5.1. Лісові ресурси та показники їх використання.

Ліс - один із основних типів рослинності, пануючий ярус якого утворений деревами одного чи кількох видів із замкнутими кронами, інші життєві форми лісу - чагарники, трав'янисті рослини, мохи, лишайники. З давніх часів дерево - символ життя. І ні метал, ні синтетичні матеріали, назв яких десятки тисяч, не можуть замінити того, що дає нам звичайне чудо природи - дерево, ця зелена фабрика, яка відновлює живильну силу відпрацьованого повітря. Так, 1га найкращого деревостою поглинає щороку до 6,5т СО₂ і виділяє до 5,0т кисню. ККД лісів залежить від їхнього породного складу. Якщо здатність 1га ялинового насадження поглинати СО₂ прийняти за 100%, то модринових становить 120%, соснових - 160, липових - 250, дубових - 450, а тополі - 700%. Гектар міського скверу за годину поглинає стільки вуглекислоти, скільки її видихає за цей час 200 чоловік. Річну норму кисню для однієї людини (406 кг) може дати 0,3 га насаджень.

Велика роль лісів у природному балансі азоту. Щорічно на Землі утворюється понад 10 млрд.т органічних речовин, з яких половина припадає на рослинність суші, переважно на ліси. Однак роль лісу не обмежується забезпеченням рівноваги кисню, СО₂ азоту. Всього у повітрі природних лісів виявлено до 300 різних хімічних речовин. Ліс, особливо хвойний, виділяє фітонциди (легкі речовини з бактеріцидними властивостями ) які вбивають хвороботворні мікроби, оздоровлюють повітря. Вони мають цінні профілактичні властивості, в певних дозах цілюще впливають на нервову систему, посилюють рухову і секреторну функції травного каналу, сприяють поліпшення обміну речовин і стимулюють серцеву діяльність. Ліси - важливий і найефективніший засіб підтримання природного стану біосфери і незамінний фактор культурного та соціального значення. Їх водоохоронні, гідрологічні, ґрунтозахисні та інші корисні функції охороняють грунти від водної і вітрової ерозії а ріки від висихання і замулення. В результаті позитивного впливу лісу на гідромеліоративний процес пом'якшується клімат, що сприяє підвищенню ефективності сільського господарства. Як біологічна система ліс краще за інші типи діоценозів суші засвоює і перетворює сонячну енергію, створює первинну біологічну продукцію, нагромаджує і оновлює запаси біомаси, прискорює кругообіг речовин і енергії в біосфері, створює властиву їм лісову обстановку. Одним із основних факторів збереження природного середовища є лісова рослинність, яка завдяки своїм економічним, фізичним і біологічним властивостям виконує важливу середовище-утворювальну функцію. Вона - результат трансформуючого впливу деревного покриву і нижніх ярусів лісового біоценозу на хід, інтенсивність і напрям усіх геофізичних і геохімічних процесів, що відбуваються в біосфері на ділянках зайнятих лісом. За В.В.Докучаєвим, степові ліси були надійними регуляторами атмосферних вод, а одже, і життя степових рік, озер та інших джерел води.

За даними В.Р.Вільямса, під масивними насадженнями і лісовими смугами грунт промерзає менше, сніг тане повільніше, поглинання води повніше, ніж на відкритих полях. Ліс впливає на клімат, режим ґрунтових вод і річковий стік. У безлісих районах опади майже повністю стікають по поверхні, а в лісі частина їх затримується кронами дерев і рівномірніше проникає у грунт, що сприяє регулюванню підземного стоку.

Водоохоронні і вологорегулювальні функції лісу невіддільні від ґрунтозахисних, які сприяють закріпленню грунту, запобіганню його зливанню і розливанню, збереженню і поліпшенню його властивостей, закріпленню рухомих пісків. Поряд з цим ліс бере участь у ґрунтоутворювальному процесі, поліпшуючи у ньому кругообіг поживних речовин. Одна із важливих грунтозахисних властивостей лісів - протиерозійна. Вплив лісів на клімат виявляється у його зволоженності, регулюванні температурно - водного режиму, зниженні швидкості вітру, зміні випаровування і транспірації, температури повітря і грунту, відносної вологості повітря і інше. У формуванні мікроклімату зв'язок лісу з природним середовищем має вирішальне значення. Він з'єднує лісове, водне і сільське господарство. Дерева лісу затримуючи на кронах дерев пил і гази, вони виконують важливі фільтруючі функції, зменшують рівень радіації. На деревах, чагарниках і траві осідає понад 70% завислих у повітрі частинок пилу і до 60% сірчистого газу.

Ліси, які виконують функції підтримання екологічної рівноваги, збереження насамперед земельних і водних ресурсів, називаються водоохоронно-захисними. Значну групу серед них становлять полезахисні ліси, які мають особливо велике значення для сільського господарства. В умовах України майже всі ліси належать до водоохоронно-захисних. Площа захисних лісонасаджень тут становить майже 1,7 млн.га, у тому числі грунто- і поле захисних - 11, захисних у продовж рік і навколо водоїм 0,3 та уздовж залізниць і шосейних доріг-0,3 млн.га.

Гірськи ліси мають велике народногосподарське значення як джерело деревини, важливий водоохоронно-захисний фактор: запобігають змиванню і розмиванню грунту, утворенню зсувів і обвалів, захищають нижні частини схилів і прилеглі до них угіддя від селевих потоків та повеней, забезпечують стабильність запасів мінеральних джерел. Це могутній регулятор надходження і витрат води. Гірськи ліси також забезпечують сприятливий температурний режим і вологість повітря як у самому лісі, так і на прилеглій території. Винятково важливе водоохоронне, водорегулююче, санітарно-гігієнічне, естетичне й рибогосподарське значення мають захисни лісонасадження по берегах річок, великих водойм. Вони виконують протиерозійно-акумулятивну функцію під час повеней , зменшують швидкість течиї паводкових вод, їхню руйнівну дію, сприяють відкладенню мулистих частинок. Захищаючи береги від руйнування, а русла річок від обміління . прирічкові насадження забезпечують регулярний і стабільний рух річкового транспорту. Заплавні і прируслові насадження перешкоджають розмиванню розораних земель, поліпшують мікроклімат заплав, підвищюють урожайність сільськогосподарських культур, продуктивність лук і пасовищь, є місцем масового відпочинку. Щорічний пририріст лісу дає можливість поглинати 3300 млн.т вуглекислоти і виділяти в атмосферу 2950 млн.т кисню. Порівняно неозелененою територією у міському парку запиленість у літку знижується до 42%, а в зимку - до 30%. Захисні смуги уздовж залізниць створено на площі 372 тис.га(близько 42 тис.км²). Понад 100 тис.га захисних лісонасаджень існує уздовж автомобільних шляхів. Ліси дедалі більше використовуваються для створення зелених зон навколо міст. З економічної точки зору, ліс - це основний засіб виробництва з особливою фупою виробничих фондів : землями лісового фонду і деревними запасами, які водночас є предметом і засобом праці. Нині важко назвати галузь народного господарства, яка б обходилась без деревини чи продуктів її переробки. Лісогосподарське виробництво ,як особлива галузь народного господарства набуло розвитку і організаційного оформлення пізніше внаслідок використання природних лісових ресурсів і необхідності відновлення, вирощування і збереження лісів. Воно становить основу лісового господарства і має свої особливості:

1) тривалий час виробництва лісу ;

2) потреба у великих виробничих площах, які набагато перевищують потреби в площах інших галузей ;

3) зв'язок процесу праці з біологічними процесами росту і розвитку деревних рослин (при рубці лісу 100 - річного віку при сучачнії технології вирощування лісу частка робочого часу в загальному часі виробництва становить 0,15 - 0,20% );

4) різноманітність лісової продукції і її корисності;

5) ліс (землі лісового фонду, деревні запаси, трав'янисті рослини і фауна) в лісогосподарському виробництві водночас є предметом і засобом праці;

6) сезонність проведення лісогосподарських робіт;

7) лісогосподарське виробництво організовується з урахуванням

грунтово - кліматичних зон.

Зазначимо, що економічна оцінка захисної ролі лісу становить 90% загальної оцінки лісових ресурсів.. Встановлено , що 1га лісу захищає 30-35га прилеглих полів, а затрати на його вирощування становлять =120 - 200грн. За значенням і функціональними особливостями ліси поділяються на три групи:

1) водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні і оздоровчі;

2) ліси на територіях з високою густотою населення і розвинутою мережею транспортних шляхів, яки мають захисне і обмежене експлуатаційне значення, а також ліси з недостатніми лісосировинними ресурсами, для збереження захисних функцій яких потрібен більш суворий режим лісокористування; Сюди належать і колгоспні ліси, що не увійшли до першої групи;

3) ліси багатолісових районів.що мають переважно експлуатаційне значення без шкоди для захисних властивостей. Ліси третьої групи, в свою чергу, поділяються на основні і резервні. Резервні - це ліси, не залучені в експлуатацію через їх віддаленість від транспортних шляхів та з інших причин.

Загальна і покрита лісом площа лісового фонду перебуває у відданні органів лісового господарства ( без переданого в довгострокове користування). Між визначними групами лісів основні і резервні відповідно становлять: у першій групі —19,6 і 17,7%; другій - 6,5 і8,2 і третій - 74,5-74,1%. У часі спостерігається тенденція до збільшення площі лісів першої і зменшення - третьої групи. Це пояснюється тим, що окремі лісові масиви, які мають важливе водоохоронне захисне і рекреаційне значення, переводяться в ліси першої групи. Площа експлуатаційних лісів другої і третьої груп становить 313,2млн.га, резервних - 184,3 га і недоступних для експлуатації - 77млн.га. Запас деревини в освоєних лісах другої і третьої груп становить 38,7млрд.м³, у тому числі спілих насаджень - 24,5млн.га, або 63%. З урахуванням виділених категорій лісів можна визначити основні напрями лісового господарства:

1. захисний;

2. захисно-експлуатаційний;

3. експлуатаційно-промисловий;

4. промисловий.

Для кожного напряму характерні свої типи лісового господарства, що базуються на певних категоріях лісів. Нині для лісогосподарської науки і практики рекомендовано три види лісового районування: лісорослинне, лісоекономічне і лісогосподарське. Визначено мега- ,макро- , мезо- і мікрорайони. Для розв'язання спеціальних завдань можуть бути виділені й інші райони:

лісонасінні, лісопожежні, лісомеліоративні тощо.

Ліс - не тільки національне багатство будь-якої країни і сировинна база для розвитку багатьох галузей економіки, але й важливий природний чинник забезпечення сприятливих умов для життєдіяльності суспільства на різних територіальних рівнях. Із загостренням екологічної ситуації на планеті його екологічне значення безперервно зростає.

У лісах 1 групи , виведених з експлуатації, відбувається нераціональне, за екологолісивничими нормами, нагромадження запасів стиглого лісу (73 млн.м³, або 35% усіх стиглих і перестиглих лісонасаджень). Дослідження вчених свідчать : протягом останнього тисячоліття природні умови України майже не змінились, а лісистість яка сягала понад 50% її території, зменшилась у 2-3 рази ( і в тому числі в зоні лісостепу - в 4-5 разів). Сьогодні наша країна є малолісистою і лісодефіцитною. Загальна площа її лісів становить 10,78млн.за, а місткість її території - 15,6%. На кожного жителя України припадає 0,19га.лісу ( що є майже в 2 рази меншим від екологічно обгрунтованої норми ) і 34,6м³ деревини. Площа полезахисних лісосмуг займає лише 442тис.га., а полезахисна місткість ледве досягає 1,5% ( проти нормативного показника в 3,5-5% ). Потреби народного господарства в деревині задовольняються за рахунок власних ресурсів тільки на 30-35% ( відповідно дефіцит становить близько 18-20млн.м³ ). Зростає деградація лісів під впливом негативних природних і антропогенних факторів.

Основу планового відтворення лісонасаджень, а також забезпечення народного господарства і населення місцевими лісовими ресурсами складають ліси державного значення, що перебувають у віданні Державного комітету лісового господарства України, їх площа становить 7,1млн.га, або 66% загальної площі лісових угідь країни. За повоєнні роки, в результаті виконання значних обсягів лісокультурних робіт, у держлісфонді відбулися істотні позитивні зміни основних параметрів: на 26% зросла площа лісовкритих земель, досягши 6,1млн.га.

Лісове господарство належить до галузей матеріального виробництва і включає продукцію лісогосподарського, лісозаготівельного, деревообробного, сільськогосподарського, будівельного та інших виробництв. Продукція лісогосподарського виробництва включає: деревину, недеревинну продукцію і послуги що надаються. Деревинна продукція поділяється на валову , товарну, чисту, готову. Валова продукція - це приріст деревної маси, що ввійшла в товарну продукцію і залишилась у незавершеному виробництві. Товарна і реалізована деревна продукція визначається лісосічним фондом по головному і проміжному користуванні лісом. Вона може бути за окремі роки більшою чи меншою, ніж валова продукція, на величину зміни залишків деревини на корені і показує справжню кількість деревини, яка передана іншим галузям. Обсяг готової деревини визначають за розміром розрахункової лісосіки. Він показує, скільки має бути вилучено деревини з виробництва. Чиста продукція - це новостворена вартість без використовуваниних засобів виробництва. Вся продукція, яка створюється в лісі, являє собою комплексну продукцію лісового господарства. Разом з деревинною ліс дає плоди, ягоди, хміль, лікарську і технічну сировину, сіно, горіхи, гриби та ін. У лісах держлісфонду щороку можна заготовити бмлн.т сіна, але освоєно лише 62% сінокосів, або 5,2млн.га.для випасання худоби використовують 45,6млн.га земель лісового фонду, при порушенні правил випасання і сінокосіння лісове господарство зазнає великої шкоди, особливо відновлення лісу. Ліс - місце проживання хутрових звірів. Порушення правил експлуатації лівихземель, полювання на цінного хутрового звіра завдає шкоди лісовому господарству. Тому треба організувати комплексні лісомисливські господарства для поліпшення становища, що склалося.

Сукупність засобів виробництва, технологічних процесів і форм організації вирощування і використання лісів становить матеріально-технічну базу лісового господарства.

Продуктивність лісу протягом усього його життя називається валовою продуктивністю, частина її, яка може бути використана з господарською метою,- ефективною продуктивністю лісу. лісгоспі або ліспромгоспі рівень інтенсивності лісового виробництва визначається витратами на одиницю площі і характеризується такими показниками з розрахунку на 1га лісової площі, як: сума операційних витрат; вартість основних виробничих фондів лісопромислового виробництва .випуск товарної продукції. Перші три показники характеризують потенційні можливості лісового господарства, решта відображає результативність інтенсифікації, зростання продуктів і цінностей у лісовому господарстві. Відношення результатів (продукції) до ресурсів, що їх зумовили, дає змогу визначити економічну ефективність інтенсифікації (ресурсовіддачу). Додаткові показники рівня інтенсивного лісового господарства: обсяг механізованих робіт, грн./га; охоплення лісової площі активним господарським впливом, %; чисельність робітників на 100га лісової площіта ін.

Інтенсифікація лісового виробництва - це процес його розвитку, впровадження нової технології, досягнень науки, що супроводжується збільшенням виробництва продуктів і цінностей на 1га лісової площі при зменшенні затрат праці на одиницю продукції. Інтенсивність лісового господарства - це рівень інтенсифікації на певний момент.

Загальну (абсолютну) економічну ефективність (Еа) визначають з відношення величини ефекту (П) до всієї суми затрат на проведення заходу (С):

Еа=П/С

Її показник має назву коефіцієнта загальної економічної ефективності Ефективність вирощування деревних порід:

Е_вдв = Тз + Тк + Тп.к + Тп + Рпр - Св, де

Тз -таксова вартість запасу у масі рубки насадження,грн. Тк - таксова вартість ліквіду із крони, грн.;

Тпк - таксова вартість деревини пеньків і коріння, грн.;

Тп - надходження від підсічки і побічних користувань, грн.;

Рпр - продукція проміжного користування, грн.;

Св - собівартість вирощування деревостою до віку рубки, грн.