39. Функціонування ландшафту.

Вивчення функціонування, або функціональної динаміки ландшафту полягає у з’ясуванні часових закономірностей у протіканні різних процесів л-ту та їх зв’язку між собою. При цьому традиційно наукове Л зосереджується на дослідженні природних процесів: транспірації, випаровуванні, фільтрації води, розкладу та синтезу органічних реч. грунту тощо. Вплив людини на функціонування Л позначається на характері перебігу цих процесів-їх прискоренні, затуханні, зміні інших часових характеристик (амплітуди, періодичності тощо), а також у виникненні нових або руйнуванні існуючих зв’язків між окремими процесами.

У ландшафті відбувається дуже багато різноманітних процесів. Кожен із них вивчається відповідними науками: транспірація і виділення фітоценозом СО2-фізіологією рослин, розклад і синтез гумусу- ґрунтознавством, фільтрація води- гідрогеологією. Хоча ці процеси пов’язані між собою,однак названі та ін. «галузеві» науки не ставлять собі за мету відшукати та описати мережу цих зв’язків. Цю важливу функцію бере на себе наукове Л. Його головне завдання полягає не у вивченні окремих природних процесів,що протікають у л-ті,а у встановленні закономірностей взаємозв’язку між ними, у пізнанні л-ту як складного комплексу пов’язаних між собою процесів. Для наукового Л властиво досліджувати взаємозв’язок між природними процесами шляхом з’ясування структури потоків енергії та якісно своєрідних субстанцій у ландшафтному комплексі.За такого підходу, функціонування л-ту склад. з таких основних структурних блоків: потоки та трансформація енергії в ньому,вологообіг, геохімічний обіг, біопродуційний процес тощо. Крім цих пов’язаних процесів, істотне значення у функціонуванні л-тів мають також латеральне (горизонтальне) переміщення повітряних мас разом із субстанціями, що в них містяться (пилком і насінням рослин, пилом тощо), біотичні міграції, трансформація енергії, пов’язаної із силою тяжіння,гравігенні потоки тощо. Всі ці процеси у л-ті тісно сплетені в єдиний функціональний комплекс.