63 Азональні таксономічні одиниці районування

Районуванням є процес виділення й упорядкування терит. Суміжних регіонів, подібних за встановленими критеріями, у регіони вищих рангів.Азонал. Таксономічний ряд л-тних регіонів становлять такі одиниці районування: субконтинент, країна, провінція, область. Субконтинент – частина материка, яка відображає загальні риси його форми й орографії та специфічний спектр ландшафтних зон(в Євразії: Європа, Пн. Азія(Сибір), Сх. Азія, Внутр. Азія, Передня Азія, Пд-Сх Азія). Країна – регіон, що відповідає великим геоструктурам (щити), які характеризуються однорідністю макрорельєфу (плоско гір’я) і заг. Атмосферній циркуляції. Напр. Східноєвропейська рівнина, Карпатська гірська країна. Провінція (край) – частина зони в межах ланд. Країни, специфічна за низкою рис. Напр. Лівобережно-Дніпровська, Середньоруська. Область – група суміжних л-тів, які подібні за генезисом, геолог. Будовою, мезорельєфом, що зумовлює однорідність у кліматичному аспекті. Напр. Волинське, Житомирське, Київське Полісся.

66.Л-че районування України. Районування-процес виділення і упорядкування територіально суміжних регіонів, подібних за встановленими критеріями у регіони вищих рангів. Східноєвропейська рівнина

1.З. мішаних лісів - поліський к.(6 обл. ) 2.З. широколистяних лісів – західноукр. к.(5 обл.) 3.З. лісостепова – Поділ.-Придніпровський к.( 8 обл), Лівобережно-Придніпровський к. (4обл.) Східноукр. к. (2обл.) 4. З. степова – Північностепова підзона - Дністровсько-Дніпровський к.(3обл.), лівобережно-Дніпровсько-Приазовський к.(3обл.), Донецький к. (2обл.),Задонецько-Донський к.(1обл). Середньостепова підзона – Причорноморський к.(5обл.). Південностепова підзона – Причорноморсько-Приазовський к.(3обл.), Кримський степовий к.(4обл.).

Кримські гори - Кримський гірський к.(3обл).

Карпати – Укр.Карпати к. (7обл)

64. Ландшафтна зона вважається регіоном, у якому однорідність субстанцій ландшафтної терит. с-ри (ЛТС) за зональними ознаками виразно, тому їй надається статус базової таксономічної одиниці зонального ряду. Л.з. виділяються за комплексом ознак, серед яких власне ландшафтознавчою є домінування в межах автоморфних вододільних рівнин л-тів одного типу. Інші діагностичні ознаки виділення ландшафтних зон пов’язані з показниками радіаційного балансу, сум температур і співвідношення тепла й вологи.

При виділенні л.з. особливо важливим є палеоландшафтознавчий аналіз території. Це пов’язано з тим, що сучасна зональна структура грунтово-рослинного покриву і ландшафту в цілому відбиває не стільки теперішню кліматичну ситуацію, скільки ті кліматичні умови, коли дана структура сформувалась. Тобто, внаслідок інертності грунтів і рослинності щодо клім. змін, с-мал.з., що склалася сьогодні не є прямим відображенням сучасного клімату. І це означає, що певні л.з., а особливо межі між ними можуть не відповідати сучасним клім. умовам, а тим більше глобальним і регіональним змінам клімату. З огляду на те, що л.з. виділяються за комплексом критеріїв, а формальні ознаки, які однозначно вказують на межі між ними, відсутні, серед науковців існують різні погляди не тільки на місцеположення л.з, а й на їх кількість. Навіть на території України дослідники виділяють л.з. неоднаково. Маринич і Шищенко виділяють: мішані, широколисті ліси, лісостеп і степ, а в Атласі природних умов УРСР, виданому в 1978, виділяють: мішані ліси, лісостеп і степ.

68. Основні структурно-динамічні закономірності антропогенних ландшафтів. 1.Змінені геосистеми менш стійкі. 2.Найбільш радикальним змінам піддаються геосистеми локального рівня

3.В кожному ландшафті можуть бути представлені різноманітні модифікації первинних фацій і урочищ (це можуть бути нові локальні системи, приурочені до техногенних форм рельєфу чи штучних водойм)

4.Найбільш різноманітні відворотні (вторинні) модифікації (зміна рослинного покриву на первинних фаціях) 5.Господарська діяльність зазвичай призводить до посилення морфологічної диференціації ландшафтів.

Найбільш стійкі (невідворотні) зміни ландшафтних комплексів спостерігаються при:

• Людська діяльність дає поштовх природнім процесам (заболочування, опустелення)

• Екологічно еквівалентна заміна одних елементів ландшафту іншими. Це вплив на біоценоз (кролики в Австралії).

67.Антропогенні ландшафти Антропогенний ландшафт – особливий тип географічного комплексу, що почав формуватися на Землі в історичний час. За Семеновим Тянь-Шанським (гірські): первісні, напівдикі (вплив людини слабкий), культурні (перетворені), дичавіючи, здичавілі. За видом господарської діяльності ландшафти поділяють на: сільськогосподарські, лісогосподарські,, водогосподарські, промислові, ландшафти поселень, рекреаційні, природоохоронні, ландшафти, що не використовуються. За стійкістю до впливу людської діяльності: високо-, середньо-, слабкостійкі, нестійкі.