82. 20.5. Рекреаційні зони
Рекреаційні зони - це території (акваторії), призначені для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Більш детально зміст понять «відпочинок», «туризм», «спорт» розкривається у спеціальних законодавчих актах України.
Туризм - це тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування. Спорт - як органічна частина фізичної культури, особлива сфера виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності.
До рекреаційних зон відносять ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури та спорту, кемпінгів, яхт-клубів, туристичних баз, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, парків, зелених зон навколо міст та інших населених пунктів і зелених насаджень міст, навчально-туристичних та екологічних стежок, маркованих трас, дитячих і спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Рекреаційні зони можуть мати свого відокремленого землекористувача чи входити до складу інших категорій землекористувань: земель міст (парки), приміських земель (зелені зони навколо міст), земель лісового фонду (ліси населених пунктів) та природно-заповідного фонду. Землі окремих категорій природно-заповідного фонду мають «подвійну прописку»: вони є одночасно землями природоохоронного та рекреаційного призначення. Це стосується:
- біосферних заповідників, до зон антропогенних ландшафтів яких поряд з територіями традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення включаються і рекреаційні зони;
- національних природних парків, у межах яких виділяються зона регульованої рекреації, де організується короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, дозволяється влаштування туристських маршрутів і екологічних стежок; однак забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство й мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони), і зона стаціонарної рекреації (призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку);
- регіональних ландшафтних парків, що поєднують статус природоохоронних і рекреаційних установ, і одним з основних завдань яких є створення умов для туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів;
- дендрологічних парків, що створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для їх використання, у тому числі в рекреаційних цілях;
- зоологічних парків, у межах яких виділяється рекреаційна зона, призначена для організації відпочинку та обслуговування відвідувачів парку;
- парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, які є і природоохоронними, і рекреаційними установами.
Ділянки земель рекреаційного призначення можуть виділятись у складі земель лісового фонду. Користування такими ділянками регулюється Лісовим кодексом України. Воно може здійснюватись на засадах як загального, так і спеціального природокористування. Згідно зі ст. 75 Кодексу користування земельними ділянками лісового фонду в рекреаційних і туристичних цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів та з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог.
У лісах, що використовуються в рекреаційних цілях, лісокористувачі повинні здійснювати роботи щодо їх благоустрою. Порядок користування земельними ділянками лісового фонду в рекреаційних і туристичних цілях встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Переважно рекреаційне призначення мають ліси населених пунктів. Правовим режимом останніх забороняються рубки головного користування, заготівля живиці, деревних соків, лісової підстилки, а також випасання худоби. Законодавством може бути передбачена заборона й інших видів використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, якщо вони несумісні 3 організацією відпочинку населення.
За межами міст та інших населених пунктів землі, зайняті лісопарками та іншими зеленими насадженнями, що виконують захисні та санітарно-гігієнічні функції і є місцем відпочинку населення, включаються до зелених зон, тобто до складу земель рекреаційного призначення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про туризм» під час містобудівного планування, проектування, розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів містобудування на територіях рекреаційних зон відповідні органи виконавчої влади, власники об'єктів містобудування повинні передбачати максимальну інтеграцію споруджуваних об'єктів до місцевого соціально-економічного, природного та історико-культурного середовища.
Для проектування, будівництва та реконструкції рекреаційно-оздоровчих закладів (будинків відпочинку, пансіонатів, комплексів цих закладів, туристичних баз, туристичних притулків, баз відпочинку та ін.) незалежно від форм власності та відомчої належності Міністерством охорони здоров'я України затверджені Державні санітарні правила розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів (1996). Межі зон відпочинку (рекреаційних зон), функціональне зонування та планувальна організація їх територій мають відповідати чинним містобудівним і гігієнічним нормативам та вимогам до планування та забудови зон відпочинку ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (розділ 5), а також Санітарних правил і норм «Планування та забудова населених місць» (розділ 6).
На території зон відпочинку забороняється будівництво нових, розширення та реконструкція діючих виробничих та інших об'єктів, не пов'язаних з безпосереднім обслуговуванням відпочиваючих та населення, яке постійно проживає в цій місцевості. Наявні в межах зон рекреації промислові об'єкти, які є джерелами шкідливого впливу на навколишнє природне середовище і перешкоджають розвитку цих зон, підлягають виносу за межі зон відпочинку або зміні їх виробничого профілю.
У рекреаційних зонах мають створюватися комплекси курортно-рекреаційних закладів, які формуються близькими за профілем установами, об'єднаними на основі спільного архітектурно-просторового рішення та централізації медичного, культурно-побутового, господарського, інженерного та енергетичного обслуговування.
Вибір земельної ділянки для розташування закладів рекреації підлягає обов'язковому погодженню з органами, установами та закладами санепідемслужби.
Методи очистки, умови та місця скидання стічних вод встановлюються відповідно до вимог генеральних планів зон відпочинку з урахуванням вимог Санітарних правил і норм охорони поверхневих вод від забруднення (СанПіН № 4630-88), а також Санітарних правил охорони прибережних вод морів від забруднення в місцях водокористування населення (СанПіН № 4631-88), планування та забудови населених місць.
Погодження вибору земельної ділянки під будівництво закладів відпочинку і туризму та відповідної проектної документації покладається на органи санепідслужби Міністерства охорони здоров'я. У разі виникнення спору між органами санепідслужби та підприємствами чи організаціями, зацікавленими у виділенні земельної ділянки, питання розглядається вищими органами санепідслужби або може бути предметом розгляду в суді.
Державне управління рекреаційно-туристичною галуззю. Державне управління відповідною галуззю в Україні здійснює Державна туристична адміністрація України (Держтурадміністрація України). Вона забезпечує планування, програмування розвитку туристичної інфраструктури та раціонального використання туристичних ресурсів, здійснює наукове, інформаційно-рекламне забезпечення туристично-рекреаційної діяльності, веде Державний реєстр суб'єктів туристичної діяльності, контролює в межах своєї компетенції додержання вимог законодавства про туризм та здійснює інші повноваження щодо управління туристично-рекреаційною діяльністю.
Особи, винні в порушенні правового режиму рекреаційних зон, можуть притягатися до адміністративної, кримінальної та дисциплінарної відповідальності згідно з законом. На винних у вчиненні таких правопорушень може бути покладено обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду.
Специфічних складів правопорушень, які передбачали б юридичну відповідальність за вчинення протиправних діянь саме в рекреаційних зонах або були спрямовані на порушення їх режиму, законодавство України не передбачає. До цих відносин можуть застосовуватись загальні норми юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
- 2. Предмет і поняття екологічного права
- 3. Об'єкти і суб'єкти екологічного права
- 4.Система екологічного права
- 5 . Загальна характеристика екологічного законодавства
- 6. Екологічні права
- 7. Обов’язки громадян у галузі екології
- 8. Право власності на природні ресурси
- 9. Формами забезпечення права власності на природні ресурси
- 10. Об'єктами права власності
- 11. Право природокористування
- 12. Право природокористування
- 13. Суб'єкти права природокористування
- 14. Головними підставами виникнення
- 15. Праву екологічної безпеки
- 16. Особливості правовідносин у галузі забезпечення екологічної безпеки
- 17. Механізм правового забезпечення екологічної безпеки
- 18 . Управління у галузі охорони нпс
- 19. Органи загального державного управління
- 20.Органи спеціального державного управління
- 21. Громадське управління у галузі екології
- 22.Екологічний моніторинг (моніторинг довкілля)
- 23.Державний облік в галузі охорони навколишнього природного середовища
- 24. Екологічні нормативи
- 25. Екологічна експертиза
- 26. Екологічне лімітування
- 27. Екологічне ліцензування
- 28. Екологічне інформування (екологічне інформаційне забезпечення)
- 29.Екологічний контроль.
- 30. Економіко-правовий механізм охорони довкілля
- 31. Правові форми платежів в галузі екології
- 32. Відповідальність в екологічному праві
- 33. Екологічне правопорушення як підстава юридичної відповідальності
- 34. Види юридичну відповідальність .
- 35. Особливості кримінальної відповідальності в галузі екології
- 37.Дисциплінарна відповідальність
- 38.Майнова відповідальність
- 39. Земельні правовідносини
- 40. Склад та цільове призначення земель України
- 41. Право власності на землі України
- 42. Право користування землею
- 43. Набуття і припинення права власності на землю
- 44. Правова охорона земель
- 45. Відповідальність
- 46. Контроль за використанням та охороною земель
- Глава 32 Стаття 187. Завдання контролю за використанням та охороною земель
- 47. Моніторинг земель та державний земельний кадастр
- 48. Правовою охороною земель сільськогосподарського призначення
- 49. Правова охорона земель житлової та громадської забудови
- 50. Правова охорона земель промисловості, транспорту
- 51. Землі оборони, їх правова охорона
- 52. Загальні положення надрового права.
- 53. Основні права та обов’язки користувачів надрами
- 54. Публічне управління і контроль в галузі геологічного вивчення
- 55. Види користувачів надрами, порядок надання у користування
- 56. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету
- 57. Правова охорона надр
- 58. Відповідальність за порушення законодавства про Надра
- 59. Загальні положення лісового законодавства. Право власності на ліси
- 60. Загальна характеристика права лісокористування
- 61. Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин
- Стаття 26. Повноваження Верховної Ради України у сфері лісових відносин
- Стаття 27. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин
- 62. Охорона і захист лісів
- 63.Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства
- 65. Право використання об’єктами та види, форми
- 66. Управління і контроль у сфері охорони та використання тваринного світу
- 67. Організаційно-правові заходи охорони тваринного світу
- 68.Правове регулювання рибальства і рибного господарства
- 69. Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ
- 70. Води як об'єкт правової охорони та використання
- 71. «Поняття права водокористування»
- 72. Глава 9. Водокористувачі. Права і обов'язки
- 73. Правова охорона водних об'єктів
- 74. Державне управління і контроль у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
- Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів
- Державний облік вод. Державний водний кадастр
- Економічне регулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
- 75. Глава 23. Відповідальність за порушення водного законодавства
- Стаття 111. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства
- 76. 15.1. Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони та використання
- 77. Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря
- 78. 15.4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про атмосферне повітря
- 79. 20.1. Поняття та основні складові національної екологічної мережі України
- 80. Природні території та об'єкти особливої державної охорони як ключові складові екомережі
- 81. Природно-заповідний фонд України та правова охорона тваринного світу
- Території та об’єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватися:
- 83. Курортні та лікувально-оздоровчі території
- 82. 20.5. Рекреаційні зони
- 83. Водоохоронні зони
- 84. Полезахисні природні (лісові) смуги
- 85. Види тварин і рослин, занесені до Червоної книги України
- 85. Природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України
- 87. Водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення як місця перебування водоплавних птахів
- 88. Природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність
- 89. Відновлювані території, що підлягають включенню до національної екомережі України
- 90. Загальна характеристика надзвичайних екологічних ситуацій
- 92. Правове регулювання відносин, що виникають у зв'язку з надзвичайними екологічними ситуаціями.
- 93. Поняття та види відходів
- 94. 19.2. Правовий режим відходів
- 95. Державне управління і контроль у сфері поводження з відходами
- 96. Юридична відповідальність у сфері поводження з відходами
- 97. Поняття міжнародного права навколишнього середовища
- 98. Джерела міжнародного права навколишнього середовища
- 99. Міжнародно-правове регулювання охорони та використання природних ресурсів і об'єктів навколишнього середовища
- 100. Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення
- 101. Становлення та розвиток європейської еколого-правової політики
- 102. Адаптація законодавства України до європейського права навколишнього середовища