75. Транспортні ландшафти.

Дорожні ландшафти  – це складні системи антропогенного походження, структуру й характер функціонування яких визначають власне дороги й прилеглі до них об’єкти (інфраструктура). Серед інших антропогенних ландшафтів дорожні виділяються притаманними лише їм ознаками: формують єдиний каркас антропогенного ландшафту, мають своєрідне „лінійне” поширення, їхнє функціонування зумовлене рухом транспорту, постійно зростає роль і значення в структурі сучасних ландшафтів та вплив на формування екологічної ситуації будь-якого регіону.

На основі сучасних напрацювань з ландшафтознавства й екології розкрито поняття „дорога ” й „дорожній ландшафт ”. З ландшафтознавчого погляду  дороги потрібно й доцільно розглядати як інженерний (будівництво й активна експлуатація), техногенний (припинення активної експлуатації й догляду) та антропогенний (покинута дорога) елемент ландшафту. У структурній організації дорожніх ландшафтів виділено:

- дорожні ландшафтно-інженерні системи (ДЛІС): сучасні активно діючі дороги з інфраструктурою (блок управління, технічний блок, природний блок), що забезпечує належне їхнє функціонування;

- дорожні ландшафтно-техногенні системи (ДЛТС) – це системи, що вийшли з активного функціонування (відсутній блок управління і лише частково функціонує технічний блок);

- власне дорожні ландшафти (ВДЛ) – виведені з експлуатації ДЛІС і ДЛТС (відсутні блок управління й технічний блок), що розвиваються лише за природними закономірностями.  

Взаємодіючи з довкіллям, дорожні ландшафти утворюють складні парадинамічні системи. У формуванні парадинамічних зв’язків дорожніх і прилеглих ландшафтів беруть участь кілька потоків мінеральної і біогенної речовини: наземний – де переважає мінеральна, водна й частково біогенна міграції; повітряний – мінеральна міграція, міграція хімічних речовин, шум; технічний – пов’язаний з процесами будівництва доріг, рекультивації прилеглих територій, переміщення транспортом речовини тощо.

У розвитку парадинамічних зв’язків дорожніх і прилеглих ландшафтів виділено три стадії: а) активна – характерна для взаємозв’язків ДЛІС із довкіллям, б) стабільна – ДЛТС і довкілля; в)пасивна – ВДЛ і довкілля.

Отже, дорожні ландшафти – складні зонально-азональні системи антропогенного (переважно техногенного) походження з притаманними лише їм ознаками, структурною організацією (власне дорожні ландшафти, дорожні ландшафтно-техногенні й дорожні ландшафтно-інженерні системи) та відповідними їм рівнями пізнання: ландшафтознавчим, географічним й геотехнічним. Дорожні ландшафти – дворівневе парадинамічне системне утворення, функціонування якого зумовлене двома типами парадинамічних зв’язків: внутрішніми, що проявляються в результаті взаємодії між блоками дорожніх систем – технічним, управління й природним, та зовнішніми, що розвиваються в результаті взаємодії дорожніх ландшафтів з довкіллям. У процесі функціонування внутрішні й зовнішні парадинамічні зв’язки проходять три стадії: активну, стабільну й затухаючу.

76. Промислові ландшафти - ландшафти, що формуються під впливом промислового виробництва. Промислові ландшафти поділяються на: 1 Кар’єрно–відвальний тип; 1) оголений кар’єрно–відвальний тип; 2) териконники; 3) тип місцевості кар’єрно–відвальних пустошей; 4) озерно–горбистий оголений пустошевий тип місцевості; 5) каменоломний бедленд; 6) тип місцевості окультурених гідровідвалів; 2 Промисловий (індустріальний) карст.

77. Сакральні ландшафти.Одним із основних засобів оптимізації природного середовища є сакральні ландшафти.Сакральний, сакраментальний означає священний, заповітний, обрядовий.Сакральними ландшафтами називаються природні або природно–антропогенні геосистеми, які виконують духовну функцію, пов’язану з релігійними запитаннями людства, які є об’єктами паломництва, тобто викликають у певної категорії населення прагнення до спілкування з ним. Важливою ознакою сакральних ландшафтів є збереження духовної функції територій протягом значного часу, навіть при зміні релігійної та етнічної належності. Спілкування з цими місцями завжди супроводжуються особливими ставленнями до них. Сьогодні відвідання святих місць стало вагомою часткою туризму. Відвідання святих місць є складником багатьох турів, навіть не пов’язаних з паломництвом, тому сакральні ландшафти можна зараховувати до рекреаційних територіальних комплексів з усіма притаманними їм привілеям та інфраструктурними компонентами.Визначальними елементами сакрального ландшафту у більшості випадків є культові споруди, проте рельєф місцевості, місце розташування також відіграють велику роль у його формуванні. Рослинність, яка оточує сакральну споруду, є доповненням…