5. 5 Право користування природними ресурсами загальнодержавного і місцевого значення

Усі природні ресурси України поділяються на природні ресурси загальнодержавного та місцевого значення. Такий поділ вперше було сдійснено Законом України «Про охорону навколишнього природно­го середовища» (ст. 39), а згодом поглиблено щодо кожного природ­ного ресурсу актами поресурсного законодавства.

До природних ресурсів загальнодержавного значення, відповідно до ст. 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та деяких інших актів законодавства належать:   

 —територіальні та внутрішні морські води;

—природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

—атмосферне повітря;

—підземні води;

—поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

—лісові ресурси державного значения;

—природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних;

—дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об'єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України «Про тваринний світ» і які перебувають у державній власності, а також об'єкти тваринного світу, що у встанов­леному законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об'єктами загальнодержавного значения.

—корисні копалини, за винятком загальнопоширених.Цей перелік не є вичерпним. Законодавством України до природ­них ресурсів загальнодержавного значения можуть бути віднесені також інші природні ресурси. Певним чином конкретизується і навіть розширюється перелік природних ресурсів загальнодержавного зна­чения в актах поресурсного законодавства (наприклад, у Водному ко­дексі України). Так, згідно з п. «г» ч. 2 ст. 4 Закону України «Про рослинний світ» до ресурсів загальнодержавного значення віднесені рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України.

До природних ресурсів місцевого значения належать ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загально­державного значення.

Зміст категорії «природні ресурси місцевого значения» розкривають деякі акти природоресурсного законодавства. Так, частина 2 ст. 5 Водного кодексу України до водних об'єктів місцевого значения відносить:

1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавно­го значения;

2)     підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

До природних рослинних ресурсів місцевого значения належать дикорослі та інші несільськогосподарського призначення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, не віднесені до природних рослинних ресурсів загальнодержавного зна­чения (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про рослинний світ»).

А Перелік корисних копалин України місцевого значения відповідно до ст. 6 Кодексу України про надра, затверджений наказом Державного комітету України по геології і використанню надр від 9 червня 1994 р. № 67, розкриває поняття корисних копалин місцевого значення, до яких належить більшість видів піску, глини, пісковику, крейди, доломіту, мергелю, вапняку, сланцю, а також галька, гравій, суглинки, камінь бутовий та ракуша.

Поділ природних ресурсів на ресурси загальнодержавного і місцевого значення не є формальністю. Він має вирішальне значения з точки зору визначення правових підстав виникнення і припинення права природокористування, особливостей укладання угод щодо тих чи інших природних ресурсів, механізмів забезпечення їх охорони і раціонального використання тощо.