43. Набуття і припинення права власності на землю

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

- придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

- безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності;

- приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користуванні тощо.

Держава набуває права власності на землю у разі:

а) відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності;

б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, тощо;

в) прийняття спадщини;

г) передачі у власність держав земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами;

е) конфіскації земельної ділянки.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у випадку:

а) передачі їм земель державної власності;

б) примусового відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності;

в) прийняття спадщини;

Юридичні особи України набувають право власності на земельну ділянку для ведення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, міни, дарування тощо;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Земельний кодекс України розрізняє підстави припинення права власності на земельну ділянку (ст. 140) та підстави припинення права користування земельною ділянкою (ст. 141).

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

1) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку. Процедурою такої відмови є: а) отримання згоди органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування на одержання земельної ділянки у власність;

2) Смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

3) Відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

4) Звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;