logo
Общая екология

2. Основні закони, правила та принципи оптимального природокористування.

Для вирішення екологічних проблем слід послуговуватися екологічними принципами (правилами) для обгрунтування раціонального використання природних ресурсів.

Закони Комонера: 1) усе пов'язано з усім; 2) усе повинно кудись діватись; 3) природа знає краще; 4) ніщо не дається задарма або за все доводиться платити.

Закон внутрішньої динамічної рівноваги.

Зміни в одному із компонентів природного середовища обов'язково викликають зміни у всіх інших компонентах.

Правило «тришкіна каптана»

еколого-економічний потенціал екосистем величина відносно стабільна. Його зростання обмежене тепловою (енергетичною) стійкістю природних систем (відхилення у межах 1%). Образно кажуть: в одному місці прибуде, а в іншому убуде.

Закон обмеженості природних ресурсів.

навіть невичерпніі» ресурси (сонячна енергія тощо) обмежені так званими лімітами вимог. Надходження сонячної радіації в атмосферу не може збільшуватися більше, ніж на тисячні частки, інакше Земля стане непридатною для існування людини із-за сильних змін в її природі.

Закон відповідності між розвитком продуктивних сил і природно-ресурсним потенціалом.

Якщо природні ресурси надмірно експлуатуються, виникають екологічні кризи. Перша екологічна криза була криза перепромисла великих тварин, друга - перепромисел рослинних ресурсів

Правило інтегрального ресурсу. внаслідок діє екологічного закону внутрішньої динамічної рівноваги у разі надмірної експлуатації спільного ресурсу різними галузями господарства ця рівновага порушується.

Закон падіння природно-ресурсного потенціалу.

У межах однієї суспільно-економічної формації чи способу виробництва й одного типу технологій природні ресурси певного виду вичерпуються, стають менш доступними

Закон розвитку природної системи за рахунок навколишнього середовища.

будь-яка природна система може існувати лише за умови надходження речовини та енергії із навколишнього середовища: абсолютно ізольований розвиток неможливий. із цього закону випливає кілька наслідків:

1) абсолютно безвідходне виробництво неможливе;

2) природні системи землі існують не лише за рахунок ресурсів планети, але й під впливом космічних систем.

Закон зниження ефективності природокористування.

він діє у зв'язку із законом падіння природно-ресурсного потенціалу. У процесі розвитку людства при отриманні з природних комплексів корисної продукції на її одиницю затрачується усе більше енергії.

Практичний висновок із указаного закону: зростання енергетичних затрат не може продовжуватися нескінченно. Щоб запобігти можливій термодинамічній кризі, необхідні нові технології й оптимальні методи природокористування.

Закон оптимальності і правило міри перетворення природних систем.

З найбільшою ефективністю будь-яка природна система функціонує у певних характерних для неї просторово-часових межах. розмір системи має відповідати функціям, що виконуються нею (характернийй» розмір систем). Наприклад, щоб літати, птах не може бути дуже великим, самиця ссавця не може бути ні мікроскопічною, ні гігантською. імперії із синдромомм динозавра» приречені на розпад.

Принцип природності (або правило старогоо автомобіля»)

застарілий технічний пристрій стає неефективним і непотрібним. він повисаєє» на суспільстві, й на його реконструкцію або утилізацію потрібні іноді більше коштів, ніж її первинне виробництво. При використанні природних комплексів таких проблем не виникає.

Правило м'якогоо» управління природою.

Таке управління побудовано на спонуканні корисних природних ланцюгових реакцій, в тому числі процесів відновлення ресурсів. Прикладами є біологізовані методи сільського господарства, вибіркова вирубка лісу, насадження полезахисних лісосмуг тощо.

Закон спільної діє природних чинників.

Наприклад, величина урожаю залежить не від окремого, навіть лімітуючого чинника, а від усієї сукупності екологічних чинників одночасно. Для комфортного біологічного існування людини потрібен комплекс чинників.

Закон максимуму.

У даному природному комплексі може утворитися біомаса, здійснитися приріст грунтового родючого шару не більший за властивий даній геосистемі при ідеальному поєднанні її природних компонентів.

Наприклад, зайве внесення добрив веде не до збільшення, а до зменшення урожайності. При цьому забруднюються грунти, поверхневі та підземні води, атмосфера.

Правило територіальної екологічної рівноваги.

Лише природні системи забезпечують стабільність, стійкість середовища існування людства. Максимальний еколого-економічний ефект може бути отриманий при певному поєднанні ландшафтів перетворених людиною, та природних. досліджено, що екологічна рівновага забезпечується при співвідношенні 40% площ перетворених і 60% площ природних.

Закон зниження природоємності (матеріаломісткості) готової продукці.

Питомий вміст природної речовини в усередненій одиниці суспільного продукту неухильно знижується. діє в землеробстві, оскільки відбувається заміна природної родючості штучною, відкритого грунту - закритим. Вироби стають мініатюрнішими, відбувається заміна ресурсоємних технологій ресурсозберігаючими.

Закон збільшення темпів обороту природних ресурсів,що використовуються.

В історичному процесі розвитку світового господарства швидкість оборотності залучених природних ресурсів (вторинних, третинних) безперервно зростає на фоні відносного зменшення об'ємів їх використання.