32. Правове регулювання ведення Червоної книги України.

Відповідно до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” з метою збереження та відтворення біологічного різноманіття, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і рослин України Верховна Рада України Постановою від 29 жовтня 1992 р. затвердила Положення про Червону книгу України, яка є основним державним документом з питань охорони тваринного і рослинного світу. Вона містить узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, які перебувають під загрозою зникнення, і заходи щодо їх збереження та науково обгрунтованого відтворення. До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, і знаходяться під загрозою зникнення. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.

Організація збереження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, поліпшення середовища їх перебування чи зростання, створення належних умов для розмноження у природних умовах, розведення та розселення покладається в межах їх компетенції на Кабінет Міністрів України, Ради народних депутатів, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та інші державні органи, на які законодавством України та Республіки Крим покладено здійснення функцій у цій сфері.

4. Охорона та відтворення видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, забезпечується шляхом:

встановлення особливого правового статусу видів тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення, врахування вимог щодо їх охорони під час розробки законодавчих та інших нормативних актів;

систематичної роботи щодо виявлення місць їх перебування та зростання, проведення постійного спостереження (моніторингу) за станом популяцій та необхідних наукових досліджень з метою розробки наукових основ їх охорони та відтворення;

створення на територіях, де вони оселені (зростають), та на шляхах міграції, системи заповідних та інших об'єктів, що особливо охороняються. Постійне чи тимчасове у процесі міграції перебування або зростання на певній території видів тварин чи рослин, занесених до Червоної книги України, є підставою для оголошення її об'єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення;

створення банків їх генофонду, розведення у спеціально створених умовах (зоологічних парках, розплідниках, ботанічних садах та дендрологічних парках тощо);

врахування спеціальних вимог щодо охорони цих видів під час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відведення земельних ділянок, розробки проектної та проектно-планіровочної документації, екологічної експертизи;

проведення широкої виховної роботи серед населення;

встановлення підвищеної кримінальної, адміністративної та матеріальної відповідальності за знищення чи пошкодження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;

розвитку міжнародного співробітництва у цій сфері та за рахунок здійснення інших заходів.

Ведення Червоної книги України покладається на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Для підготовки занесення до Червоної книги України та вилучення з неї видів тварин і рослин

33. П-тя, види і підстави юр. в-носі в ек. сфері.

Відповідальність за порушення Е законодавства – це різновид юридичної в-сті, яка полягає в покладенні на винну особу спеціального обов’язку зазнавати відповідних обмежень особистого чи майнового характеру за вчинене правопорушення відповідно до санкцій порушеної норми права. Правовою підставою юр. відповідальності є правові норми, які закріплюють у галузі екології санкції за недотримання або порушення цих обов’язків. Розрізняють такі види юр. від-сті за екологічні правопорушення: кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, дисциплінарну. Сутність цивільно-правової від-сті за порушення екологічного законодавства полягає в покладанні на особу, винну у вчиненні екологічного правопорушення, несприятливих майнових наслідків (санкцій). Загальною умовою настання цивільно-правової відповідальності в галузі екології виступає неправомірність дій громадянина або юридичної особи, наслідком яких є майнова шкода. При відсутності такої шкоди питання про цивільно-правову в-сть не виникає. Адміністративна в-сть, як правило, буває пов’язана із застосуванням уповноваженими органами і посадовими особами адміністративних стягнень до суб’єктів, винних у вчиненні адміністративного проступку в галузі екологічної безпеки, природокористування і охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до адміністративного законодавства за вчинення екологічного правопорушення застосовується одне з таких стягнень: штраф, попередження, конфіскація предметів, які були знаряддями правопорушення. Кримінальна відповідальність застосовується тільки судами завчинення суспільно небезпечних екологічних правопорушень, тобто злочинів. Дисциплінарна в-сть застосовується на підставі загальних норм трудового законодавства за дисциплінарні проступки екологічного ха-ру. Суб’єктами цієї в-сті є працівники підприємств, установ, організацій, а також відповідні посадові особи.