Хімічне і радіоактивне забруднення грунтів

Бурхливий розвиток хімізації всіх галузей народного господарства і побуту різко збільшили масштаби забруднення грунтів хімічними речовинами. Досить негативно на грунтах відбивається невміле застосування мінеральних добрив і пестицидів. Встановлено, що стійкі пестициди, відіграючи позитивну роль в захисті рослин і тварин від хвороб бур'янів, шкідників, водночас негативно впливають на чисельність і активність ґрунтової фауни і мікроорганізмів. Залишки пестицидів або продукти їх перетворення поступають у вигляді домішок в природні води, в харчі і часто стають досить шкідливими для

людини.

Ця проблема є досить актуальною на Україні. Загальний обсяг використання пестицидів на полях нашої держави дуже великий: на початку 90-х років він становив майже 200 тис. т., вноситься близько 5 млн. т мінеральних добрив. Обмежений асортимент сучасних хімічних засобів захисту рослин, порушуються норми і строки їх використання, слабкий контроль за споживанням цих засобів. Незбалансоване внесення в грунт мінеральних добрив зумовили в усіх районах держави надмірну концентрацію шкідливих речовин у сільськогосподарських продуктах. В рослинницькій і тваринницькій продукції зосереджується надлишкова кількість гербіцидів, нітратних форм азоту, тобто таких біологічно активних речовин, які створюють різко негативний вплив на організми людей, метогенів. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, все це приводить до збільшення онкологічних захворювань, частота виникнення яких на 80—90 % пов'язана з забрудненням навколишнього середовища.

Отруюче діють на грунт також відходи промислового виробництва — гази металургійних заводів, відходи нафтових промислів, пил цементних заводів і пустої породи, яка викидається на поверхню в районах видобутку вугілля і рудних родовищ, Особливо інтенсивне забруднення грунту має місце в околицях металургійних І хімічних підприємств. В грунті нагромаджується миш’як, ртуть, фтор, свинець і ін. елементи. Забруднення грунту пилом металів у поєднанні з суперфосфатом діють отруююче на кореневу систему рослин, затримують їх ріст, викликають загибель.

Після другої світової війни швидко почалися забруднення грунту радіоактивними ізотопами. У зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС великі території України стали радіоактивно забрудненими. На Україні забруднено 5 млн. га, в тому числі на сільськогосподарські угіддя припадає 3,5 млн. га, на ліси —1,5 млн. га. 32 адміністративні райони шести областей постраждали від радіації, майже 60 тис. чол. проживають у зоні жорсткого контролю. При навантаженні від 5 Кі/км² й більше — 201 тис. чол. Жителі 1028 сіл (близько 1 млн. чол.) живуть в районах, забруднених цезієм-137.

Пропонуємо знайомитися із властивостями окремих хімічних елементів, які потрапляють в грунт, і їх дією на живі організми, в тому числі людей.

Йод (І). На основі досліджень встановлено, що в тих місцях, де люди часто хворіють на базедову хворобу (захворювання щитовидної залози), значно знижений вміст йоду в атмосфері, воді і грунтах.

Мідь (Cu). Незмінний фактор нормального використання організмом заліза. Нестача міді в організмі людини найчастіше пов'язана з харчуванням. З продуктів харчування багато міді міститься в молоці, маргарині, медові, а найбільше — у горіхах і овочах.

Не менш загрозливим є отруєння міддю, що може статися внаслідок отруєння фунгіцидами, тобто препаратами, які вживають для боротьби з грибами.

Цинк (Zn). З екологічного погляду важливо підтримувати вміст цинку в грунтах на належному рівні, тобто від 13 до 350 мг на 1 кг грунту. На клітинному рівні існує антагонізм між цинком і міддю.

Молібден (Мо). Незамінний елемент для азотофіксуючих мікроорганізмів. Нестача молібдену в грунтах — досить поширене явище.

З нестачею молібдену в середовищі пов'язують карієс зубів, захворювання суглобів, кісток, а також порушення роботи залоз внутрішньої секреції людини.

Оскільки молібден витісняє мідь з хімічних сполук, будучи набагато активнішим, то надмірне внесення цього елементу в грунт може викликати нестачу міді, а також і недокрів'я.

Селен (Se). Один з небагатьох елементів, корисна доза якого не дуже відрізняється від отруйної. Основною причиною нестачі селену в грунтах є кліматичні умови, особливо кількість опадів. Отруєння селеном може відбуватися через ланцюги живлення у місцях, де в грунтах міститься багато цього елементу, наприклад, у важких кислих грунтах.

Фтор (F). Досить поширений мікроелемент. Різниця між позитивною і шкідливою дозою фтору дуже мала і в цьому полягає велика небезпека фторування води.

Отруюються фтором там, де у питній воді і в грунтах міститься багато фосфору, а також навколо промислових об'єктів, де до складу стокових рідин і газових сумішей входить фтор.

Токсичну дію фтору зменшують вапнуванням грунтів.

Берилій (Be). Багато сполук берилію отруйні. Вони можуть спричинити запалення шкіри, подразнення дихальних шляхів, набрякання легень, порушення функцій усього організму.

Ртуть (tig). Входить до складу багатьох гірських порід, грунтів, води, повітря. У відповідних дозах ртуть належить до найпідступніших отрут. До водойм надходить з промислових підприємств, що виробляють целюлозу, електротехнічні прилади, поліхлорвініл, фарби, термометри, барометри. Крім цього, джерелом ртуті 'в біосфері є різні фунгіциди, якими обробляють зерно перед посівом.

З організму ртуть виходить дуже повільно, пошкоджує нервові клітини, зір, органи слуху і дотику.