10.2. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження
Одним з найважливіших і наявних у кожному господарстві ресурсів підвищення родючості ґрунтів є органічні добрива, завдяки яким до ґрунту надходить 35-45% елементів живлення. Для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу необхідно щорічно вносити по 13,3 т/га.
Основним органічним добривом є гній, в одній тонні якого міститься 9-12 кг поживних речовин, з них 4-5 кг азоту, 1-2 кг фосфору і 4-5 кг калію. Скорочення поголів’я тварин в останні роки обумовило зниження отримання гною. Для підвищення ефективності наявного гною необхідно зменшити втрати, ширше використовувати підстилкові матеріали, підвищувати якість гною шляхом недопущення втрат при зберіганні, дотримання технологій застосування.
Важливим джерелом поповнення вмісту органічної речовини в ґрунті є солома. Коефіцієнт гуміфікації її в 1,5-2 рази, а іноді і більше, ніж зеленоукісних решток. Але солома злакових культур містить лише 0,5% азоту, в той час як мікроорганізмам потрібно 1,5-2% азоту загальної маси рослинних решток, тому вони вбирають його з ґрунту, що несприятливо впливає на живлення наступних культур. Цьому запобігають внесенням при заробці соломи 7-10 кг азотних добрив або 6-8 т рідкого гною чи гноївки на 1т соломи.
При внесенні 4 т/га соломи в грунт надходить органічної речовини – 3200 кг, азоту - 14-22 кг, фосфору - 3-7 кг, калію - 22-55 кг, кальцію - 9-37 кг, магнію - 2-7 кг, а також мікроелементи.
Важливим заходом підвищення родючості ґрунтів, особливо на віддалених полях, поряд із соломою є застосування сидеральних культур, що теж не потребує значних затрат. Використовувати сидерати доцільно на площах, що розміщені далеко від тваринницьких ферм або які в даний час не обробляються і заросли бур’янами. Застосування сидератів значно дешевше використання гною на таких полях. Сидерація є багатофакторним агрозаходом інтенсивного землеробства, позитивно впливаючи на ґрунт, рослини і навколишнє середовище. Вона має комплексний вплив.
До переваг сидератів слід також віднести їх здатність знижувати забур’яненість полів та зменшувати кількість патогенних мікроорганізмів.
Для сидерації використовують переважно бобові культури: люпин, буркун, еспарцет. Певні переваги мають озимий та ярий ріпак, олійна редька, як культура з досить невеликою нормою висіву. Доцільне також використання посіву озимого жита, особливо на кислих бідних ґрунтах. Крім того, посіви жита добре розпушують важкі ґрунти. Найбільш економічно вигідна в наших умовах в якості сидеральної культури редька олійна за високе нагромадження біомаси ( більше 320 ц/га) і короткий вегетаційний період (55-60 днів), що дає можливість застосовувати поукісні посіви, а пізніше висівати озимі зернові. Сидерацію застосовують, переважно, у вигляді підсівної або післяжнивної культури.
Поряд з органічними добривами на відтворення родючості і підвищення продуктивності ґрунтів в значній мірі впливають мінеральні добрива. За багатьма науковими і виробничими даними їх вклад у приріст урожайності досягає 50%. На сучасному етапі розвитку рослинництва при недостатній кількості органічних добрив тільки за допомогою мінеральних добрив можна формувати високі врожаї, підвищуючи у ґрунті позитивний баланс поживних речовин.
Ринкова економіка внесла свої корективи у застосування мінеральних добрив. При існуючому диспаритеті цін на міндобрива і сільськогосподарську продукцію вносити високі дози мінеральних добрив стало вкрай важливим. Тому їх застосовування має базуватися на реальному економічному ефекті.
З цією метою пропонується така концепція їх застосування:
1. Мінеральні добрива вносяться тільки під ті культури, які забезпечують максимальну віддачу і максимальний економічний ефект.
2. Дози добрив оптимізуються залежно від агрохімічної характеристики ґрунту, визначеної в результаті агрохімічної паспортизації земель і, або, діагностики мінерального живлення рослин.
3. Добрива вносять таким способом, який забезпечить максимальну окупність одиниці діючої речовини приростом урожаю.
4. Дози, строки і способи внесення добрив оптимізуються залежно від рівня удобреності та біологічних особливостей попередника (строки і способи внесення органічних добрив, здатність фіксувати азот повітря).
5. При застосуванні міндобрив надавати перевагу внесенню їх на ґрунтах, що мають кращі водно-фізичні властивості, на яких проведено вапнування.
6. Мінеральні добрива дають найвищу віддачу в комплексі із захистом рослин від бур’янів, хвороб і шкідників на полях з високою культурою землеробства.
Таблиця10.2.1
| 2000 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 |
Загальна посівна площа, тис. га | 563,2 | 391,5 | 393,4 | 414,9 | 483,6 | 479,1 |
Мінеральні добрива | ||||||
Всього внесено в поживних речовин, тис. ц | 113,6 | 258,9 | 378 | 386,6 | 536 | 368,6 |
у тому числі: азотних, тис. ц | 78,9 | 161,9 | 227,3 | 220 | 326,8 | 238,9 |
фосфорних, тис. ц | 18,1 | 46,2 | 71,2 | 72,7 | 96,5 | 60,9 |
калійних, тис. ц | 16,6 | 50,8 | 79,5 | 93,9 | 112,7 | 68,9 |
азотно-фосфорно-калійних, тис. ц | - | - | - | - | - | 238,9 |
Удобрена площа під урожай, тис. га | 162,8 | 295,9 | 351,9 | 358,7 | 445,7 | 395,1 |
% удобреної площі | 29 | 76 | 88 | 86 | 92 | 82,5 |
Внесено на 1 га, кг | 20 | 66 | 95 | 93 | 120 | 77,0 |
у тому числі: азотних, кг | 14 | 41 | 57 | 53 | 73 | 49,9 |
фосфорних, кг | 3 | 12 | 18 | 17,5 | 22 | 12,7 |
калійних, кг | 3 | 12,9 | 20 | 22,6 | 25 | 14,4 |
азотно-фосфорно-калійних, кг | - | - | - | - | - | 49,9 |
Органічні добрива: | ||||||
Всього внесено в поживних речовин, тис. т | 858,5 | 281,6 | 274,7 | 223,7 | 258,9 | 233,6 |
Удобрена площа під урожай, тис. га | 14,5 | 7,6 | 7 | 6,6 | 5,2 | 6,1 |
% удобреної площі | 3,3 | 2 | 1,8 | 1,6 | 1,1 | 1,3 |
Внесено на 1 га, т | 1,5 | 0,7 | 0,7 | 0,5 | 0,5 | 0,5 |
- В Тернопільській області
- Загальні відомості.
- 1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості
- 1.2. Соціальний та економічний розвиток Тернопільської області
- Промисловість
- Сільське господарство
- Будівельна діяльність
- Транспорт і зв'язок
- Зовнішньоекономічна діяльність
- Демографічна ситуація
- 2. Забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару
- 2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
- 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами
- 2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах області
- 2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки)
- 2.2 Транскордонне забруднення атмосферного повітря
- 2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах
- 2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря.
- 2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля.
- 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття
- 2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря
- 3. Зміна клімату
- 3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів та збільшення їх поглинання
- 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів
- 3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату
- 4. Стан водних ресурсів
- 4.1. Водні ресурси та їх використання
- 4.2. Забруднення поверхневих вод.
- 4.2.1. Очистка стічних вод та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти.
- 4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки)
- 4.3. Якість поверхневих вод
- Р.Серет
- 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками.
- 4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод
- 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію
- 4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод
- 4.5. Якість питної води та її вплив на здоров'я населення
- 4.6. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів.
- 5. Збереження біорізноманіття, формування екомережі та розвиток природно-заповідного фонду.
- 5.1. Заходи щодо збереження біорізноманіття та формування екомережі.
- 5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біологічного та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових
- 5.1.1.2. Стан біологічного та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових.
- 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біорізноманіття, а також заходи щодо їх зменшення
- 5.2.1. Лісові ресурси
- 5.2.1.1. Загальна характеристика лісового фонду області
- Землі лісогосподарського призначення Тернопільської області (станом на 01.01.2010 року)
- Динаміка зміни площі лісів та запасу деревостанів
- Землі лісогосподарського призначення регіону в розрізі категорій земель (станом на 01.01.2010 року)
- 5.2.1.2. Відтворення лісів
- 5.2.1.3. Заходи з охорони лісів від пожеж, хвороб та шкідників
- 5.2.1.4. Спеціальне використання лісових ресурсів державного значення
- Спеціальне використання лісових ресурсів державного значення у 2009 році*
- 5.2.1.5. Проведення рубок поліпшення якісного складу лісів
- 5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів.
- Динаміка заготівлі лікарської сировини, т
- 5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- 5.2.4. Адвентивні види рослин.
- 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу
- 5.3.1. Стан та ведення мисливського господарства
- 5.3.2. Стан та ведення рибного господарства
- 5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- 5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними
- 5.3.5. Стан та динаміка інвазивних чужорідних видів, а також їх вплив на місцеве біорізноманіття
- 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні
- 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні
- 5.4.1.Розвиток природно - заповідного фонду.
- 5.4.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон.
- 5.4.3. Історико-культурна спадщина.
- 5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля.
- 6. Стан земельних ресурсів та ґрунтів
- 6.1. Структура та стан земельних ресурсів
- 6.1.1. Структура та динаміка основних видів земельних угідь
- 6.1.2. Деградація земель
- 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси
- 6.3.Якість грунтів
- 6.3.1. Якість грунтів сільськогосподарського призначення
- 6.3.2. Забруднення грунтів
- 6.4. Охорона земель
- 6.5. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво
- 7. Надра
- 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази
- Використання надр
- 7.2. Система моніторингу геологічного середовища.
- 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість.
- 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси
- 7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр
- 7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр.
- 8. Відходи
- 8.1. Структура утворення та накопичення відходів
- 8.2. Поводження з відходами ( збирання, зберігання, утилізація та видалення)
- 8.3. Використання відходів як вторинної сировини
- 8.4. Транскордонне перевезення відходів
- 8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами
- 9. Екологічна безпека
- 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки
- 9.2. Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку
- 9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія
- 9.3.1. Радіаційне забрудненя територій
- 9.3.2. Радіоактивні відходи
- 10. Сільське господарство
- 10.1. Ведення сільського господарства в області
- 10.2. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження
- 10.3 Використання пестицидів у сільському господарстві
- 11. Вплив енергетики на довкілля
- 11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі області
- 11.2.Ефективність енергоспоживання
- 11.3.Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі
- 11.4. Використання альтернативних джерел енергії
- 2. Вантажні та таксомоторні перевезення автомобільним транспортом
- 3. Залізничний транспорт
- 4. Електротранспорт
- 5. Авіаційний транспорт
- 12.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів
- 12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля
- 12.3.Використання альтернативних видів палива
- 13. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- 13.1.Екологічна політика Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області
- 13.2 Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства
- I. Контроль за охороною та використанням вод та відтворенням водних ресурсів.
- II. Контроль за охороною атмосферного повітря.
- III. Контроль за використанням і охороною земель.
- IV. Контроль за охороною та використанням надр.
- V. Контроль за поводженням з відходами.
- VI. Контроль за охороною, захистом, використанням рослинних ресурсів.
- VII. Контроль за охороною, використанням та відтворенням тваринного світу.
- VIII. Контроль за охороною, використанням та відтворенням водних живих ресурсів.
- IX. Контроль за охороною, використанням та використанням природно-заповідного фонду.
- XI. Контроль за охороною, захистом, використанням лісів.
- XII. Екологічний контроль на державному кордоні.
- XIII. Аварійні забруднення об’єктів навколишнього природного середовища.
- 13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища
- 13.4 Державна екологічна експертиза проектної діяльності
- 13.5. Економічні засади природокористування
- 13.5.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності
- 13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі
- 13.6. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки
- 13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування
- 13.10. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля
- 13. 11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень
- 13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій
- 13.11.2. Громадські рухи
- 13.12. Виконання державних екологічних програм
- 13.13. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля
- Висновки та пропозиції
- Додатки
- 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами
- 2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря ( за галузями економіки)