Тема 9. Екологічне виховання студентів як основа для забезпечення екологічного майбутнього людини

Переконання людини формується з дитинства. Одна із основних моральних задач, поставлених перед педагогом — виховати любов до батьківщини, а значить і бережливе ставлення до рідної природи.

Сприйняття природи допомагає розвивати такі якості, як життє­радісність, емоційність, чутливе, уважне відношення до всього живо­го. Природа сприяє розумовому розвитку дітей, їх логічній думці і мові. Якщо привчати дітей любуватися яскравими фарбами неба, просторами полів, формою сніжинок, польотом ластівки, у них розвиватиметься художній смак, потреба в творчості, стає глибшим сприйняття навколишнього світу. Як влучно підмітив відомий ро­сійський письменник Леонід Леонов, «Створювати творців і захисни­ків лісу важливіше, ніж вирощувати сам ліс». Цими словами він не хотів принизити практичної сторони справи, а лише підкреслив величезну, провідну роль екологічної культури, екологічного вихо­вання у справі охорони природи.

Екологічна культура особистості формується в процесі виховання і навчання. її характерною рисою є наскрізна пронизаність етнічни­ми принципами. Саму етику Альберт Швейцер визначав як «безмеж­ну відповідальність людини за все, що живе».

Об'єктивним показником екологічної культури людства є рівень нашого спілкування з природою. А рівень цей низький. За висловом відомого вченого Льва Канторовича «низька культура природокористування не є результатом низького рівня науково-технічної дум­ки, а є наслідком відсутності у нас етики». Неетичне ставлення до природи і самих себе є показником бездуховності людства.

Основними показниками екологічної культури визначають:

— знання загальних закономірностей розвитку природи і су­спільства;

• розуміння взаємозв'язку їх існування і того, що природа склала першооснову становлення і еволюції людства;

• визначення соціальної обумовленості взаємовідносин людини і природи;

— подолання споживацького ставлення до природи, як джерела матеріальних вигод;

— вміння передбачати наслідки впливу діяльності людини на біосферу Землі;

• підпорядкування своєї діяльності вимогам раціонального природокористування, піклування про навколишнє природне середо­вище;

• вміння зберігати сприятливі природні умови і конкретну працю.

Взірцем вищої екологічної культури можуть послужити окремі уривки з листа вождя Сієтла з племені дуанів на території штату Вашінгтон президенту США Франкліну Піреу в 1854 р. з приводу передачі землі предків уряду США:

— Президент у Вашінгтоні посилає нам звістку, що хоче купити нашу землю. Але хіба можна купити або продати небо? Тепло землі? Ця думка нам чужа. Якщо ми не володіємо свіжим повітрям і джерельною чистою водою, тоді як можна їх купити?

Кожна крихта Землі свята для мого народу. Пахучі квіти — наші сестри. Ведмідь, олень, великий орел — всі вони наші брати. Кам'янисті перевали, нектар галявин, тепло тіла поні і людина — всі належать до однієї родини. Ми знаємо сік дерев як кров, що тече в наших жилах. Ми — частина Землі, а вона — частина нас.

• Ось що ми знаємо Земля не належить людям; це люди належать Землі. Всі речі взаємозв'язані, як кров, що об'єднує нас в одну сім'ю. Чи будете ви вчити ваших дітей тому, чому ми вчимо своїх? Що Земля — наша мати. Що випаде на долю Землі, те випаде і на долю людей. Не людина плете павутину життя, вона лише ниточка в ньому. Що вона зробить павутині, те зробить і собі.

• Ми любимо цю Землю, як новонароджений биття серця матері. Тому якщо ми продамо вам нашу Землю, любіть її, як ми її любили. Турбуйтесь про неї, як ми турбувались. Збережіть пам'ять про те, якою вона була, коли ви її отримали. Всіма силами, усім розумом і серцем збережіть її для своїх дітей, і любіть її, як Бог любить всіх нас.»

Фундамент екологічної культури закладається в дитинстві і тут першочергова роль належить сім'ї. Однак особливе місце у форму­ванні екологічного світогляду відводиться загальноосвітній середній школі в зв'язку з тим, що:

— вивчення в школі природоохоронних основ формує елементи екологічних знань про наукові основи природокористування;

• природоохоронні знання необхідні для вдосконалення самого навчально-виховного процесу, формування цілісної картини світу;

• екологічна освіта і виховання в школах реалізуються безпе­рервно і послідовно;

• дає можливість вести екологічну просвіту комплексно на міжпредметні основи;

• формує певні переконання у відповідності до отримання знань, а також практичні навики і активну життєву позицію в природоохоронній області.

Тому зміст природоохоронної освіти повинен включати:

• систему знань про особливості природи і взаємовідносини суспільства і природи;

• вміння і навики по її вивченню, збереженню і відтворенню.

Природоохоронна освіта тісно пов'язується з екологічним вихо­ванням. Під екологічним вихованням розуміють такий розвиток волі, почуття і рис характеру, які би проявлялись в правильній (етичній) поведінці по відношенню до навколишнього середовища. Воно по­винно бути добровільним і безперервним протягом усього життя людини. Метою екологічного виховання є формування екологічної свідомості, яка охоплює поняття екологічної моралі — збалансова­ності між сприйняттям навколишнього середовища, його пізнанням і поведінкою людей по відношенню до нього.

Екологічне виховання не може орієнтуватись тільки на розум. Необхідно впливати також на емоції і почуття людей. В школі цьому сприяє навчання рідної мови, літератури, історії, художнє, музичне виховання.

При впливі на емоції і почуття людей необхідно використовувати і такі засоби, як кіно- і телепередачі, виставки картин і фотографій, літературний і графічний гумор, тощо.

Основою правильного виховання є єдність між словами і вчинка­ми. Сьогодні мало говорити або писати про проблеми навколишнього середовища. Слова повинні відповідати конкретним природоохорон­ним справам.

При цьому всі ми повинні керуватись простими положеннями екологічної моралі:

• кожен вид рослин, тварин, мікроорганізмів, як і людина, народжується рівним перед природою. Закони біосфери диктують нам необхідність цієї рівності;

• природне право на життя включає в себе повну особисту свободу і визнання такої ж за іншими людьми, тваринами і рос­линами;

• симпатія до всього живого, любов до природи — як правило, до кінця не усвідомлена і не розкрита духовна потреба кожного із нас, втрата якої в суспільстві землян привела до ерозії духу;

• не можна порушувати відлагодженості і краси природи — по­вне їх відновлення може і не відбутись;

• не роби того, наслідків чого для природи ти не знаєш. Перш ніж щось відрізати, що існувало віками,— сім раз зваж;

• не рви квітів, не ламай гілок, не знищуй в природі нічого — їй все потрібно і згубивши одне, ти обов'язково згубиш інше;

• тільки говорити про збереження природи мало, необхідно діяти, не допускаючи шкоди, а якщо довелось щось забрати, його необхідно компенсувати у декілька разів; зрубав дерево — посади три.

• краса є правда, критерієм правильності в пошуку істини нашої діяльності є індивідуально зрозуміле кожним почуття пре­красного. Ми не знайшли істини і довели природу до стану деградації, коли дотримувались науково-раціонального погляду, ха­пались за одну думку і діяли гуртом.

Природоохоронна освіта і виховання здійснюються як в рамках навчального процесу в курсах шкільних дисциплін, так і в формах позаурочної роботи на матеріалах природи.

В основі екологічного виховання покладений віковий принцип, коли різним за віком школярам ставляться різні завдання. В той же час в процесі шкільних занять, екскурсій, роботи в природі увага зосереджується на мотивації поведінки студентів. Такими мотивами можуть бути:

• громадянсько-патріотичні — відображають розуміння обо­в'язку перед Батьківщиною;

• естетичні — основані на почуттях прекрасного і гармонійного;

• науково-пізнавальні — пов'язані з пізнанням природи;

• економічні — основані на оцінці практичної цінності природи для людського суспільства;

• санітарно-гігієнічні — торкаються збереження чистоти навко­лишнього середовища, захисту його від забруднення.

Кожна із дисциплін розглядає ті аспекти охорони природи, які витікають з їх змісту і специфіки. Особлива роль при цьому належить інтегративному курсу «Основи екологічних знань», який у випускному класі вінчає і синтезує систему екологічної підготовки в рамках кожного предмету.

До основних організаційних форм позаурочного і позашкільного навчання належать гуртки, загони, дружини з охорони природи, «зелені» та «голубі» патрулі, клуби друзів природи, лі­сництва.

Крім зазначених форм, важливе значення має природоохоронна робота в таборах праці і відпочинку, туристичних походах, на екскурсіях, при організації навчальних стежок природи (пізнаваль­них вихідного дня, туристичних багатоденних, навчальних екологіч­них кількагодинних і т. п.)

Провідне завдання названих позакласних і позашкільних форм навчити студентів нормам поведінки в природі і в першу чергу: вибору місця для розбивки наметового табору; підготовки місць для розпа­лювання вогнища; складування відходів та сміття і ін.

Вагоме місце в системі екологічної освіти і навчання займають спеціально організовані і проведені природоохоронні акції і заходи. Для прикладу, по виявленню та охороні рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин рідного краю, посадка лісу й озеленення населених пунктів, заліснення балок та верхів'я ярів, проведення акцій чистої води, свят квітів, птахів, природоохоронних актів по збереженню рослин першоцвітів, ялинок перед Новим роком за рахунок організацій виставок-продажі новорічних композицій, екібан з підручних матеріалів. Залучення до широкомасштабних екологічних акцій природоохоронних органів, громадсько-політичних організа­цій.

Всі позаурочні і природоохоронні заходи повинні бути скоординовані з навчальними програмами і об'єднані в єдиний план природоохоронної освіти і виховання, який виступає складовою частиною навчально-виховної роботи в коледжі. При цьому ефектив­ність спланованих заходів буде знаходитись в прямій залежності від ініціативності і самостійності студентів.