1.Генетична структура популяції. Закон Харді-Вайнберга.

Під генетичною структурою популяції розуміють співвідношення особин із різними генотипами, особливості формування генетичних зв'язків (систему схрещувань) і розподіленість популяцій на ряд угрупувань (субпопуляцій), пов'язаних між собою потоками алелів. Основними параметрами генетичної структури популяцій є частоти генів і генотипів. У популяції може існувати один, два, три чи більше (не обмежено) алелів певного гена.

У 1908 р. Xарді та Вайнберг незалежно один від одного дійшли висновку, що за певних умов менделівський механізм спадкування забезпечує постійність (із покоління в покоління) співвідношення генотипів у популяції для будь-яких частот алелів.

AA-2pqAa+aa=1

pA+ga=1, де p-частота гена А; q-частота гена а

Закон Харді - Вайнберга, описує ключову особливість популяцій - здатність до підтримання сталості частот генотипів (генетичної рівноваги) і виконується тільки для ідеальних (менделівських) популяцій: нескінченно великих панміктичних популяції диплоїдного виду зі статевим розмноженням, при однаковій життєздатності всіх генотипів і відсутності інших факторів динаміки популяції - факторів, які змінюють частоти генотипів і/або алелів.

2.Просторова структура популяції. Ареал. Еміграція, імміграція та міграції організмів; причини виникнення та наслідки, до яких вони приводять. Типи міграцій популяцій: добові, сезонні, онтогенетичні. Поняття про біоінвазії.

Просторова структура популяції — просторове розташування організмів популяції Розрізняють три основні типи просторового розміщення, які мають різну біологічну суть:

1.випадкове — різні фактори однаково впливають на особини, а популяція знаходиться в оптимальних умовах;

2.регулярне — результат елімінації особин при гомогених умовах;

3.групове — найпоширеніше, пов'язане з особливостями дисемінації (висипання важкого насіння, поширення плодів і насіння), вегетативним розмноженням, скупченням в найпридатніших і найвдаліших місцях.

Для виявлення типу розміщення найбільш доступним і ефективним є картування особин на облікових площинах.

Ареа́л (лат. area — площа, або ділянка, простір) — територія поширення якогось об'єкта або явища, яке не спостерігається на прилеглих територіях. Розрізняють абсолютні ареали (явище поширене на всій території ареалу), відносні ареали (явище спостерігається періодично в межах ареалу).

Початково даний термін використовувався в біологічних дисциплінах: в біологічній систематиці — для позначення території розповсюдження деякої систематичної групи організмів (виду, роду, родини і т. ін.); в екології — для позначення області розповсюдження біологічних угрупувань або екосистем будь-якого ієрархічного рангу.

Еміграцією називають масове виселення організмів з певної території (популяції) внаслідок перенаселення чи інших причин. Зворотний процес - вселення організмів на певну територію чи в популяцію - називають імміграцією. Регулярні та спрямовані переміщення організмів (туди і в зворотному напрямку) з однієї території на іншу називають міграціями.

Здебільшого деяке число особин постійно іммігрує в популяцію або емігрує з неї. Зазвичай це слабо відбивається на популяції в цілому (особливо якщо популяція має значні розміри) оскільки переміщення або врівноважують одне одного, або компенсуються змінами народжуваності та смертності. Однак коли розселення має масовий характер і здійснюється швидко, це сильно відбивається на популяції. Характер розселення особин великою мірою залежить від різноманітних перешкод і від вродженої здатності дорослих особин або зародкових форм до переміщень, яку називають вагільністю (рухливість). Розселення є засобом захоплення нових або звільнених територій і встановлення збалансованого різноманіття. Воно служить також одним з факторів, що сприяє потоку генів та видоутворенню.Розселення істотно залежить від природних перешкод, а також від вагільності, тобто вродженої здатності організмів до переміщень. Рухомість багатьох видів набагато більша ніж ми гадаємо. Здатність птахів та комах "влазити всюди" добре відома, хоча фактично значно більшою здатністю до розселення характеризуються рослини і більш дрібні тварини. Дослідження завислих у повітрі форм ("повітряний планктон") дало змогу зрозуміти, що не тільки спори, насіння і мікроорганізми, але й тварини, наприклад, павуки, здатні перелітати на багато кілометрів, прикріпившись до власної павутини. Міграції тварин можуть бути сезонними (наприклад, переліти птахівабокажанів) тадобовими протягом одного дня (наприклад, вертикальні міграції планктонуу товщі океану). Для здійснення активної міграції тварині необхідне біологічне відчуття часу та напрямку (біонавігація). Міграції вищиххребетнихсупроводжується втратоютериторіальності, зменшеннямвнутрішньовидової агресіїта посиленнямстадноїповедінки.Сезонна міграція — часові міграційні процеси на деякий проміжок часу, як правило тимчасовий відхід селянна сільськогосподарські роботи в інші райони країни, а також на інші заробітки, головним чином домісті до промислово-гірничих центрів. Сезонні і вікові (онтогенетичні) міграції відповідно пов'язані з сезонними змінами різних гідрологічних показників і з перемінами в стані самих організмів.

Біонвазія - глобальне поширення екзотичних видів флори та фауни на постійне місце перебування на не притаману йому територію. Приклади: завезення кроля в австралію, а також опунції, поширення елодеї у р. Ніл.