94. 19.2. Правовий режим відходів

Правовий режим поводження з відходами - це система встановлених законодавством правових заходів, норм і правил, що визначають правові засади поводження з відходами з метою попередження негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Відповідно до Закону «Про відходи» поводження з відходами - це дії, спрямовані на запобігання їх утворенню, збирання, перевезення, зберігання, оброблення відходів, їх утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення. Утворення відходів у виробника відходів (фізичної або юридичної особи, у діяльності якої виникають відходи) допускається лише при наявності у нього дозволів на утворення відходів, виданих органами Мінприроди. Такі дозволи набирають чинності після затвердження лімітів на утворення (розміщення) відходів, які встановлюються терміном на один рік і доводяться до власників відходів. У разі утворення відходів, що перевищують обсяги затверджених лімітів, власник відходів повинен одержати на них окремий дозвіл. Отримання дозволу відбувається відповідно до Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року.

Розміщення відходів також дозволяється лише за наявності спеціального дозволу, на визначених місцевими радами територіях, у межах установлених лімітів, з додержанням санітарних і екологічних норм та способом, що забезпечить можливість їх подальшого використання як вторинної сировини.

Правова політика держави у сфері поводження з відходами базується на принципах забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження та видалення відходів, дотримання правил екологічної безпеки при поводженні з відходами; сприяння максимально можливій утилізації відходів шляхом їх повторного чи альтернативного використання; розроблення екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами; організація контролю за місцями чи об'єктами розміщення відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє природне середовище та здоров'я людини (ст. 5 Закону України «Про відходи»). Крім того, у сфері поводження з радіоактивними відходами має забезпечуватися розмежування функцій державного контролю та управління у цій сфері; прийняття рішень щодо розміщення нових сховищ радіоактивних відходів має проходити з участю громадян, їх об'єднань, а також місцевих органів влади (ст. 3 Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами»).

Дуже важливу роль у справі охорони навколишнього природного середовища відіграє включення до правового режиму вимог до суб'єктів у сфері поводження з відходами, заходів обмеження та запобігання негативному впливу відходів, окремих вимог поводження з небезпечними відходами тощо.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання відходів у несанкціонованих місцях; вести первинний облік кількості, типу і складу відходів, що утворилися; здійснювати постійний контроль за станом об'єктів розміщення власних відходів. Такі суб'єкти повинні отримувати необхідні дозвільні документи при поводженні з відходами; вносити плату за їх розміщення, інші необхідні платежі тощо.

До заходів запобігання негативному впливу відходів, що запроваджуються урядом, центральними і місцевими органами виконавчої влади в межах їх компетенції, зокрема, належать встановлення нормативів утворення відходів на одиницю продукції; лімітів утворення та розміщення відходів; загальних вимог щодо поводження з відходами; санкцій за перевищення відповідних лімітів; квот на ввезення в Україну відходів як вторинної сировини тощо. Так, видалення відходів має здійснюватися відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України; місця розташування відходів мають відповідати екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам. Одночасно забороняється захоронення відходів на найбільш екологічно та соціально цінних територіях, зокрема, на території міст, інших населених пунктів, природно-заповідного фонду, в межах водоохоронних зон, у місцях, що може створювати небезпеку для довкілля та здоров'я людини.