6.1. Від зародження концепції до стратегії гармонійного розвитку

Початок третього тисячоліття людство змушене зустрічати новим сплеском загострення суперечностей між різними країнами і народами, релігійними конфесіями, розростанням екологічної, економічної та соціальної криз як у різних регіонах планети, так і в глобальному масштабі. Ці явища є наслідком вичерпання соціально-економічних форм розвитку суспільства в межах існуючих природно-ресурсних і екологічних умов. Дедалі більша кількість людей і держав відчуває гострий дефіцит не тільки в якісних харчових продуктах, а й в якісній воді, в чистому повітрі, в енергетичних, земельних та інших ресурсах. Адже за підрахунками деяких вчених за останні 100 років ресурсоспоживання людства збільшилося майже в 100 разів. Вперше в історії людства ресурсна і біологічна кризи досягли біосферних меж і виникла небезпека існуванню цивілізації. Вперше перед людством постало завдання глобального масштабу, від правильного розв’язання якого у майбутньому залежатиме життя наших нащадків. Спільне для всіх завдання - зберегти біосферу як середовище спільного існування.

Фахівці Світового Банку підрахували, що за період з 1990 до 2030 р. кількість населення планети зросте на 3,7 млрд., потреба у харчових продуктах подвоїться, споживання енергії і продуктивність промисловості зростуть утричі, а в країнах, що розвиваються, у шість разів. Це призведе до ще потужнішого негативного впливу людської діяльності на довкілля і необхідності екологізації останньої з метою врятування біосфери і цивілізації.

Ця глобальна проблема змушує консолідуватися всі країни для пошуків і реалізації нових шляхів її розв’язання, для переходу на новий, екологічний стереотип мислення, який активно формується і який певною мірою виражає стратегія екологічно збалансованого розвитку. При цьому кожна країна повинна мати свій національний шлях сталого соціально-еколого-економічного збалансованого безпечного розвитку. І Україна як європейська держава проголосила свої наміри щодо вибору сталого розвитку як стратегічної мети ХХІ ст. Поняття “гармонійний розвиток” значно точніше відповідає сутності процесів розвитку, тому ми будемо надалі користуватися ним, а не дискусійним терміном “сталий розвиток”. Адже гармонія - це порядок і єдність у різноманітті, це узгодженість і найкраща організованість. Ще в древній Греції вважалось, що гармонія - організованість космосу на противагу хаосу, тому кожна людина повинна виконувати свій обов’язок, зберігаючи гармонію світу. Термін “гармонізація” взаємовідносин людини і природи, “гармонійний розвиток” вживали багато відомих вчених (В.Вернадський, М.Реймерс, М.Моісеєв та ін.); його вживають і українські вчені (М.Кисельов, В.Крисаченко, І.Лукінов та ін.).

Останнім часом вчені світу, яким не байдужа майбутня доля людства, почали глибоко вивчати закони розвитку Природи, Біосфери, складні взаємозв’язки її живих і неживих компонентів, місце і роль людини в Біосфері, почали активно шукати шляхи виходу з тих кризових ситуацій, у яких опинилась наша цивілізація на початку ХХІ ст. З’явилася велика кількість концепцій розвитку людства, у яких пропонуються нові форми його поведінки, діяльності, ставлення до Природи і її ресурсів. І тут слід звернутися до такого надзвичайно важливого поняття, як ноосфера.