100. Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення
Міжнародні екологічні правопорушення поділяють на відповідні міжнародні злочини і міжнародні делікти. Ці категорії відрізняються між собою ступенем небезпеки для міжнародного співтовариства. З урахуванням цього до міжнародних екологічних злочинів належать істотні порушення державою міжнародних зобов’язань, які є визначальними для охорони і захисту навколишнього середовища. Будь-яке інше міжнародно-протиправне діяння екологічного характеру відносять до категорії міжнародних деліктів.
За скоєння міжнародного екологічного злочину відповідальність несуть як винні у цьому держави, так і посадові особи цієї держави. До міжнародно-злочинних дій належать: масове забруднення атмосфери і морського середовища; застосування методів і засобів ведення воєнних дій, які мають на меті завдати великої і довготривалої шкоди природному середовищу (ст. 35 Протоколу І до Женевських конвенцій 1949 p.); екоцид, що виявляється у примусовому використанні природних умов і явищ для досягнення воєнної переваги над противником за допомогою ведення геофізичної (вулканічна діяльність, землетруси тощо) чи метеорологічної війки (урагани, лавини, зсуви, цунамі тощо), широкому застосуванні зброї масового знищення. Конвенція про заборону воєнного або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище (1977 р.) забороняє також використання будь-яких засобів впливу на природне середовище для зміни шляхом цілеспрямованого керування природними процесами динаміки, складу і структури Землі, включаючи її біоту, літосферу, гідросферу або космічний простір (ст. 2).
Частина з зазначених екологічних правопорушень належить до категорії військових злочинів. Кримінальна відповідальність за міжнародні екологічні злочини може застосовуватися спеціальними міжнародними судами (трибуналами) або судами держав, на території яких вчинено злочин. Але конкретної практики застосування такої відповідальності фактично немає. Нині вона виконує переважно роль превентивного засобу в галузі забезпечення міжнародного екологічного правопорядку.
Більш реальними є санкції, які застосовуються за вчинення міжнародних екологічних деліктів. У зв’язку з цим виділяють два види відповідальності -- нематеріальну і матеріальну. Конкретними формами нематеріальної відповідальності за екологічні делікти можуть бути реторсії (правомірні примусові дії держави у відповідь на недружній акт з боку іншої держави), сатисфакція (принесення державою-порушником вибачень постраждалій державі) та репресалії (правомірні примусові дії держави, що мають на меті відновлення своїх прав, порушених іншою державою). Як репресалії, зокрема, досить часто застосовується затримання чи арешт рибальських суден за порушення правил рибальства.
Сутність матеріальної відповідальності полягає у повній або частковій компенсації матеріальної чи моральної шкоди, завданої внаслідок порушення міжнародних екологічних зобов’язань. У більшості випадків вина правопорушника є необхідною умовою настання такої відповідальності. Про це безпосередньо йдеться у ряді міжнародних документів. У Протоколі про відповідальність і компенсацію за шкоду, завдану внаслідок транскордонного перевезення небезпечних відходів та їх видалення (2000 p.), зокрема, говориться, що ніяка відповідальність не покладається на особу, якщо вона доведе, що шкода є результатом: а) військових дій чи громадянської війни; б) природних явищ, які мають виключний і небезпечний характер; в) навмисної протиправної поведінки третьої сторони, включаючи й особу, якій завдана шкода (ст. 4).
Водночас у міжнародній практиці застосовується й безвинна, або так звана абсолютна, відповідальність. Вона здебільшого пов’язана із завданням шкоди джерелами підвищеної небезпеки (ядерними установками, повітряними і космічними апаратами тощо). Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами (1972 p.), наприклад, передбачає, що «запускаюча держава несе абсолютну відповідальність щодо виплати компенсації за шкоду, завдану її космічними об’єктами на поверхні Землі чи повітряному судну в польоті» (ст. II).
У ряді випадків обов’язок відшкодування екологічної шкоди покладається не на державу, а на операторів як державних, так і приватних підприєм ств, установок тощо. Відповідно до Конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою внаслідок розвідки і розробки мінеральних ресурсів морського дна (1976 p.), зокрема, таким оператором може бути спеціально призначена державою особа або особа, яка здійснює загальний контроль за діяльністю нафтової морської установки. Оператор установки відповідає за шкоду від забруднення, яка є результатом інциденту. Коли є кілька операторів установки, вони відповідають солідарно. Оператор не відповідає за шкоду від забруднення, якщо доведе, що шкода стала наслідком військових чи ворожих дій, громадянської війни, повстання або стихійного явища.
- 2. Предмет і поняття екологічного права
- 3. Об'єкти і суб'єкти екологічного права
- 4.Система екологічного права
- 5 . Загальна характеристика екологічного законодавства
- 6. Екологічні права
- 7. Обов’язки громадян у галузі екології
- 8. Право власності на природні ресурси
- 9. Формами забезпечення права власності на природні ресурси
- 10. Об'єктами права власності
- 11. Право природокористування
- 12. Право природокористування
- 13. Суб'єкти права природокористування
- 14. Головними підставами виникнення
- 15. Праву екологічної безпеки
- 16. Особливості правовідносин у галузі забезпечення екологічної безпеки
- 17. Механізм правового забезпечення екологічної безпеки
- 18 . Управління у галузі охорони нпс
- 19. Органи загального державного управління
- 20.Органи спеціального державного управління
- 21. Громадське управління у галузі екології
- 22.Екологічний моніторинг (моніторинг довкілля)
- 23.Державний облік в галузі охорони навколишнього природного середовища
- 24. Екологічні нормативи
- 25. Екологічна експертиза
- 26. Екологічне лімітування
- 27. Екологічне ліцензування
- 28. Екологічне інформування (екологічне інформаційне забезпечення)
- 29.Екологічний контроль.
- 30. Економіко-правовий механізм охорони довкілля
- 31. Правові форми платежів в галузі екології
- 32. Відповідальність в екологічному праві
- 33. Екологічне правопорушення як підстава юридичної відповідальності
- 34. Види юридичну відповідальність .
- 35. Особливості кримінальної відповідальності в галузі екології
- 37.Дисциплінарна відповідальність
- 38.Майнова відповідальність
- 39. Земельні правовідносини
- 40. Склад та цільове призначення земель України
- 41. Право власності на землі України
- 42. Право користування землею
- 43. Набуття і припинення права власності на землю
- 44. Правова охорона земель
- 45. Відповідальність
- 46. Контроль за використанням та охороною земель
- Глава 32 Стаття 187. Завдання контролю за використанням та охороною земель
- 47. Моніторинг земель та державний земельний кадастр
- 48. Правовою охороною земель сільськогосподарського призначення
- 49. Правова охорона земель житлової та громадської забудови
- 50. Правова охорона земель промисловості, транспорту
- 51. Землі оборони, їх правова охорона
- 52. Загальні положення надрового права.
- 53. Основні права та обов’язки користувачів надрами
- 54. Публічне управління і контроль в галузі геологічного вивчення
- 55. Види користувачів надрами, порядок надання у користування
- 56. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету
- 57. Правова охорона надр
- 58. Відповідальність за порушення законодавства про Надра
- 59. Загальні положення лісового законодавства. Право власності на ліси
- 60. Загальна характеристика права лісокористування
- 61. Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин
- Стаття 26. Повноваження Верховної Ради України у сфері лісових відносин
- Стаття 27. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин
- 62. Охорона і захист лісів
- 63.Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства
- 65. Право використання об’єктами та види, форми
- 66. Управління і контроль у сфері охорони та використання тваринного світу
- 67. Організаційно-правові заходи охорони тваринного світу
- 68.Правове регулювання рибальства і рибного господарства
- 69. Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ
- 70. Води як об'єкт правової охорони та використання
- 71. «Поняття права водокористування»
- 72. Глава 9. Водокористувачі. Права і обов'язки
- 73. Правова охорона водних об'єктів
- 74. Державне управління і контроль у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
- Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів
- Державний облік вод. Державний водний кадастр
- Економічне регулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
- 75. Глава 23. Відповідальність за порушення водного законодавства
- Стаття 111. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства
- 76. 15.1. Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони та використання
- 77. Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря
- 78. 15.4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про атмосферне повітря
- 79. 20.1. Поняття та основні складові національної екологічної мережі України
- 80. Природні території та об'єкти особливої державної охорони як ключові складові екомережі
- 81. Природно-заповідний фонд України та правова охорона тваринного світу
- Території та об’єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватися:
- 83. Курортні та лікувально-оздоровчі території
- 82. 20.5. Рекреаційні зони
- 83. Водоохоронні зони
- 84. Полезахисні природні (лісові) смуги
- 85. Види тварин і рослин, занесені до Червоної книги України
- 85. Природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України
- 87. Водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення як місця перебування водоплавних птахів
- 88. Природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність
- 89. Відновлювані території, що підлягають включенню до національної екомережі України
- 90. Загальна характеристика надзвичайних екологічних ситуацій
- 92. Правове регулювання відносин, що виникають у зв'язку з надзвичайними екологічними ситуаціями.
- 93. Поняття та види відходів
- 94. 19.2. Правовий режим відходів
- 95. Державне управління і контроль у сфері поводження з відходами
- 96. Юридична відповідальність у сфері поводження з відходами
- 97. Поняття міжнародного права навколишнього середовища
- 98. Джерела міжнародного права навколишнього середовища
- 99. Міжнародно-правове регулювання охорони та використання природних ресурсів і об'єктів навколишнього середовища
- 100. Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення
- 101. Становлення та розвиток європейської еколого-правової політики
- 102. Адаптація законодавства України до європейського права навколишнього середовища