2.Поняття біогеоценозу. Співвідношення понять «біогеоценоз» та «екосистема». Структура біогеоценозу. Межі біогеоценозу.

В 1944 р. Сукачовим введений термін біогеоценоз.

Біогеоценоз - це сукупність на певному просторі земної поверхні однорідних природних явищ (атмосфери, ґрунту, кліматичних умов, рослинного, тваринного світу), поєднаних обміном речовин і енергії в єдиний природній комплекс.

Отже, під біоценозом розуміють стійку систему сумісно існуючої біоти (автотрофних і гете­ротрофних організмів). Таким чином, біоценоз - це конкретна сукупність живих організмів на певному просторі суші або акваторії. Цей простір з конкретними умовами місцезростання і є біотопом.

До складу біогеоценозу входять біотоп та біоценоз.

Біотоп - однорідний за абіотичним факторами простір середовища, зайнятий біоценозом (тобто місце життя видів, організмів).

Біоценоз - це конкретна сукупність живих організмів на певному просторі суші або акваторії, що називається біотопом.

Формування біогеоценозу здійснюється за рахунок міжвидових зв'язків, які визначають його структуру, тобто впорядкованість будови і функціонування екосистеми. Розрізняють видову, просторову і трофічну структуру біогеоценозу.

Під видовою структурою біогеоценозу розуміють різноманітність у ньому видів і співвідношення чисельності або біомаси всіх вхідних до нього популяцій. Розрізняють бідні і багаті видами біогеоценози. Просторова структура біогеоценозу визначається насамперед складом фітоценозу. Як правило, фітоценози розчленовані на досить добре відмежовані в просторі (по вертикалі і по горизонталі), а іноді і в часі елементи структури, або ценоелементи. До основних ценоелементів відносяться яруси і мікроугруповання. Перші характеризують вертикальне, другі — горизонтальне розчленування фітоценозів. Основний фактор, який визначає вертикальний розподіл рослин, — кількість світла, що зумовлює температурний режим і режим вологості на різних рівнях над поверхнею ґрунту в біогеоценозі.

Екологічна структура біогеоценозу. Кожен біогеоценоз складається з певних екологічних груп організмів, співвідношення яких відображає екологічну структуру спільноти, яка складається протягом тривалого часу в певних кліматичних, грунтових і ландшафтних умовах строго закономірно. Екологічну структуру біогеоценозів відображає і співвідношення таких груп рослин, як гігрофіти, мезофіти і ксерофіти, а серед тварин — гігрофіли, мезофіли і ксерофіли. Природно, що в посушливих місцях проживання переважають рослини з ксероморфними ознаками (склерофіти і сукуленти), а на сильно зволожених територіях — гігрофіти. Різноманітність і наявність представників тієї чи іншої екологічної групи організмів забезпечує їх високу щільність на одиницю поверхні, максимальну біологічну продуктивність, оптимальні конкурентні відносини і, нарешті, дає чітке уявлення про особливості того чи іншого біотопу. Основу трофічної (харчової) структури біогеоценозу складають ланцюги живлення. Таким чином, структура біогеоценозу дає можливість визначити властивості того або іншого співтовариства, з'ясувати перспективу його стійкості в часі і просторі, а також передбачати можливі наслідки впливу на нього антропогенного чинника.

Ме́жі біогеоцено́зів. Розміри біогеоценозу, в залежності від ступеня фізико-географічної, грунтово-геохімічної і гідрологічної однорідності займаної ним ділянки варіюють від декількох десятків і сотень квадратних метрів до декількох квадратних кілометрів.

Горизонтальні межі між біогеоценозами, як і між рослинними угрупованнями, за твердженням Ф. Дарлінгтона (1966), бувають різкими, особливо в умовах втручання людини, але вони можуть бути і розпливчастими, як би розмазаними в разі взаємопроникнення компонентів сусідніх біогеоценозів, що утворюють більш-менш широку перехідну смугу, іменовану екотоном (грец. «екологічна зв'язка»), за наявності якої біогеоценотичний покрив буде здаватися безперервним (континуум).

В. А. Биков (1988) розрізняє такі типи меж між рослинними угрупованнями і, отже, між біогеоценозами: а) різкі межі спостерігаються при різких відмінностях в суміжних ценозах екологічних умов або при наявності домінантів, яким притаманні потужні середовищеперетворюючі властивості; б) мозаїчні межі на відміну від різких характеризуються включенням в перехідну смугу суміжних ценозів їх окремих фрагментів, які утворюють свого роду комплексність; в) облямовані межі — коли в смузі контакту суміжних ценозів розвивається вузька облямівка ценоза, що відрізняється від обох з них; г) дифузні межі між суміжними ценозами характеризуються поступовою просторовою зміною видового складу в зоні контакту при переході одного в інший.

Вертикальні межі біогеоценоза, як і горизонтальні, визначаються з розміщення живої рослинної біомаси фітоценозу у просторі: верхня межа визначається максимальною висотою надземних органів рослин — фототрофів над поверхнею грунту, нижня — максимальною глибиною проникнення кореневої системи в грунт.

Екосистема - це сукупність живих організмів, які пристосувалися до спільного проживання в певному середовищі існування, утворюючи з ним єдине ціле.

Экосистема і біогеоценоз. Співтовариства організмів тісно пов'язані як друг з одним, але й неорганічної середовищем. Рослини можуть існувати за наявності світла, вуглекислого газу, води, мінеральних солей. Тварини та іншігетеротрофние організми (гриби, більшість бактерій) живуть з допомогоюавтотрофов, але потребують вступі таких неорганічних сполук, як кисень і вода. У кожномубиотопе запаси неорганічних сполук, необхідні підтримки життєдіяльності які населяють його організмів, порівняно малі й постійно убувають, тож необхідно їх відновлення. З довколишньої середовища живі організми поглинають біогенні елементи та енергію і повертає їх (наприклад, при подиху, виділенні екскрементів, розкладанні рослинних і тварин залишків). Завдяки цим обмінним процесам біоценоз і навколишня його неорганічна середовище (>екотоп) є складна система, що отримала назву екосистема чи біогеоценоз.

Біогеоценоз — це однорідний ділянку земної поверхні з певним складом живих організмів (біоценоз) й певними умовами довкілля (>биотоп), які об'єднані обміном речовин і у єдиний природний комплекс. У багатьох країнах світу такі природні комплекси називають екологічними системами (екосистемами).

Біогеоценоз і екосистема — поняття подібні, але з тотожні. Поняття «екосистема» немає рангу і розмірності, тому вона застосовно як простою (мурашник, який гниє пень) і штучним (акваріум, водосховище, парк), і до найскладніших природним комплексам організмів зі своїми середовищем проживання.Биогеоценоз, відповідно до російського вченому У. М,Сукачеву, відрізняється від екосистеми визначеністю обсягу. Якщо екосистема може охоплювати простір будь-який протяжності — від краплі ставкової води з які у ній мікроорганізмами до біосфери загалом, то біогеоценоз — це екосистема, кордону якої обумовлені характером рослинного покриву, т. е. певнимфитоценозом. Отже, будь-який біогеоценоз єекосистемой, але з всяка екосистема є біогеоценоз.