2.Природне та антропогенне забруднення водних об’єктів. Світові проблеми прісної води.

За походженням джерела забруднення поділяються на природні й антропогенні. До природних джерел забруднення відносяться атмосферні (атмосферні опади), гідросферні (озера, припливи, ґрунтові і підземні води, що формують стік водного об’єкта) і літосферні (піддані ерозії і залуговінню схили русел).

Основними антропогенними джерелами забруднення є промислові (випуски виробничих стічних вод, забруднені території підприємств, смітника промислових відходів), комунальні (випуски господарсько-побутових стічних вод, території населених пунктів, смітника побутових відходів), сільськогосподарські (орні поля, городи, тваринницькі підприємства) і транспортні (транспортні засоби, автодороги, трубопроводи). Зазначені джерела впливу, за винятком сільськогосподарських, типові для міських водних об’єктів. Сільськогосподарські джерела забруднення знаходяться в приміській зоні. Літосферні джерела в межах міст частково ізольовані облицюванням берегів.

Лише 2,5% всієї води на планеті є прісною - тобто придатною для безпосереднього використання людиною. Близько 69% від цієї кількості знаходиться в шапках полярного льоду і гірських льодовиках, або в підземних водоносних горизонтах, занадто глибоких для того, щоб відкачувати воду при сучасній технології. Таким чином, об'єм доступних запасів прісної води, що є в розпорядженні людства, не перевищує 0,5% об'єму гідросфери. До того ж він залежить від швидкості, з якою джерела прісної води відновлюються або поновлюються в процесі глобального гідрологічного циклу, а не від загальної кількості запасів прісної води у світі,яка на сьогодні є досить низькою.

Гідрологічний цикл є ефективним виробником прісної води, однак він дуже неефективний як розподільник. В результаті складається така ситуація, коли така малонаселена і багата на воду країна має запаси прісної води на людину вище,ніж велика промислова країна. Соціоекологічні фактори значною мірою впливають на доступ до води, тому країни, що розвиваються, можуть не мати капіталів і технологій для використання наявних водних ресурсів. Доступ до них ще більше ускладнюється конфліктами, що виникають у зв'язку з правами на воду в басейнах річок і озер, які належать двом або більше країнам, і на воду в водоносних пластах, що перетинають міжнародні кордони. Концепція сталого розвитку водокористування полягає в тому, що природні джерела повинні бути використані такими способами, які б забезпечували їх придатність для майбутніх поколінь. Це можливе тільки за умови, що при споживанні водних ресурсів не буде порушуватися гідрологічний цикл, які при такому користуванні не вичерпуватимуться протягом тривалого часу.

Дослідження впливу великомасштабних водних проектів на навколишнє середовища і їх соціальних наслідків демонструють нагальну необхідність впровадження ефективних гідросистем невеликого масштабу в поєднанні з водоохоронними заходами в зонах їхнього впливу. Опріснення морської води теоретично могло б стати постійним джерелом прісної води, принаймні для деяких багатих країн, що мають доступ до моря. Однак через великі витрати енергії опріснена вода коштує в декілька разів дорожче ніж та, що постачається звичайним способом.