9.Джерела еп та їх заг. Х-ка.

Під джерелами права взагалі слід розуміти акти компетентних дер­жавних органів, які встановлюють або санкціонують норми права. Інакше кажучи, це зовнішня форма вираження правотворчої діяль­ності держави, за допомогою якої воля законодавця стає обов'язковою для виконання.

Під джерелами екологічного права, зокрема, слід розуміти прийняті уповноваженими державними органами нормативно-пра­вові акти, які містять правові норми, що регулюють суспільні еко­логічні відносини стосовно приналежності, використання, відтво­рення природних об'єктів та охорони навколишнього природного середовища з метою задоволення екологічних, економічних та інших інтересів суспільства. Основним джерелом екологічного права є закон.

Серед законів, що регулюють екологічні відносини, головне місце належить Конституції України. Виходячи з принципу верхо­венства права, Конституція має вищу юридичну силу, і всі закони та нормативно-правові акти, зокрема в екологічному законодавстві, повинні прийматися на основі Конституції і відповідати їй. В Основному Законі закріплені право на безпеч. для життя і здор.довкілля, відшкод. завданої порушенням шкоди, вільний доступ до інф. про стан довк., якість харч. Продуктів, обовязки не заподіювати шкоду природі, культ. Спадщині, відшкодов. завд. збитки,сплач.податки і збори.

У складі кодифікованих проресурсових актів є Земельний кодекс України, "Про охорону навколишнього природного середовища», Лісовий кодекс України","Кодекс України про надра" ," Водний кодекс України", ЗУ "Про тваринний світ", Про природнозаповідний фонд","Про охорону атмосферного повітря, «Про плату за землю. Декрети Кабміну

Підзаконні НПА як джерела ЕП являють складну сис.-му, в якій виділяють такі рівні:

Підзаконні акти постанови ВРУ, НПА Президента України (укази, розпорядження)Урядові нормативні акти

Галузеві НПА в галузі екології (інструкції, такси, методики, правила) Мінекобезпеки,Мінлісового господарства..

Локальні НПА (рішення місцевих референдумів, акти органів місцевого самоврядування…)

10. Заг. х-ка ек. прав і об. громадян України.

Термін «екологічні права» вперше в Україні на законодавчому рівні був закріплений у Законі України від 25 червня 1991 року «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 9). В подальшому вони були зафіксовані і в Конституції України (ст. 50). Це свідчить про їх провідну роль у загальній системі прав людини. Крім цього, екологічні права громадян закріплені в низці законів Ук­раїни: «Про охорону атмосферного повітря», «Про екологічну екс­пертизу», «Про захист населення і територій від надзвичайних си­туацій техногенного і природного характеру» та ін.

Екологічні права належать до суб'єктивних прав, підставою для виникнення яких є екологічна система, що існує нині.

Суб'єктивне екологічне право громадян являє собою правову форму реалізації їх екологічних інтересів, основою виникнення і за­доволення яких є їх екологічні потреби. Екологічний інтерес — це ставлення до певних екологічних об'єктів, що існують у громадян. Екологічні права як вид суб'єктивних прав являють собою су­купну міру можливої поведінки в галузі приналежності екологічних об'єктів, їх використання, відтворення й охорони довкілля, забез­печення екологічної безпеки. Це означає, що законодавство надає громадянину юридичну можливість: користуватися навколишнім природним середовищем як природною сферою, придатною для життя і такою, яка відповідає вимогам екологічної безпеки; дома­гатися від держави, всіх інших осіб виконання ними обов'язків по використанню, відтворенню й охороні довкілля, забезпеченню його екологічної безпеки; звертатися в необхідних випадках за захистом свого порушеного суб'єктивного права.

Екологічні права громадян мають певні, притаманні тільки їм властивості, які обумовлені екологічними факторами. До них на­лежать:

по-перше, спрямованість здійснення екологічних прав грома­дян, яка пов'язана з задоволенням екологічних потреб і забезпечен­ням реалізації екологічних інтересів;

по-друге, пріоритет екологічних прав громадян у загальній си­стемі прав людини і громадянина. Він обумовлений змістом основ­них, природних прав на екологічну безпеку і безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

по-третє, при встановленні екологічних прав громадян врахо­вуються закони природи, згідно з якими розвиваються екологічні об'єкти;

по-четверте, екологічний фактор визначає установлення форм належності природних об'єктів відповідним суб'єктам;

по-п'яте, зміст екологічних прав обумовлено принципами еко­логічного права як самостійної галузі права;

по-шосте, екологічні права здійснюються в основному під конт­ролем держави. Забезпечення екологічних прав є головним завдан­ням екологічної політики держави;

по-сьоме, особливості екологічних прав обумовлюють не­обхідність вибору оптимальних і ефективних правових способів і форм їх захисту.

Екологічні права, передбачені в законодавстві, досить різно­манітні.

11. П-тя і види ек. прав і об. громадян

Ек. права-сукупна міра можливої поведінки в сфері приналежності ек об’єктів , їх використ., відтвор. і охор. довкілля, забезпеч. Ек безпеки.

Види:

- за юр. сутністю ек. права:

А) Конституційні (право на безпеч. для життя і здор.довкілля, відшкод. завданої порушенням шкоди, вільний доступ до інф. про стан довк., якість харч. продуктів );

Б)встанов.в спец. законах; Про ох. навк. прир. сер.(здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів; подання до суду позовів до державних органів, підприємств,установ, і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище); Про охорону атмосферного повітря(ек.чисте, незабруд. шкідливими викидами пов.) та.ін.

Встанов. в підзакон. НПА

-за формою реалізац.: індивідулні, колектив.

-за к-стю зобов’язаних осіб: абсолютні, відносні;

-за матеріал. сутністю: майнові, особисті немай.

Ек. правам кореспондують ек. обовязки

ек. обов’язок-міра неохід. поведінки суб’єкта ек.правовідносин, щодо здійс.актив. дій чи утриман.від дій заборон. Ек. зак-вом. А) Конституційні (не заподіювати шкоду природі, культ. Спадщині, відшкодов. завд. збитки,сплач.податки і збори,власність зобов’язує);

Б)встанов.в спец. законах; Про ох. навк. прир. сер.(берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;

компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навкол. прир.сер.); Про охорону атмосферного повітря(дотримуватись нормативу вмісту забруднюючих реч. у відпрацьованих газах) та.ін.

Встанов. в підзакон. НПА: дотрим. додатков.вимог, передбач.спец.дозволами,забезпеч.збереж.геолог.териорій тощо.

За суб’єктами: загальні(притаман. Всім особам,які прожив у д-ві берегти природу); спеціальні(притаман.окремим видам природокорист.,х-ні при введен. Наддз. Стану.

Майнові(комп. шкоду, вносити плату за спец.корист.). Немайнові(берегти прир.,охор., раціонал. використ. Її багатства, проводити ек.експертизу небезпек. обєктів).

12. П-тя і класиф. юр. гарантій реалізації та захисту ек. прав громадян.

Гарантії ек.прав-сукупнісь об’єктив.і субєктив. Факторів, спрямив.на фактич. реалізац. прав, усунен. причин і перешкод їх обмеж.,ненадійного здійснен. і захист від порушень.

Їх поділ. на загальні і спец. Загальні: соц.-пол., екноміч.,політ.,ідеолог. умови життя суп. Спец- юр-ні. ЗУ Про ох. навк. прир. сер. Встановлює,що ек.права забезпечуються:

а) проведенням широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навкол. прир. середовища;

б) обов'язком міністерств, відомств, підпр., установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні,розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об'єктів;

в) участю громадських об'єднань та громадян у діяльності щодо охорони навкол. прир. сер.

г) здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навкол. прир. серед.;

д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навкол. прир. серед.;

е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства;

є) створенням та функціонуванням мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації.

Крім гарантій, які мають заг.знач існуют спец., встановлені Зем. Кодексом, КЗпН, Лісовим, Водним, ЗУ «Про тварин.світ». До юр. гарантій реалізації та захисту ек. прав громадян, встановлені зак-вом способи і форми їх захисту: адміністратив., судовий, громадський, самозахист, звернен. до уповноваж. органів.

13. П-тя, зміст та форми права власності на прир. ресурси.

Як юр. категорія, власність є продуктом переходу суспільства до державно-правового рівня організації суп.життя. ПВ на прир.ресурси-сукупність прав.норм, що закріплюють та охороняють володіння, користування розпорядж.прир.ресурсами

в інтересах особи та суп.в цілому. В об’єктивному розумінні, ПВ-система прав.норм,що регламентують відносини з власності на прир. ресурси. Правовими нормами, які регл. ПВ,визначається коло суб’єктів, шо можуть набувати прир. ресурси у власність, а також набуття,зміну, припинення ПВ на ліси, води…В суб’єктивному розумінні –сукупність повноважень суб’єктів еколого-правових відносин з приводу володіння, користування, розпорядж. природн. ресурс.

Особливості ПВ на прир. ресурси:

1ПВ не є всеосяжним,тому що не всі прир.рес. можуть знаходитись у приватній власності.

2 Оскільки прир. рес. являються самост. Об’єктами ПВ,вони знаходяться в нерозривному екологічному зв’язку,чим не припускається їх відділення від прир.середовища.

3Свідченням про ПВ на прир.рес.є держ.акт або цивільно-правова угода.

Власність в Україні існує в різних формах. Існують і певні суперечності в цьому питанні між Конституцією України Законом «Про власність» та чинним екологічним законодавством. Проте аналіз саме екологічного законодавства, і в першу чергу земельного, дозволяє зробити висновок про існування трьох основних форм власності на природні ресурси, а саме :державної, комунальної та приватної.Тобто прир. рес.в Україні можуть перебувати у приватній,комунальній або державній власності.

У державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колектив. і приватну власність. Від імені народу України право розпорядження природними ресурсами здійснює Верховна Рада України.