26. Захист права природокорист.

Конституція У передбачає, що держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання. ЕП забезпечує насамперед правове регулювання і захист відносин права користування природними об’єктами в нормальних умовах їх використання природо користувачами без порушення їх правомочностей. При цьому норми права передбачають порядок здійснення права природокористування, прав і обов’язків природо користувачів, а також визначають гарантії і захист законних прав і інтересів природо користувачів. Захист права природокористування в широкому розумінні здійснююється усіма нормами екологічного законодавства, що забезпечує нормативний розвиток еколого-економічних відносин в умовах ринку з використання природних об’єктів. Існують такі засоби захисту суб’єктивних прав та інтересів природо користувачів: визнання спірних прав за законним природо користувачем; поновлення стану, що існував до порушення права і припинення дій, що його порушують; припинення або зміна правовідносин та ін. Самостійним засобом захисту прав природо користувачів є стягнення з особи, що порушила законні права та інтереси природо користувача, заподіяної шкоди в повному обсязі без застосування норм знищення розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення та погіршення якості природного об’єкта. Природо користувачі, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення свого здоровя в разі його погіршення, а також відновлення якості природного об’єкта, його відтворення до стану, природного для використання за цільовим призначенням. Захист права природокористування відбувається як в адміністративному, так і в судовому порядку. В судовому порядку захист здійснюється шляхом подання в судові органи позовів про поновлення порушених прав і інтересів природо користувачів; про витребування об’єкта природокористування з чужого незаконного володіння; про усунення перешкод, що заважають нормальному здійсненню права природокористування; про відшкодування збитків, заподіяних порушенням порушенням суб’єктивних прав і інтересів природо користувачів.

27. П-тя, види і форми управл. в галузі екології.

Складність і багатогранність управління в галузі екології зумовленні тим, що, з одного боку, слід враховувати об’єктивні, стихійні процеси самоуправління в природі, а з другого – необхідне цілеспрямоване управління довкіллям в інтересах суспільства. Об’єктом управління стають відносини в галузі суспільства і відносини в галузі природного середовища, які не здійснюють із законами розвитку людства. Суспільство повинно визначати основні напрями діяльності органів державного управління та громадських організацій у вирішенні завдань охорони довкілля і раціонального природокористування, розробляти і проводити відповідну с-му заходів, спрямованих на реалізацію висунутих у галузі екологічного управління завдань, надати їм державно-правового забезпечення. Тому метою управління у сфері екології є: реалізація законодавства, контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Цілі і завдання управління у сфері екології досягаються виконанням державними та іншими органами ряду функцій.чине законодавство розрізняє державен та громадське управління в галузі екології. Основна питова вага управлінської діяльності в даній галузі належить центральним органам державного управління, місцевим органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевого самоврядування в межах їх компетенції. Громадське управління в галузі екології здійснюють громадські обєднання та організації, і його основним завданням є всіляке сприяння органам державної влади, місцевого самоврядування в забезпеченні процесу раціонального природокористування і збереження природного середовища. Окремі управлінські дії зобов’язані виконувати також власники природних ресурсів і користувачі ними, оскільки так зване виробниче управління природокористуванням є продовженням державного, а при виконанні ряду функцій навіть передує управлінню державному.

Під формою держ. управл. розуміють зовніщнє вираження дій виконавч. Органу, здійснюване в межах його компетенції.Осн. види форм : правові, застосування їх тягне настання юр.наслідків – видання НПА, індивідуальних актів, вчин. ін юр. зачущих дій.

Неправові-не призводять до юр.наслідків(матеріально-техніч забезпеч, організаційні заходи-наради,конференції тощо).