17. Охорона пв на прир. Ресурси.

Охорона права власності на природні ресурси здійснюється шляхом встановлення відповідних правових норм і застосування санкцій до осіб, що не виконують їх вимог. Порушення права власності являють собою порушення суб’єктивних прав, правомочностей власника, перешкоджання їх здійсненню. Характерним при цьому є застосування примусових заходів щодо правопорушників, настання юр.відповідальності. саме юр. відповідальність складає зміст охорони права власності на природні ресурси. Охорона права власності на той чи ін. природний об’єкт є відповідною реакцією на порушення даного права, які можуть бути найрізноманітнішими і за формою, і за змістом. Найбільш поширенні порушення суб’єктивних прав власника природних ресурсів – це угода з купівлі-продажу, дарування, обмін, а також їх самовільне використання, захоплення. Особи які порушують права щодо правомірного використання природних ресурсів можуть бути притягнуті до амін. відповідальності, кримінальної, цивільно-правової. Найбільш поширеним видом відповідальності за порушення Е законодавства є адміністративно-правова відповідальність, що настає за наявності в діях винних осіб адміністративних проступків. Цивільно-правова відповідальність за порушення права власності нв природні ресурси настає звичайно за наявності факту заподіяння майнової шкоди. Кримінальні в-сть передбачена за забруднення або псування земель речовими, відходами чи ін. матеріалами, якщо це створило небезпеку для життя і здоров’я людей чи довкілля.

18. П-тя, зміст і види права природокорист.

Конституція У надає громадянам та ін. особам для задоволення своїх потреб право користуватися природними обєктами, що належать на праві державної, а іноді приватної та комунальної власності відповідно до закону не погіршувати екологічну ситуацію та їх природні якості. Законодавство У гарантує громадянам право загального користування природними ресурсами для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних тощо безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень. Передбачених законодавством. У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам, організаціям надаються у володіння, користування, або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та ін. д-сті, а у випадках,передбачених законодавством, - на пільгових умовах. Розрізняють загальне і спеціальне природокористування. Природокористування може бути тимчасовим, відособленим, спільним і загальним. Загальним природокористуванням є таке, коли користування природним об’єктом є доступним певною метою усім особам, коло яких не обмежене і вони не пов’язані взаємними правами і обов’язками. Для виникнення права користування тут не вимагається спеціального дозволу. Але саме право досить визначене, бо межі і дозволені засоби можливого здійснення такого права відомі. Об’єкти цього природокористування не закріплюються за конкретними природокористувачами за винятком випадків тимчасового користування, а перебувають в управлінні відповідних органів, підприємств і організацій, які нарівні з іншими суб’єктами користуються ними. Спільне природокористування характерне тим, що коло спільних користувачів чітко визначене законом, а самі вони стосовно один до одного мають певні права і обов’язки. Важливою умовою користування об’єктами природи є строки користування ними. Вони поділяються на постійні і тимчасові. Наведенні види природокористування не є вичерпними, адже можна говорити про поступове формування і такого виду, як право духовного природокористування і.т.п.