logo search
Екологія

Проблема використання мінеральних добрив і отрутохімікатів у землеробстві

Потужний потік добрив, який направляється в сільське господарство, не може не зачепити ті природні процеси, які проходять у грунті. Систематичне внесення добрив, які перевищують допустимі дози, може викликати серйозні порушення кругообігу поживних речовин в природі.

При внесенні азотних добрив в помірних дозах під більшість сільськогосподарських культур в грунтах практично не залишається в кінці вегетації залишків азотних добрив, які б могли вимиватися і поступати в грунтові води. Великі втрати нітратів проходять, як правило, в тих випадках, коли доза внесеного азоту значно перевищує його споживання рослинами. Так, урожай зернових в 25—ЗО ц виносить із грунту біля 60 кг азоту, 150-200 ц картоплі — 80— 90 кг, 500-600 ц капусти — 70-80 кг.

У зв'язку із зростаючим застосуванням азотних добрив контролюється вміст нітратів в грунтах і в рослинній продукції. Особлива увага при цьому приділяється визначенню вмісту нітратів в продукції культур, які інтенсивно удобрюються — овочевих, баштанних і кормових, а також в грунтах, на яких ці культури вирощують.

Ріст поставок мінеральних добрив сільському господарству повинен обов'язково супроводжуватися покращенням техніки для їх внесення, будівництвом складів, підвищенням загальної культури роботи з добривами. Особливої уваги заслуговують правильний розрахунок доз добрив, які вносяться, дотримання науково обгрунтованих співвідношень азоту, фосфору.

Велике значення має правильне використання отрутохімікатів у сільському господарстві. Найчастіше застосовують хлорорганічні сполуки, які використовуються у боротьбі з шкідниками зернових, зернобобових, технічних культур, виноградників, овочевих і польових культур.

Препарати із групи фосфороорганічних сполук застосовуються в боротьбі із шкідниками зернових і плодових культур.

Група ртутноорганічних застосовується для передпосівного обеззаражування насіння, а разом з хлороорганічними сполуками — для захисту сільськогосподарських культур одночасно від грибкових захворювань і комах-шкідників.

До кожного препарату, який розробляють хіміки, ставлять одну умову: він повинен бути нешкідливим для людини, для тварини, для біосфери в цілому.

Забрудненість грунту отрутохімікатами в значній мірі залежить від того, як їх застосовують і зберігають. Необхідно дуже суворо дотримуватися правил використання засобів захисту рослин, так як при невмілому використанні хімічних речовин вони із союзника землероба перетворюються у жорстокого ворога.