2.Етологічна структура популяції. Групи організмів, їх ієрархія в популяції.

Етологічна структура популяцій — це система відносин між членами однієї популяції. Форми спільного існування особин у популяціях різноманітні. 1. Одинокий спосіб життя характерний для багатьох видів на певній стадії життєвого циклу. 2. Сім'я — група особин, в якій посилюється зв'язок між нащадками й батьками. Вона може бути змішаного типу (птахи, деякі ссавці); батьківського типу (виховання здійснює самець, наприклад африканський страус, колюшка); материнського типу (саламандра, черв'яга). 3. Колонія — групове об'єднання осілих тварин. Вони можуть існувати довго або виникати лише на період розмноження (птахи, морські котики, тюлені, терміти, бджоли, мурашки, бабаки, лемінги). 4. Зграя — тимчасове об'єднання тварин одного виду (вовки, птахи, риби). Найбільш поширена зграйність серед птахів і риб, через ссавців вона характерна для багатьох собачих. Зграї риб дуже мінливі за величиною, формою, щільністю. У птахів зграї формуються під час сезонних перельотів або зимових годівель (у осілих і кочових форм ). У зграях ссавців велику роль відіграють ватажки, специфічні відносини складаються між окремими особинами, що зближує ці групові утворення зі стадами. 5. Стада — триваліші й постійніші об'єднання тварин порівняно зі зграями. Основу групової поведінки тварин у стадах становлять взаємовідносини домінування — підлеглості, що грунтуються на індивідуальних відмінностях між особинами.

російський вчений М.П.Наумов (1963) запропонував концепцію ієрархії популяцій залежно від розмірів території, яку вони займають: 1. Елементарна (локальна) популяція – сукупність особин виду, які населяють невелику ділянку однорідної площі. Кількість таких популяцій пропорційна різноманіттю умов біогеоценозу. 2. Екологічна популяція – сукупність елементарних популяцій, тобто видові угруповання, приурочені до конкретних біогеоценозів (грабових бучин, дубово-грабових субучин). 3. Географічна популяція – сукупність груп особин попереднього рангу, які заселяють значну територію з географічно однорідними умовами середовища. У межах останнього спостерігається єдиний ритм життєвих явищ та інші функціональні особливості, що створюють морфо-фізіологічний тип, який відрізняє дану популяцію від сусідніх, котрі перебувають у інших географічних умовах (генотип бука: рахівський, розточанський, кам'янець-подільський та ін.).