Рекультивація місць видобування корисних копалин. Проблема опустелювання у світі, в Україні

В даний час технічний прогрес в гірничодобувній промисловості визначається рівнем розвитку прогресивного відкритого видобутку корисних копалин. Однак ведення відкритих гірничих робіт супроводжується порушенням земель на велику глибину. Землі, порушені при ведені відкритих гірничих робіт, стають непридатними для користування, якщо вони не піддаються відновленню.

Негативний вплив на ґрунтовий покрив калійного виробництва. Порода, яка викидається на поверхню в процесі цього виробництва, змішана з кухонною сіллю і іншими мінералами. Дощ вимиває солі, вони засмічують грунт і грунтові води. В суху вітряну погоду соляний пил також розноситься по навколишніх місцевостях. Слід врахувати і те, що після відпрацювання шахтні поля осідають. На території, під якими вони простягаються, утворюється болото.

Підприємства вугільної промисловості викликають порушення значних земельних площ, коли все більше розширюються масштаби видобутку вугілля відкритим способом. Для вугільної промисловості характерні конусні відвали — терикони. За багато років на промислових площадках шахт і збагачувальних фабриках Донбасу, Львівсько-Волинського вугільних басейнів їх сформовано сотні. Багато з них мають здатність до самозагорання і забруднюють атмосферу.

Тому велике значення має нешкідливе складування порід, попередження самозагорання і гасіння гарячих відвалів порід. Зараз складування порід здійснюється в плоскі відвали.

Практика рекультивації земель свідчить про широке повторне використання породних відвалів в народному господарстві. Ефективність сільськогосподарського відновлення земель залежить в основному від повноти зняття і повторного використання грунтів. Найбільш зручним і дешевим видом біологічного освоєння рекультивованих земель є заліснення. Для лісопосадок не потрібно вирівнювати відвальні площі. Найшвидше віддачу отримують з тих рекультивованих земель, які використовуються під пасовища або сіножаті. Порушені землі можуть бути використані для міського і промислового будівництва.

Багато земель, на яких займалися рільництвом або покритих лісом, виводяться із обороту сільськогосподарського виробництва вже при встановленні обладнання, яке призначене для видобутку мінеральної сировини.

Таким чином, виникли нежиттєві, техногенні ландшафти, загальна площа яких на Землі перевищує 10 млн. га.

На Україні щорічно відводиться 5—7 тис. га земель, в тому числі ріллі та інших сільськогосподарських угідь, для складування відходів, шлаконакопичувачів тощо. Найбільш значні площі угідь вилучаються з цією метою у Донбасі та Придніпров'ї, де, як відомо, зосереджені великі обсяги видобутку кам'яного вугілля та залізної руди.