42. Обмін мінеральних речовин у л-ті (омр).

Чинники ОМР:

- синтез і розклад органіки;

- гідрогенез (сукуп-ть геохім. і мінералогічних перетворень, викликаних проникненням у земну кору (по тріщинах) води, що виносить розч. речовини з 1 геогоризонту до інш. й таким чином утв. нові мінерали).

Геогоризонт – комплексне утворення, в яке входять усі наявні в тому чи іншому шарі ПТК геомаси.

Основними хім. ел-тами, що беруть участь в ОМР, є N, P, Ca, K, Mg, S (як макроел-ти) + Fe, Mn, Cl, B, Zn (як мікроел-ти). Ступінь рухомості кожної речовини в л-ті визнач. фізико-хім., термодинам., механ. вл-тями геогоризонту, через який вона проходить. Місця різкої зміни умов переміщення – ланд.-геохімічні бар’єри (ЛГБ); на них відбувається накопич. окремих речовин. Головні х-ки ЛГБ – тип, полож. у верт. структурі л-ту та напрямок гідрогенних потоків речовин.

1 із найважлив. складових ОМР є обмін між ґрунтом та фітоценозом (ФЦ). Розподіл речовин, поглинених із ґрунту росл.: б. част. (over 80%) повертається в ґрунт, інша – випаров. до атмосфери, ще інша йде на приріст фітомаси, решту – жруть тварини, й вона переміщ. далі по трофічній мережі. {Цікавою особл-тю є те, що з підвищенням троф. рівня підвищується концентрація токс. речовин. Оск. людина знах. на вищому трофічному рівні, її жерти найнебезпечніше. – Прим. автора.}

Ті речовини, що в норм. умовах не беруть участі в обміні – резервний фонд л-ту.

40.Тепловий режим ландшафтів.Основне джерело енергії-сонячна(інші джерела-теплова енергія надр Землі,енергія тектонічних рухів,енергія космічних променів,енергія припливного тертя). Забезпеченість сонячною енергією визначає інтенсивність функціонування ландшафтів (при рівній вологозабезпеченності), а сезонні коливання інсоляції обумовлюють основний річний цикл функціонування. Перетворення сонячної радіації починається ще у атмосфері,але найбільш інтенсивно відбувається біля земної поверхні. Сумарна сонячна радіація, що досягає земної поверхні,частково відбивається від неї(кількість відбитої радіації коливається залежно від характеру поверхні і характеризується величиною альбедо) та витрачається на ефективне випромінювання в атмосферу. Поглинене земною поверхнею тепло витрачається, в основному, на транспірацію(випаровування води рослинами) і на турбулентну віддачу тепла в атмосферу (нагрівання повітря і вологообмін). Співвідношення цих витрат зональне. Інші енерговитрати, що грають істотну роль у функціонуванні ландшафту, складають дуже невелику частину радіаційного балансу. Це, перш за все, теплообмін земної поверхні з грунтами. Він носить циклічний характер: у теплий час тепловий потік поступає від поверхні углиб, в холодний - у зворотному напрямі. У високих і помірних широтах частина радіаційного балансу витрачається на танення снігу, льоду і сезонної мерзлоти (2-5%). На фізичну руйнацію гірських порід, хімічне розкладання мінералів в грунті витрачаються соті і тисячні долі відсотка.На реакцію фотосинтезу йде приблизно 1,3% радіаційного балансу(фотосинтетично активна радіація),більша частина якої зберігається у чистій первинній продукції.Господарська діяльність людини істотно впливає на потоки та трансформацію енергії в ландшафті-забруднення атмосфери призводить до збільшення кількості відбитої та зменшення кількості сумарної радіації(смог зменшує на 30-40%).Розорювання призводить до зміни всієї структури енергетичних потоків.