3.1.3. Організація служб охорони навколишнього природного середовища
Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінекобезпеки України) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.
Міністерство реалізує державну політику в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту населення і навколишнього природного середовища, від негативного впливу господарської діяльності шляхом регулювання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки на об'єктах усіх форм власності (Витяг з Положення про Міністерство навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 10 лютого 1995 року).
Мінекобезпеки України проводить державну екологічну, науково-технічну та економічну політику, спрямовану на збереження та відтворення безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, забезпечення безпеки функціонування та розвитку ядерного комплексу з мирною метою, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення стійкого соціально-економічного розвитку та гармонійної взаємодії суспільства і природи. Серед головних завдань Міністерства: захист екологічних інтересів України на міжнародній арені, державний контроль за додержанням вимог законодавства України з питань охорони навколишнього природного середовища, ядерної та радіаційної безпеки. Крім того, Мінекобезпеки України здійснює нормативно-правове регулювання щодо використання природних ресурсів, організовує і проводить державну екологічну експертизу, обґрунтовує доцільність розроблення державних і регіональних екологічних програм.
До складу Мінекобезпеки України входить ряд структурних підрозділів.
Адміністрація ядерного регулювання здійснює функції органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, реалізує покладену на Мінекобезпеки державну політику щодо захисту населення та навколишнього природного середовища від впливу іонізуючих випромінювань техногенного і природного походження.
Управління міжнародних відносин здійснює організаційно-процедурне забезпечення міжнародного співробітництва Мінекобезпеки України із зарубіжними національними та міжнародними організаціями.
Управління науки проводить спільно з НАНУ, ДКНТ України, іншими зацікавленими відомствами та науковими установами єдину науково-технічну політику, спрямовану на збереження та відтворення безпечного для існування живої та неживої природи навколишнього середовища, забезпечення безпеки функціонування та розвитку ядерного комплексу в мирних цілях. Напрямками діяльності управління також є визначення головних напрямків проведення в Україні фундаментальних, пошукових та прикладних досліджень з питань екології та ядерної безпеки; координація наукової діяльності міністерств, відомств та наукових установ України з питань екології та ядерної безпеки з метою підвищення ефективності використання відповідного науково-технічного потенціалу.
Юридичне управління працює за такими напрямками: організація законотворчої роботи з нормативно-правового регулювання використання природних ресурсів, встановлення критеріїв і норм забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, формування системи права України з цих питань; організації нормативно-правового регулювання діяльності Міністерства тощо.
Робота відділу зі спеціальної роботи спрямована на формування механізму здійснення та безпосередню реалізацію державної екологічної політики в оборонній сфері, забезпечення в ній екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, а також на функціональне забезпечення діяльності центрального апарату Мінекобезпеки України.
Управління економіки. Головними напрямками діяльності управління є: підвищення дієвості плати за забруднення навколишнього природного середовища; удосконалення плати за використання природних ресурсів, розширення бази платежів, введення механізму їхньої індексації; визначення основних напрямків ефективного використання коштів на природоохоронні заходи, що виділяються з Державного бюджету за розділом "Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека"; визначення переліку природоохоронних робіт з метою стимулювання природоохоронної діяльності та ін.
Управління регіональної політики і територіального розвитку. Головними напрямками його діяльності є: виконання доручень Уряду України щодо вирішення екологічних проблем, які мають міждержавне і регіональне значення, а також проблем сталого територіального розвитку; організація розробки та реалізації регіональних екологічних програм для основних природно-господарських мезорегіонів України; співпраця з організаторами міжнародних екологічних програм, які поширюються на територію України; організація створення системи управління природокористуванням в окремих економічних зонах; організація впровадження принципів сталого розвитку України до державних програм та заснування інституцій сприяння сталому розвитку.
Управління державної екологічної експертизи здійснює комплексне методичне забезпечення еколого-експертної діяльності органів Мінекобезпеки України, організовує виконання і, при потребі, безпосереднє виконання державної екологічної експертизи за документацією і матеріалами, віднесеними до його компетенції згідно з "Інструкцією про здійснення державної екологічної експертизи", сприяє підвищенню кваліфікації спеціалістів еколого-експертних підрозділів місцевих органів Мінекобезпеки України.
Головними напрямками діяльності управління відходів та вторинних ресурсів є організація та координація робіт, спрямованих на зведення до мінімуму утворення та негативного впливу на навколишнє природне середовище небезпечних та інших відходів, сприяння їхньому екологічно обґрунтуваному використанню, здійснення державного регулювання у сфері утворення, використання, знешкодження та видалення відходів, а також транскордонних перевезень небезпечних та інших відходів.
Головними напрямками діяльності управління техногенно-екологічної безпеки є: формування нормативно-правової бази регулювання техногенно-екологічної безпеки; організація та координація науково-дослідних робіт у галузі техногенно-екологічної безпеки; розробка та впровадження заходів щодо підвищення екологічної безпеки потенційно небезпечних виробництв основних галузей промисловості; організація та координація робіт щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, які можуть здійснювати негативний вплив на навколишнє середовище; підготовка пропозицій щодо організації та здійснення екологічного контролю в галузі поводження з відходами; підготовка пропозицій щодо організації робіт зі створення необхідного парку метрологічного і технічного обладнання для контролю чинників шкідливого впливу на стан навколишнього природного середовища, об'єктів розміщення, перероблення і знешкодження відходів та ін.
Управління моніторингу працює за такими напрямками: розробка системи державного моніторингу навколишнього природного середовища як єдиної системи збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та підготовки рекомендацій для прийняття управлінських рішень; керівництво створенням та веденням системи державного моніторингу навколишнього природного середовища національного та регіонального рівнів; забезпечення втілення у життя державної політики щодо створення і ведення системи державного моніторингу навколишнього природного середовища України та ін.
Головними напрямками діяльності управління нормативно-технічної політики та енергозбереження є: розробка нормативних документів щодо врахування питань енергозбереження при проведенні екологічної експертизи; визначення політики та стратегії діяльності природоохоронних органів у сфері енергозбереження; формування структури системи нормативних документів галузі; організація та координація робіт з розроблення стандартів у галузі охорони навколишнього природного середовища; формування метрологічної системи Міністерства та підтримка зв'язків з органами Державної метрологічної служби; формування загальних принципів розробки та затвердження екологічних нормативів.
У правління атмосферного повітря. Головнями напрямками його діяльності є: формування і організаційне забезпечення проведення на території України науково обґрунтованої політики в галузі охорони атмосферного повітря; організація розробки проектів законів України, постанов і розпоряджень уряду, положень, методик, інструкцій, пов'язаних з впровадженням механізму управління та регулювання повітро-охоронної діяльності; координація діяльності органів Мінекобезпеки, підприємств, установ і організацій із питань охорони атмосферного повітря; організація розробки і впровадження екологічних нормативів, стандартів, норм і правил у галузі охорони атмосферного повітря; підготовка пропозицій щодо встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Управління водних ресурсів та надр здійснює свою діяльність за такими напрямками: формування і організаційне забезпечення проведення на території України науково обґрунтованої діяльності в галузі регулювання водоохоронної діяльності та раціонального використання надр; організація розробки проектів законів України, постанов і розпоряджень Уряду, положень, методик, інструкцій та іншої нормативної документації, пов'язаної з впровадженням та удосконаленням механізму регулювання водоохоронної діяльності та раціонального використання надр; координація діяльності органів Мінекобезпеки, підприємств, установ та організацій з питань охорони та раціонального використання водних ресурсів і надр та ін.
Управління біологічних та земельних ресурсів проводить державну екологічну, науково-технічну та економічну політику, спрямовану на збереження, раціональне використання і відтворення природних ресурсів; здійснює нормативно-правове регулювання щодо використання природних ресурсів, встановлення критеріїв і норм забезпечення екологічної безпеки; формує та організаційно забезпечує науково обґрунтовану екологічну політику з питань охорони, відтворення і раціонального використання земельних ресурсів, тваринного і рослинного світу, розробляє заходи та координує роботи, спрямовані на збереження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, особливо цінних продуктивних земель та земель, зайнятих природними об'єктами тощо.
Серед структурних підрозділів Мінекобезпеки України функціонують також управління бюджету та інвестицій, інформаційне управління (формування механізму здійснення та безпосередньої реалізації державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, поширення екологічних знань і утвердження природоохоронного світогляду), управління кадрів та адміністративно-господарське управління.
- 1.2. Завдання екології
- 1.3. Людське суспільство та середовище його існування
- 1.3.1. Поняття про середовище існування
- 1.3.2. Уявлення давніх українців про природу
- 1.3.3. Еволюція взаємовідносин людини й природного середовища
- 1.4. Структура природного середовища
- 1.4.1. Географічна оболонка
- 1.4.2. Атмосфера
- 1.4.3. Літосфера
- 1.4.4. Гідросфера
- 1.4.5. Природні ресурси
- 1.5. Поняття про біосферу
- 1.5.1. Коло життя
- 1.5.2. Роль в.І. Вернадського у вивченні біосфери та ноосфери
- 1.5.3. Загальні властивості біосфери
- 1.5.4. Кругообіг речовин у біосфері
- 1.5.5. Трансформація енергії у біосфері
- 1.6. Екосистеми та їх місце в організації біосфери
- 1.6.1. Рівні організації органічного світу
- 1.6.2. Поняття про екосистеми
- 1.6.3. Ланцюги живлення та піраміди мас, чисел і енергії
- 1.6.4. Класифікація екосистем
- 1.6.5. Основні екосистеми світу
- 1.7. Екологія популяцій
- 1.7.1. Ознаки популяцій
- 1.7.2. Етологічна структура популяцій
- 1.7.3. Популяційні аспекти розвитку людства
- 1.8. Екологічні фактори та їхній вплив на життєдіяльність організмів
- 1.8.1. Поняття про екологічні фактори
- 1.8.2. Класифікація екологічних факторів
- 1.9. Основні екологічні закони
- 2. Вплив діяльності людини на довкілля
- 2.1. Демографічні проблеми і можливості біосфери
- 2.1.1. Демографічні проблеми України
- 2.1.2. Урбанізація та її негативні наслідки
- 2.2. Основні джерела антропогенного забруднення довкілля
- 2.2.1. Радіоактивне забруднення
- 2.2.2. Шумове забруднення
- 2.2.3. Електромагнітне забруднення
- 2.2.4. Основні методи визначення забруднень
- 2.3. Соціоекологічні проблеми літосфери
- 2.3.1. Вплив діяльності людського суспільства на геологічне середовище
- 2.3.2. Ґрунт — важливий компонент біосфери
- 2.3.4. Сучасний стан ґрунтів України та шляхи його поліпшення
- 2.4.2. Сталий розвиток і вода
- 2.4.3. Джерела забруднення гідросфери
- 2.4.4. Антропогенний вплив на води Світового океану
- 2.4.5. Забруднення природних вод України
- 2.5.2. Стан повітряного середовища України
- 2.6. Правові та міжнародні аспекти охорони природи
- 2.6.1. Міжнародні природні ресурси та співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища
- 2.6.1.1. Міжнародні природні ресурси
- 2.6.1.2. Міжнародне співробітництво в галузі охорони природи
- 3. Охорона навколишнього природного середовища
- 3.1. Контроль і моніторинг природного середовища в Україні
- 3.1.1. Стан навколишнього природного середовища в Україні
- 3.1.2. Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища
- 3.1.3. Організація служб охорони навколишнього природного середовища
- 3.2. Види забруднення навколишнього природного середовища та напрямки його охорони
- 3.3 Природоохоронна діяльність підприємств
- 3.3.1. Інженерно-екологічна експертиза проектів підприємств
- 3.3.2. Екологічна паспортизація підприємств
- 3.4. Економічні аспекти охорони навколишнього природного середовища
- 3.4.1. Методи управління природоохоронною діяльністю
- 3.4.2. Економічний механізм охорони навколишнього природного середовища
- 3.4.3. Еколого-економічні показники оцінки виробничих процесів
- 3.4.4. Визначення збитків, що завдаються навколишньому середовищу господарською діяльністю промислових підприємств
- 3.4.5. Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища
- 3.5. Оцінка забруднення земель та ґрунтів
- 3.5.1. Загальні положення
- 3.6. Раціональне використання та охорона водних ресурсів
- 3.6.1. Загальні положення
- 3.6.2. Водокористування та водоспоживання
- 3.6.3. Джерела забруднення води
- 3.6.4. Контроль якості води
- 3.6.5. Умови скидання стічних вод в каналізацію та водоймища
- 3.6.6. Способи очищення стічних вод
- 3.7. Визначення антропогенного впливу на повітряне середовище
- 3.7.1. Вплив промислових викидів в атмосферу на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, ґрунт та водоймища
- 3.7.2. Визначення ступеня забрудненості атмосфери
- 3.7.3. Визначення категорії небезпечності підприємств залежно від маси, виду та складу забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу
- 3.7.4. Розрахунок викидів шкідливих речовин автомобільним транспортом
- 3.7.4.1. Розрахунок аерозольного виносу електроліту з акумуляторів
- 3.7.5. Розрахунок гранично допустимих викидів для одиночного джерела або близько розташованих одиночних джерел
- 3.7.6.1. Нагріті газоповітряні суміші
- 3.7.6.4. Максимальні приземні концентрації для близько розташованих точкових джерел з рівними висотами, діаметрами устів, швидкостями виходу та перегріванням газоповітряної суміші
- 3.7.6.5. Максимальна концентрація для аераційного ліхтаря
- 3.7.6.6. Визначення гдв та тпв для окремого джерела
- 8.7.6.7. Визначення максимальної концентрації суміші при викиді через багатоствольну трубу
- 3.7.8.2. Зниження забруднення атмосфери вихлопними газами від двигунів внутрішнього згоряння