57. Розділення та об’єднання в районуванні

Районування — це і поділ, і об'єднання геосистем одночасно. З одного боку в процесі районування послідовно розглядається регіональна структура геооболонки, яка сформувалася під впливом зональних і азональних факторів диференціації. З другого боку, процес районування є послідовним об'єднанням ландшафтів Землі у більш складні територіальні системи (на основі вивчення факторів інтеграції). Поєднання цих двох підходів забезпечує найбільшу надійність, повноту і точність результатів районування.Кожний фізико — географічний регіон, таким чином є ланкою складної ієрархічної системи, будучи структурною одиницею регіонів вищих рангів і інтиграцією геосистем більш нижчих рангів. Фізико — географічне районування можна визначити як розділ фізичної географії (і ландшафтознавства), який охоплює весь комплекс проблем, які відносяться до геосистем надландшафтного рівня, включаючи вивчення закономірностей, їх диференціації і інтеграції, дослідження їх структури і розвитку, їх систематизацію і опис.

58. Районування «згори» та «знизу». Л-знавче районув. «згори» та «знизу» - осн. схеми в рамках конекційного районування. Конекційним регіоном (КР) наз. такий рег., у якому ланд. комплекси пов’язані односпрям. горизонтальн. потоками речовин та енергії. Оск. КР не ізольовані, а пов’язані (як і л-ти усередині них) речовинними та енерг. потоками, їх можна об’єднувати в регіони вищих рангів. За схемою «згори» виконував районування Ф. Мільков. Його ряд парадинамічних ланд. систем: мега-, макро-, мезо- та мікросистеми.

Мегасистеми відображ. взаємодію материків і океанів; у них проявл. тільки найзагальніші терит. закон-ті міжланд. потоків. Макросистеми виділ. усередині мегасист. за потоками, що беруть поч. від рубежів між контрастними ланд. комплексами, між суходолом і морем; залежно від природи рубежів, макросист. бувають орографічні (між рівнинами й горами), берегові та зміш. {Приклади мега- і макросистем за Мільковим, про всяк випадок: Гродзинський, Савицька, ст. 117.} Критеріїв виділення мезо- та мікросистем Мільков не запропонував.За схемою «знизу» є сучасне конекційне районування Гродзинського-Савицької. У ньому виділено спочатку конекц. райони, які об’єдн. в сектори (або в області), пояси, системи. Конекц. район – сукуп-ть пов’язаних односпрям. потоками ланд. смуг; потоки в районі мають також близьку інтенс-ть.

К. сектор склад. із районів із подібними напрямками потоків, але різною їх інтенс-тю та різними фіз.-гео.-процесами, що ними зумовлені; проте подібною є їх позиційно-динам. та парагенет. ЛТС, на основі цього й утворюються сектори. К. область відрізняється іншим характером динам. цілісності: райони області – з різними напрямками потоків, але зі спільним місцем їх походження. К. пояс – поєднання обл-тей/секторів за головними процесами та положенням щодо місць утворення й розвантаження потоків. К. система – поєднання поясів, які тісно пов’язані односпрям. гориз. потоками уже найбільших масштабів. Фактично, вона дуже близька до мезосистеми за районуванням Мількова. Тобто, далі можна продовж. об’єднання в парадинамічні макро- й мегасистеми.