6.3. Сучасні підходи до ідеї ноосфери

Попри певні розбіжності в поглядах на ідею ноосфери, всі вчені досягли єдності в головному: у тому вигляді, в якому ця ідея була подана і обґрунтована півстоліття тому, без урахування величезних змін, що відбулися за цей період в біо- і техносфері, вона не може слугувати базою для розробки шляхів виходу нашої цивілізації з глобальної екологічної кризи та розбудови у перспективі еколого-економічно збалансованого суспільства. Потрібні нові підходи, нове бачення біосферно-технологічних процесів і взаємозв’язків, нові форми поведінки людини в довкіллі, сформовані на засадах нової - екологічної - культури. Інакше розвиток глобальної екологічної кризи призведе до загибелі нашої цивілізації (у віддаленій перспективі) та дуже серйозного погіршення й ускладнення життєвих умов найближчим часом.

Варто навести деякі “сценарії” нашого майбутнього, передбачені не футурологами, а вченими. Так, вчений В.Зубаков розглядає 2 альтернативні сценарії майбутнього людства. Перший - песимістичний, за яким людство не зможе стримати розвиток глобальної екологічної кризи і у першій третині ХХІ ст. розпочнеться активна деградація, вимирання людства, наступ техносфери. І коли біосфера буде сильно деградована і витіснена техносферою, а людина як біологічний вид існувати не зможе, на зміну їй прийдуть кіборги - своєрідний симбіоз людського інтелекту (мозку) із штучним кібернетичним пристроєм. Джерелами енергії для таких істот буде не їжа, а безпосередня енергія Сонця, енергія хімічних і ядерних реакцій, через що ці напівлюди-напівроботи не залежатимуть від більшості екологічних чинників - води, їжі, повітря (їх якості і кількості), температурних коливань і зможуть існувати в надзвичайно забруднених умовах довкілля і на суші, і під водою, і в космічному просторі. На перших етапах розвитку такої техносфери кіборгам потрібен буде мозок звичайних людей для донорства, тому в цей період необхідно буде створити екологічно чисті території (резервати) для вирощування нормальних здорових людей, а в далекому майбутньому людський розум, який вмирає, буде замінено на штучний інтелект.

За другим сценарієм у межах цього часу (20-30 років) людство або істотно загальмує, уповільнить розвиток глобальної екологічної кризи, або навіть зможе подолати її, для чого необхідне здійснити політичне об’єднання людства, контроль кількості населення, повну екологізацію виробництва та реалізацію торжества соціальної справедливості. Передбачається, що за таких умов можливий перехід до ноосфери, але обов’язково - через тотальний розвиток екологічного мислення й свідомості, в основі яких має бути органічно злиття людства з біосферою. Як бачимо (і це визначають вчені), побудова такого єдиного і благополучного суспільства є скоріше утопією.

В варіанті симбіотичного розвитку людства (інститут біофізики Сибірського відділення РАН), відкидається ідея сталого розвитку і, використовуючи історичний досвід людства від давнини до сьогодення та спираючись на досягнення сучасної науки, пропонується створення замкнених систем життєзабезпечення (симбіотичних). При цьому вважається, що не слід драматизувати глобальні проблеми забезпечення людства харчовими продуктами, бо якщо ефективно організувати господарство, то на Землі може вижити майже 50 млрд. людей. Зростання народонаселення не становить загрози екологічній рівновазі, бо якщо країна забезпечує себе повністю продуктами, нікого не стосується, скільки в ній живе людей, тому що під час обробки сільгоспугідь виробляється саме стільки кисню, скільки потім витрачається на дихання жителями. Розробка високоефективних технологій виробництва не погіршить екологічної ситуації на планеті, якщо при цьому відмовитись від використання викопного палива і перейти на більш економічні джерела енергії. Симбіотичний шлях розвитку, розв’язуючи проблему виснаження ресурсів, на жаль, не розглядає інші проблеми: біорозмаїття, демографічні, технологій очищення біосфери від відходів тощо.

Вчені-екологи Т.Акімова і В.Хаскін, також критично оцінюючи ідеї сталого розвитку (“концепція сталого розвитку намагається примирити непримиренне: зберегти цивілізацію споживання і гіперспоживання і при цьому вирішити проблему збереження природи у межах цивілізації, яка знищує природу”), пропонують базові принципи екорозвитку шляхом розв’язання практичних завдань на національному і регіональному рівнях.

Яскравим прикладом неспроможності людини найближчим часом керувати біосферними процесами навіть на обмеженому, спеціально облаштованому просторі можуть бути кілька грандіозних експериментів, виконаних в СРСР (“Биос-3”, 1984 р.) і в США (“Біосфера-І” і “Біосфера-ІІ”, 1991-1995 рр.), на які покладалися великі надії, але завершити які, згідно з наміченою програмою, на жаль, не вдалося (див. додаток до лекції). Хоча в той же час ці штучні експерименти - перші моделі ноосфери, які не тільки дають можливість глибше й детальніше вивчати складні біохімічні, біофізичні та інші природні процеси в біосфері, мають значення для планування й здійснення довготривалих космічних польотів на базі ноосферного підходу, а й взагалі стимулюють людський розум на пошуки оптимальних рішень проблеми вживання у майбутньому.

Нині ж можна лише стверджувати про наявність особливого розвитку нової доби цивілізації, коли реальність змусила людство активно шукати вихід із створеної ним же глобальної екологічної кризи, яка грізно наступає, шукати можливість зберегти біосферу і нормальні умови життя на Землі для майбутніх поколінь, будувати концепції, теорії та моделі виживання на основі екологічних законів. Усі сучасні дослідники-екологи одностайні в тому, що необхідно різко знизити навантаження на біосферу, змінивши концепцію необмеженого споживання “дарів природи” (яка була стратегією екологічного мислення впродовж багато десятків років) на концепцію екологізації людської діяльності. Але на цьому, на жаль, одностайність закінчується, і розробляються численні концепції, які тією чи іншою мірою зменшують тиск на біосферу, але кардинально проблему не вирішують.