній нормі.

48. Генетичний принцип при визначенні ПТК різних рангів. Генетичний підхід акцентує увагу на походженні геокомплексів (ГК), який розглядається в даному випадку як особливе, історично обумовлене сполучення всіх природних компонентів і ГК менших рангів. При типологічному підході підкреслюється одноманітність ГК, що властиве природі на певному просторі земної поверхні. На таких територіях компоненти та характер їх взаємодії вважаються відносно постійними. При функціональному підході ГК розглядається як здатна до саморегуляції та самовідновлення система взаємозв’язаних компонентів та комплексів більш низького рангу, що функціонує під дією одного чи декількох компонентів, які відіграють роль основного фактора.

46.Еволюція і вік л-ту.Виникнення і формування сучасних ландшафтів встановлюється за допомогою палеогеографічних, археологічних та історичних методів, аналізу морфологічної структури та процесів, які характерні для ландшафту. При цьому інтервал часу повинен бути таким, щоб виявити ті процеси та їх наслідки, які безпосередньо обумовили просторову структуру та інші властивості сучасних ландшафтів.Щоб розуміти характер розвитку ландшафтів, необхідно чітко уявляти його вік. Вік ландшафту – відрізок часу, з початку якого і до наших днів ландшафт функціонує в умовах однієї структури. Довгий час вважалося, що вік ландшафту визначався віком утворення геологічних порід, на яких він сформувався. Але на сьогоднішній день доведено, що вік ландшафту обчислюється з того моменту, коли сформувався його відповідний зональний тип.Під еволюцією ландшафту розуміють здебільшого його зміни, що проявляються або призводять до кардинальної перебудови його структури. Така перебудова означає заміну одного ландшафту іншим. У цьому й полягає відмінність між динамікою та еволюцією – при динамічних змінах ландшафт лише видозмінює своюї структури, але лишається тим самим, а еволюція означає процес зміни одного ландшафту іншим. Цей процес можна досліджувати в двох ракурсах: як послідовність змін однх ландшафтів іншими і як поступове накопичення в ландшафті його змін, які, хоч і дуже повільно, але невпинно ведуть до його заміни іншими. Еволюційні зміни характеризуються направленістю та незворотністю.Усі види змін у ландшафті часто накладаються одна на одну і відбуваються одночасно. Мікроеволюція ландшафту полягає в поступовому, але незворотному накопиченні змін його просторових структур, функціонування та динаміки, які підготовляють його зміну на інший ландшафт. Макроеволюція являє собою послідовність заміни одного ландшафту іншим. ЇЇ початковим етапом є поява наземного абіотичного субстрату.