46. Попередження екологічних правопорушень: усунення законодавчих прогалин і поліпшення роботи природоохоронних органів.

Профілактика в правовій охороні природи визнається за­гальною спрямованістю природоохоронної політики нашої дер­жави. Більше того, їй належить провідне місце в системі при­родоохоронних заходів, оскільки вона допомагає запобіганню екологічних правопорушень.

Профілактика екологічних правопорушень грунтується перш за все на екологічному законодавстві, профілактичний потенціал якого значно зріс у зв'язку з прийняттям низки но­вих законів, присвячених охороні різних об'єктів природи. В екологічному законодавстві існує розгалужена система пра­вових актів і норм, направлених на профілактику екологічних правопорушень. Такі норми є в Земельному, Водному, Лісо­вому кодексах, в Законах України «Про тваринний світ», «Про охорону атмосферного повітря», «Про природно-запо­відний фонд України» та інших екологічно-правових актах.

У Земельному кодексі України профілактичне значення мають статті, які визначають правовий режим усіх складових частин державного земельного фонду (земель сільськогоспо­дарського призначення, населених пунктів, промисловості, транспорту, інших земель); статті, які передбачають захист і гарантії прав власників землі та землекористувачів, а також здійснення державного контролю за використанням і охоро­ною земель.

У Водному кодексі профілактичне значення мають статті, які передбачають:

державний облік вод;

встановлення нормативів у галузі використання і охорони вод;

умови скидання зворотних вод у водні об'єкти;

заборону введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан вод.

Багато норм профілактичного спрямування містить Лісо­вий кодекс України, зокрема норми, які регулюють організа­цію лісового господарства, розміщення, проектування, будів-

ництво і введення в дію споруд та інших об'єктів, що вплива­ють на стан і відтворення лісів та інші норми.

загрузка...

У законодавчих актах про тваринний світ до профілактич­них норм відносяться:

охорона середовища перебування, умов розмноження, шляхів міграції тварин;

запобігання загибелі тварин під час здійснення виробни­чих процесів й експлуатації транспортних засобів;

охорона, відтворення і використання рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тварин.

У Законі України «Про охорону атмосферного повітря" є норми, які регулюють стандартизацію і нормування у галузі охорони атмосферного повітря, викиди забруднюючих речо­вин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами, конт­роль у галузі охорони атмосферного повітря.

Профілактиці екологічних правопорушень сприяє прове­денню екологічної експертизи. Згідно з Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» її про­ведення є обов'язковим^ процесі законотворчої, інвестицій­ної, господарчої та іншої діяльності, що впливає на стан нав­колишнього природного середовища.

Екологічній експертизі підлягають проекти законодавчих і нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріа­ли,/проекти нормативно-технічних та інструктивно-методичних документів, проекти створення нової техніки, технологій ма­теріалів, речовин, господарські рішення та інші об'єкти і ком­плекси, реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки та негативного впливу на стан навколиш­нього природного середовища та здоров'я людей.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуа­ції, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також екологічно небезпечні діючі об'єкти та комплекси, в то­му числі військового та оборонного призначення.

Більш детально питання проведення екологічної експерти­зи регулюються Законом України «Про екологічну експерти­зу» від 9 лютого 1995 р.

Профілактиці екологічних правопорушень сприяє моніто­ринг навколишнього природного середовища. Створення сис­теми державного моніторингу передбачено Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища». Моні­торинг здійснюється з метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розроб­ки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття ефек­тивних управлінських рішень.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 23 верес­ня 1993 р. затвердив «Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища», згідно з яким до ос­новних завдань системи державного моніторингу відносяться:

а) спостереження за станом навколишнього природного середовища;

б) аналіз стану навколишнього природного середовища та прогнозування його змін;

в) забезпечення органів державної виконавчої влади сис­тематичною та оперативною інформацією про стан навколиш­нього природного середовища, а також прогнозами і попере­дженнями про можливі його зміни;

г) розроблення науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

Спостереження за станом навколишнього природного се­редовища і рівнем його забруднення здійснюють Міністерство екології та природних ресурсів, інші спеціально уповноважені державні органи, а також підприємства, установи та органі­зації, діяльність яких призводить або може призвести до по­гіршення стану довкілля.

Спеціально уповноважені державні органи разом з відпо­відними науковими установами забезпечують організацію ко­роткострокового і довгострокового прогнозування змін навко­лишнього природного середовища, які повинні враховуватися при розробці і виконанні програм та заходів щодо економіч­ного та соціального розвитку держави, в тому числі щодо охорони навколишнього природного середовища, використан­ня і відтворення природних ресурсів та забезпечення еколо­гічної безпеки.

Моніторинг відповідних об'єктів природи передбачають Зе­мельний кодекс, Закон України «Про тваринний світ», Закон України «Про охорону атмосферного повітря» та інші.

Профілактика екологічних правопорушень досягається та­кож за допомогою інформування про стан навколишнього природного середовища, яке передбачене Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища». Цим Законом на Міністерство екології та природних ресурсів, йогр органи на місцях та інші спеціально уповноважені державні органи покладається підготовка та подання щорічно Верхов­ній Раді України Національної доповіді про стан навколишньо­го природного середовища в державі, а також забезпечення «зацікавлених державних і громадських органів, підприємств, установ, організацій та громадян інформацією про стан нав­колишнього природного середовища, випадки і причини його екстремального забруднення, рекомендаціями щодо заходів,

спрямованих на зменшення його негативного впливу на при­родні об'єкти і здоров'я населення".

Профілактичне спрямування мають заходи заборонного характеру, які закріплені в екологічних законодавчих актах. Зокрема, забороняється самовільне захоплення земельних ділянок, вилучення особливо цінних продуктивних земель для несільськогосподарських потреб 1 використання земель не за цільовим призначенням.

Забороняється введення в дію об'єктів і застосування технологій, що не забезпечують вимог захисту земель від деградації або порушення. При розміщенні, проектуванні, бу­дівництві та введенні в дію нових і реконструйованих об'єктів, будівель і споруд та впровадженні нових технологій повинні передбачатися екологічні та санітарно-технічні вимоги щодо охорони земель.

Забороняється здійснення проектів господарської та іншої діяльності без оцінки їх впливу на стан вод, скидання будь-яких зворотних вод у водні об'єкти, що віднесені до категорії лікувальних, скидання у водні об'єкти відходів 1 сміття.

Згідно із Законом України «Про охорону атмосферного повітря» забороняється будівництво та введення в експлуата­цію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, які не відповідають вимогам щодо охорони атмос­ферного повітря.

Поряд з нормами екологічного права профілактиці еколо­гічних правопорушень сприяють норми інших галузей права, зокрема, адміністративного, цивільного, кримінального. Ці норми передбачають міри юридичної відповідальності за по­рушення вимог екологічного законодавства. Залежно від вчи­неного злочину може наступити адміністративна, цивільно-і правова або кримінальна відповідальність.

Щоб перебудувати свідомість потенційних порушників за­конодавства про охорону природи, змінити їх ставлення до навколишнього природного середовища, треба застосовувати ' на практиці заходи юридичної відповідальності, навіть самої незначної. Екологічне правопорушення не повинно залиши­тися непоміченим, громадськість або посадова особа обов'яз­ково мають відреагувати на нього. Профілактичне значення покарання обумовлюється не жорстокістю, а його невідворот­ністю.

Значним недоліком е те, що в екологічних відносинах не­відворотність покарання не забезпечується належним чином. Рідко практикується прилюдне осудження правопорушень і правопорушників, не створено атмосфери нетерпимості до них.

Для запобігання багатьох порушень екологічного законо­давства не треба створювати якісь нові правові або органі­заційні форми. Достатньо ефективно використовувати комп­лекс тих запобіжних заходів соціального, економічного, орга­нізаційного і виховного характеру, які вже існують.

Не менш важливо піклуватися про ефективність профілак­тики та її дієвість. Держава і суспільство мають неабиякі можливості для проведення профілактичної роботи, але пов­ною мірою вони не використовуються.

Під час організації профілактики насамперед треба врахо­вувати характер правопорушень та їх причини. Причинами екологічних правопорушень є недоліки в економічній, органі­заційній, правовій, виховній сферах діяльності. Без усунення причин, що призводять до екологічних правопорушень, важко забезпечити додержання вимог щодо екологічного законо­давства.

При організації та проведенні профілактичної роботи важ­ливо враховувати також дані прогнозування стану навколиш­нього природного середовища на близьку і тривалу перспек­тиву.

Важливим профілактичним заходом в екологічній сфері є формування сталої еколого-правової свідомості людини. Адже всі екологічні правопорушення завжди учиняються людиною:

господарським керівником, іншою посадовою особою, просто громадянином. Тому екологічне виховання людини є неодмін­ною умовою запобігання екологічним правопорушенням.

Еколого-виховна робота заслуговує на увагу ще й тому, що з давніх-давен людство виховувалося на споживацькому відношенні до природних багатств і безкарності щодо їх вико­ристання.

Незважаючи на велике значення профілактики правопо­рушень у екологічній сфері, їм приділяється недостатньо ува­ги в наукових дослідженнях і на практиці.

Посилення охорони навколишнього природного середови­ща вимагає підвищеної уваги до теоретичного обрунтування питань профілактики. Вивчення й аналіз причин правопору­шень у галузі екологічних відносин є слабким місцем як для екологічного, так і для інших галузей права. Причини право­порушень вивчаються здебільшого стосовно кримінальних злочинів, а цього явно недостатньо, їх треба виявляти і ви­вчати стосовно порушень екологічного і всіх інших видів за­конодавства. Адже зміцнення законності необхідно не тільки у сфері діяльності кримінального права, айв інших галузях суспільного життя.

Теоретичні дослідження проблем профілактики правопору­шень мають стати вихідною посилкою організації профілакти­ки на науковій основі.

Проблема профілактики правопорушень багатогранна. Во­на охоплює не тільки теоретичні, а й широке коло практичних питань. Дуже важливо, щоб профілактична робота проводи­лася більш масштабно і цілеспрямовано. Проведення профі­лактичної роботи входить в обов'язки всіх державних органів, але перш за все її зобов'язані проводити правоохоронні ор­гани, які мають для цього всі можливості.